6. Окислення жирів.

Під час зберігання жирів під дією кисню повітря і світла відбувається окислення тих жирів, до складу яких входять залишки ненасичених кислот. Цей процес окислення і часткового гідролізу у техніці називають гіркненням жирів. Ненасичені кислоти окисляються в місцях подвійних зв’язків, утворюючи пероксидні сполуки. Надалі відбувається розрив карбонового ланцюга за місцем подвійного зв’язку, у результаті чого утворюються альдегіди, а при подальшому окисленні – кислоти з короткими ланцюгами типу масляної кислоти з неприємним запахом. Треба також мати на увазі, що різні мікроорганізми сприяють гіркненню, і в результаті їх життєдіяльності з жирних кислот можуть утворитися навіть кетони.

Проте процес окиснення жирів може бути корисним і використовується у техниці для синтезу продуктів з новими позитивними властивостями, наприклад для утворення захисних плівок у разі глибокого окислення і полімеризації масел. Так, рідкі жири (олії) бувають висихаючими, напіввисихаючими і невисихаючими. До висихаючих олій належать лляна і бавовняна, які мають здатність висихати з утворенням міцної прозорої плівки.

Такі олії використовують для виготовлення оліф. Оліфа – це проварена за наявності сикативів висихаюча олія. Сикативи – це речовини, що прискорюють висихання олій. Як сикативи використовують оксиди плюмбуму, а також деякі солі мангану. Оліфа широко вживана для виготовлення будівельних матеріалів: масляних фарб, клейонок, лінолеуму тощо.

Мила. Милами називають солі вищих карбонових кислот, особливо пальмітинової і стеаринової. Натрієві солі – тверді, калієві – рідкі.

У виробництві мила головним процесом є лужний гідроліз жиру. Потім до гідролізату добавляють кухонну сіль, у результаті чого мило спливає на поверхню реактора – процес висалювання мила. Цей процес дає змогу сепарувати мило від інших продуктів гідролізу – гліцерину, лугу, інших домішок і води. У разі повторення розчинення мила у свіжій воді під час кипіння і висалювання утворюється очищене ядрове мило, яке містить 69 – 70% сухих речовин і 30% води. При виготовленні туалетного мила добавляють парфумерні домішки і барвники, а при виготовленні медичного – крезол та інші антисептики.

Воски – це естери вищих карбонових кислот і вищих одноатомних спиртів. Вони бувають рослинного і тваринного походження. Це пластичні матеріали, що легко формуются в підігрітому стані, однак стають твердими при охолодженні. Вони нерозчинні у воді. Бджолиний віск – біла або жовтувата пластична речовина. Містить естер пальмітинової кислоти, що має формулу С₁₅Н₃₁СООС₃₀Н₆₁ (естер пальмітинової кислоти і мірицилового спирту). Спермацет – естер пальмітинової кислоти і цетилового спирту (С₁₆Н₃₃ОН). Його добувають з організму кашалотів. Спермацет широко використовують у парфумерії і в фармації для виготовлення кремів і мазей. Віск захищає тіло від дії вологи.

Деревний віск містить речовину, що називається «ланолін». Це речовина стійка до дії кислот і лугів, легко емульгує у воді. Він використовується в парфюмерно-косметичній промисловості для готування шкірних кремів і засобів для догляду за волоссям.

Лекція №10

Вуглеводи. Моносахариди

План.

1. Класифікація вуглеводів.

2. Моносахариди.

   0. Класифікація, номенклатура, ізомерія, оптичні властивості.

   1. Фізичні властивості

   2. Хімічні властивості.

   3. Поширення в природі. Застосування в харчовій промисловості.