Програма комплексного дослідження особистості

№ п/п	Параметри, що вивчаються	Методи
1.	Загальні відомості (ПІБ, вік, склад родини, стан здоров’я, умови родинного виховання)	Аналіз особистісних справ, бесіда [7, 18, 39, 73, 31]
2.	Якості особистості: темперамент; 2) характер; 3) структура потреб та мотиваційної сфери; 4) життєва позиція; 5) самооцінка, рівень домагань; 6) здібності, інтереси, схильності; 7) актуальний стан;	Спостереження, тести з визначення темпераменту [11, 41, 56] Опитувальники ПДО, МПДО, тест Лірі [42, 53] Проективні тести, експеримент [17, 71] Тести ціннісних орієнтацій [31, 72] Тести самооцінки, методика Хоппе [10, 43] Спостереження, опитувальники інтересів [7, 27, 41, 56, 59, 60] Тести тривожності, проективні тести [6, 20, 31, 71, 72]
3.	Особливості емоційно-вольової сфери	Опитувальник УСК, спостереження, проективні тести [9, 41, 56, 72, 23]
4.	Рівень розвитку та особливості пізнавальної сфери	Тести Векслера, Равена, Айзенка, Аматхауера та ін. [43, 59, 60]
5.	Стан системи міжособистісних стосунків, особливості поведінки та спілкування у групі	Соціометричні дослідження, спостереження, опитувальник КОЗ [7, 53, 59, 60]

Для виконання психодіагностики можливо рекомендувати студентам навчально-методичні видання, що надані у списку літератури. Наприклад, практикант при виконанні завдань практики після бесіди з класним керівником і за його рекомендацією проводить дослідження особи учня і оформляє результати роботи у вигляді психолого - педагогічної характеристики за запропонованими схемами 1, 2 додатка Е. Можна також використовувати наступні схеми: 3, 4.( див. додаток Е).

В любому разі психодіагностична робота повинна скінчитися консультацією з обстеженою дитиною, по необхідності вчителем, батьками.

Консультування - професійна допомога клієнтові (дитині, вчителеві, адміністрації, батькам) у пошуках рішення проблемної ситуації. Основне завдання психологічного консультування  допомогти клієнтові подивитися на свої проблеми з боку, побачити альтернативні шляхи виходу з проблемної ситуації. При плануванні консультаційної роботи варто враховувати вік дитини : найефективнішою є робота з дітьми підліткового і юнацького віку, а також з педагогами і батьками. У організації консультаційної роботи доцільно керуватися наступними принципами психологічного консультування :

1. Принцип добровільності. Клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її вирішити і вірить, що йому в цьому допоможе психолог.

2. Принцип діалогічного характеру взаємодії. Консультування проходить у формі діалогу. Тільки присутність значущого іншого в сакраментальному діалозі особи з життям може стати відправною точкою для подальшого розвитку. Можливості для цього відкриваються завдяки діалогу і процесу віддзеркалення.

3. Принцип орієнтації на норми і цінності клієнта. Консультант не займається вихованням, не насаджує свої цінності, не критикує.

4. Принцип конфіденційності. Інформація, отримана під час консультації, не може бути розголошена без згоди клієнта, в виконанні індивідуального завдання практики ім'я клієнта кодується. Психолог також не має права отримувати додаткову інформацію про клієнта без його відома.

5. Принцип розмежування особистих і професійних стосунків. Під час консультаційного процесу встановлюються стосунки виключно "консультант-клієнт", навіть за умови особистого знайомства за межами консультаційного процесу.

6. Принцип безумовного прийняття. Кожна людина є безумовною цінністю і заслуговує на увагу і пошану до себе. Цей принцип передбачає уміння консультанта концентруватися на позитивних моментах досвіду клієнта, сприймати людину таким, яким він є; бути конгруентним, тобто послідовним в самовираженні і використанні своїх почуттів (згода з самим собою і з іншими); бути автентичним, до усього підходити чесно і не ховатися "за фасад"; проявляти емпатію  відчувати людину, розуміти його думки і почуття, уміти продемонструвати це; уміти випромінювати теплоту, щирість і безпосередність.

7. Принцип відповідальності. Кожна людина потенційно готова відповідати за себе. Ніхто не в силах допомогти іншому психологічно, адже це зміни у внутрішньому просторі особи. Тільки у найбільш серйозних випадках консультантові варто тимчасово узяти на себе частину відповідальності за порятунок клієнта, для того, щоб допомогти йому повною мірою усвідомити свою відповідальність.

8. Принцип технічної психологічної допомоги, тобто трактування психологічної проблематики як психотехнічною по предмету і методу. Ефективна терапія вимагає відповідної, правильно використаної техніки, застосованої в контексті довірливих стосунків.

9. Принцип системності, який полягає в системному аналізі якого-небудь явища і в системному підході до якого-небудь симптому в усіх просторах : через тіло, душу і духовне життя особи.

10. Принцип позитивного переосмислення того, що відбувається, і активізація гуманістичних цінностей. В процесі позитивного переосмислення сприймається усе (і позитивне, і негативне), тобто існує те, що існує, і саме воно з яких-небудь причин доцільно, своєчасно і необхідно.

11. Принцип компетентності. Правило: "Не зашкодь". Консультант має право братися за рішення тільки тих завдань, в яких він компетентний, і використовувати тільки ті методики і техніку, яка відповідає вимогам професіоналізму і адекватності. Організація роботи консультанта має бути такою, щоб ні її процес, ні її результат не зашкодили здоров'ю, стану і положенню людини.

Дотримання основних принципів є головною умовою успішної організації і ведення консультаційного процесу. Консультування, передумовою якого є скарги педагогів і батьків на поведінку дитини, його насильницьке приведення до психолога, а також розголошування інформації, отриманої під час консультації, не лише неефективно, але і суперечить основним принципам "Конвенції ООН про права дитини" і "Етичному кодексу психолога".

