Діагностика соціального інтелекту

(тест Дж. Гілфорда і М. Саллівена)

Соціальний інтелект (СІ) – інтегральна інтелектуальна здібність, яка визначає успішність спілкування і соціальної адаптації. СІ об’єднує і регулює пізнавальні процеси, які пов’язані з відображенням соціальних об’єктів (людину як партнера по спілкуванню, групи людей).

До процесів, які його створюють, відносяться соціальна сенситивність, соціальна перцепція, соціальна пам’ять і соціальне мислення.

СІ забезпечує розуміння вчинків і дій людей, розуміння мовлення людини, а також її невербальних реакцій (міміки, поз, жестів). Він є позитивною складовою комунікативних здібностей особистості і професійно важливою якістю у професіях типу “людина – людина”, а також у деяких професіях типу “людина - художній образ”. В онтогенезі СІ розвивається пізніше, ніж емоційна складова комунікативних здібностей – емпатія. Його формування стимулюється початком шкільного навчання. В цей період збільшується коло спілкування дитини, розвивається її сенситивність, соціально-перцептивні здібності, здатність переживати за іншого без безпосереднього сприйняття його почуттів, здатність до децентрації (уміння зрозуміти точку зору іншої людини, відрізняти свою точку зору від інших можливих), що і складає основу соціального інтелекту.

Як показали дослідження Ж. Піаже, формування здатності до децентрації пов’язане з подоланням егоцентризму.

Згідно з концепцією Дж. Гілфорда, СІ представляє систему інтелектуальних здібностей, незалежну від факторів загального інтелекту. Ці здібності так само, як і загальноінтелектуальні, можуть бути описані у площині трьох перемінних: зміст, операції, результати. Дж. Гілфорд виділив лише одну операцію – пізнання (С) і зосередив свої дослідження на пізнанні поведінки (СВ). Ця здібність включає 6 факторів:

1. Пізнання елементів поведінки (СВU) – здібність виділяти з контексту вербальну і невербальну експресію поведінки.

2. Пізнання класів поведінки (СВC) – здібність розпізнавати загальні властивості у деякому потоці експресивної або ситуативної інформації про поведінку.

3. Пізнання відношень поведінки (СВR) – здібність розуміти відношення, які існують між одиницями інформації про поведінку.

4. Пізнання системи поведінки (СВS) – здібність розуміти логіку розвитку цілісних ситуацій взаємодії людей, сутність їх поведінки в цих ситуаціях.

5. Пізнання перетворень поведінки (СВТ) – здібність розуміти зміни значень подібної поведінки (вербальної або невербальної) в різних ситуаціях, ситуаційних контекстах.

6. Пізнання результатів поведінки (СВІ) – здібність передбачення наслідків поведінки, виходячи з наявної інформації.

Модель Дж. Гілфорда стала підґрунтям для створення тестової методики, яка діагностує соціальний інтелект.

Характеристика методики

Методика дослідження соціального інтелекту включає 4 субтести: субтест 1 “Історії з завершенням”, субтест 2 “Групи експресії”, субтест 3 “Вербальна експресія”, субтест 4 “Історія з доповненням”. Три субтести складені на невербальному стимульному матеріалі і один субтест – вербальний. Субтести діагностують чотири здібності в структурі соціального інтелекту: пізнання класів, систем, перетворенні результатів поведінки (СВС, CBS, CBT, CBI). Два субтести у своїй факторній структурі мають також другорядні значення, які стосуються здібностей розуміти елементи і відношення поведінки (CBU, CBR).

Методика розрахована на респондентів віком від 9 років.

У нашому практикумі статистика представлена тільки для дорослої вибірки. Успішність виконання тесту не залежить від статі досліджуваного.

Стимульний матеріал являє собою набір із чотирьох тестових зошитів. Кожний субтест має 12-15 завдань. Час проведення субтестів обмежений. Результати вирішення завдань фіксуються у бланкові відповідей.

Коротка характеристика субтестів

Субтест 1 “Історія з завершенням”

Субтест вимірює фактор пізнання результатів поведінки (СВІ), тобто здатність передбачення наслідків поведінки людей у відповідній ситуації, передбачення того, що відбудеться в майбутньому. Люди з високими оцінками з цього тесту вміють передбачити наслідки поведінки. Вони здатні передбачити подальші вчинки людей на основі аналізу реальних ситуацій спілкування (сімейного, ділового, дружнього), передбачення подій, керуючись розумінням почуттів, думок, намірів співучасників комунікації. Їх прогнози можуть виявитись помилковими, коли вони будуть мати справу з людьми, які поводяться неочікувано, нетипово. Такі люди вміють чітко вибудовувати стратегію власної поведінки для досягнення поставленої мети. Успішне виконання субтесту передбачає вміння орієнтуватися у невербальних реакціях учасників взаємодії і знання нормативно-рольових моделей, правил, які регулюють поведінку людей.