Специфіка надання консультаційної допомоги полягає в тому, що психолог-консультант працює не з ситуацією або з її трансформацією, а з переживаннями, з системою цінностей, стосунків і станів людини.

Можливі етапи психологічного консультування :

1. Привіт!

2. У чому проблема?

3. Чого ви хочете досягти?

4. Що ще ми можемо зробити для вирішення цієї ситуації?

5. Ви це робитимете?

Корекційно - реабілітаційний напрям роботи практиканта. Корекція (з латів.) - часткове виправлення або зміна. Під психологічною корекцією мають на увазі деяку форму "психолого - педагогічної діяльності, спрямовану на виправлення таких особливостей психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оптимальній моделі нормального розвитку" [18]. Психокорекція не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особи і може здійснюватися у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту коректувальних вправ. Це напрям роботи психолога застосовується для виправлення недоліків пізнавальної і емоційно-вольової сфери, інтелектуального і особистісного розвитку.

На підставі психологічного діагнозу складається програма коректувальної роботи, складовими частинами якої є :

1. Мета.

2. Напрям корекції.

3. Психологічні механізми допомоги.

4. Приблизна кількість занять, їх частота і тривалість.

5. Перелік використовуваних методів і прийомів.

6. Форма занять (індивідуальна і групова).

Психокорекційні заняття проводяться по заздалегідь складеному конспекту (сценарію), в якому підібрані завдання, спрямовані на реалізацію усіх вказаних в програмі напрямів. Після заняття практикант аналізує його успішність і складає конспект наступного заняття. Вибір форми психокорекційної роботи обумовлено метою. Так, наприклад, якщо об'єктом психокорекційного впливу виступають навички спілкування з однолітками, то найбільш ефективною буде групова форма роботи. Корекцію ж недоліків пізнавальних процесів доцільніше проводити індивідуально. Кількість учнів в коректувальній групі не повинно перевищувати 5 чоловік. За таких умов практикант може усвідомлювати усе, що відбувається в психіці кожної дитини (на відміну від роботи тренингової групи, де працює 7-12 чоловік).

Основні принципи коректувальної роботи.

1. Єдність діагностики і корекції.

2. Спрямованість роботи зверху "вниз" (розвиток вищих психічних функцій, за рахунок якого розвиватимуться елементарні психічні процеси).

3. Принцип нормативності (орієнтація на еталон розвитку на певному віковому етапі).

4. Робота в зоні найближчого розвитку дитини (по Л. С. Виготському).

5. Випереджаючий характер (активне формування того, що планується досягти в найближчій перспективі).

6. Принцип послідовності (кожне заняття містить ті завдання для самостійного виконання, які на попередньому виконувалися за допомогою практиканта-психолога).

7. Облік індивідуально-психологічних особливостей дитини, його інтересів, здібностей, якостей характеру [18].

Методи психокорекції: ігро-терапія, арт-терапія, психогімнастика, дидактичні і рухливі ігри.

Профілактичний (превентивний) напрям роботи. Реалізація превентивного напряму діяльності психологічної служби передбачає роботу по попередженню несприятливих умов в розвитку особистості, групи. Специфіка превентивної роботи полягає в тому, що вона починається тоді, коли ще немає особливих проблем в розвитку дитини або колективу. Психолог, вивчаючи умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни в житті мікро- і макросоціумі, прогнозує можливість появи тих або інших ускладнень і проводить попереджувальну роботу.

Превентивний напрям передбачає:

1. Створення таких умов навчання і виховання, які б сприяли особовому розвитку дитини. Особлива увага приділяється початковому і перехідним етапам в шкільному житті (перший, п'ятий, дев'ятий і випускні класи). Виявляється допомога педагогам і батькам в успішній адаптації дитини до змін в соціальній ситуації, створенні сприятливого психологічного клімату в дитячому, педагогічному колективі і в сім'ї.

2. Роботу з дітьми "групи ризику", які схильні до дезадаптивної поведінки. Створення умов, які б зменшили б вірогідність виникнення у них відхилень в розвитку. У "групу ризику" можуть потрапити діти, які не готові до шкільного навчання, з розладами вищої нервової діяльності і ті, які перенесли психологічні травми.

3. Роботу з педагогічним колективом по профілактиці несприятливого психологічного клімату, перевтоми і стресів, синдрому професійного згорання. У рамках превентивного напряму передбачено консультування з батьками і вчителями, тренінги, релаксаційна техніка [55].

Важливість психологічної освіти полягає в тому, що воно спрямоване на розширення меж представлень особи про власне "Я", про систему взаємин "людина - людина", "людина - суспільство", "людина - світ". Просвітницький напрям охоплює роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу : учнями, батьками, педагогами, адміністрацією закладу.

Форми роботи психологічної служби у напрямі психологічної освіти:

1. Бесіди (тематика пропонується психологом або визначається виходячи із запиту) з дітьми, педагогами, батьками.

2. Виступи на засіданнях психолого-педагогічних семінарів.

3. Виступи, доповіді на засіданнях педагогічних рад.

4. Виступи, доповіді на батьківських зборах.

5. Виступи на психолого - педагогічних консиліумах.

6. Інформаційне забезпечення роботи "Школи для батьків", "Батьківського лекторію".

7. Оформлення "Куточка психолога", періодичне оновлення інформації на нім.

Для виконання профілактично-просвітницької роботи студент-практикант повинен скласти плани - конспекти занять або виховних закладів, та провести їх згідно плану. При цьому він повинен враховувати вимоги до сучасного уроку.

Таблиця 2.5.