Досліджувані з низькими оцінками з цього субтесту погано розуміють зв’язок між поведінкою та її наслідками. Такі люди можуть часто робити помилки (у тому числі і протиправні дії), потрапляти у конфлікти, а можливо, й у небезпечні ситуації, тому що невірно уявляють собі результати своїх дій або вчинків інших, погано орієнтуються у загальноприйнятих нормах і правилах поведінки.

Субтест 2 “Групи експресії”

Субтест вимірює фактор пізнання класів поведінки (СВС), а саме – здібність до логічного узагальнення, виділення загальних суттєвих відзнак у різних невербальних реакціях людини.

Досліджувані з високими оцінками з цього субтесту здатні вірно оцінювати стан, почуття, наміри людей за їх невербальними проявами: мімікою, позами, рухами. Такі люди надають великого значення невербальному спілкуванню, звертають багато уваги на невербальні реакції учасників комунікації. Чуттєвість до невербальної експресії істотно посилює здатність розуміти інших. Здатність читати невербальні сигнали іншої людини, усвідомлювати їх і порівнювати з вербальними, на думку А. Піза, лежить в основі “шостого відчуття” – інтуїції.

У психології відомі дослідження, які доводять велику значущість невербальних засобів спілкування: тільки 7% змісту передається словами, 38% інформації – звуковими засобами (інтонація, інтенсивність) і 55% – невербальними засобами (жести, рухи, міміка, пози).

В інших дослідженнях було виявлено, що у бесіді мовне спілкування займає менше 35%, а більше 65% інформації передається невербально.

Досліджувані з низькими оцінками погано володіють мовою рухів тіла, поглядів і жестів (рухів), яка раніше засвоюється в онтогенезі і викликає більше довіри, ніж мова вербальна.

У спілкуванні такі люди більшою мірою орієнтуються на вербальний зміст повідомлень. Вони можуть часто помилятися у розумінні змісту слів співрозмовника, оскільки не враховують (або враховують невірно) супроводжуючі їх невербальні реакції.

Субтест 3 “Вербальна експресія”

Субтест вимірює фактор пізнання перетворення поведінки (СВТ), а саме – здібність розуміти зміст значень подібних вербальних реакцій людини в залежності від контексту ситуацій, які їх викликали.

Досліджувані з високими оцінками з цього субтесту володіють високою чутливістю до характеру і відтінків людських взаємовідносин, що допомагає їм швидко і вірно розуміти те, що люди говорять один одному (мовна експресія) у контексті визначеної ситуації, визначених взаємовідносин. Такі люди здатні знаходити відповідний тон спілкування з різними співрозмовниками у різних ситуаціях і мають великий репертуар рольової поведінки (проявляють рольову пластичність).

Досліджувані з низькими оцінками погано розуміють різний зміст, тобто смислове значення, яке може приймати одне і те ж вербальне повідомлення в залежності від характеру взаємовідносин людей і контексту ситуації спілкування. Такі люди часто “розмовляють невпопад” і помиляються в інтерпретації слів співрозмовника.

Субтест 4 “Історії з доповненням”

Субтест вимірює фактор пізнання систем поведінки (СВS), тобто здатність розуміти логіку розвитку ситуацій взаємодії, значення поведінки людей у цих ситуаціях.

Досліджувані з високими оцінками з цього субтесту здатні розпізнавати структуру міжособистісних ситуацій у динаміці. Вони вміють аналізувати складні ситуації взаємодії людей, розуміють логіку їх розвитку, чутливі до зміни смислу ситуації при включенні у комунікацію різних учасників. Шляхом логічних висновків вони можуть добудовувати невідомі, недостатні ланки у ланцюзі цих взаємодій, передбачати, як людина поведе себе у майбутньому, знаходити причини відповідної поведінки.

Успішне виконання субтесту передбачає здатність адекватно відобразити цілі, наміри, потреби учасників комунікації та наслідки їх поведінки. Крім цього, вимагає вміння орієнтуватися у невербальних ситуаціях людини, а також нормах і правилах, які регулюють поведінку у суспільстві.

Досліджувані з низькими оцінками з субтесту мають труднощі в аналізі ситуацій міжособистісної взаємодії і, як наслідок, погано адаптуються до різних систем взаємовідносин між людьми (сімейних, ділових, дружні та ін.).

Субтест є найбільш комплексним та інформативним за загальним фактором ваги у структурі соціального інтелекту.

Інтерпретація композитної оцінки соціального інтелекту

Загальний рівень розвитку соціального інтелекту (інтегрального фактора пізнання поведінки) визначається на основі композитної оцінки.

Сутність композитної оцінки, яка виражена у стандартних балах, можна визначити наступним чином: таблиця; ключ до методики (див. табл. для визначення стандартних значень).

1. Низький соціальний інтелект – від 0 до 12 балів.

2. Соціальний інтелект нижче середнього (середньослабкий) – 13-26 балів.

3. Середній соціальний інтелект (середньовибіркова норма) – 27-37 балів.

4. Соціальний інтелект вище середнього (середньосильний) – 38-46 балів.

5. Високий соціальний інтелект – 47-55 балів.

На думку авторів методики, здібності, які відображаються на рівні композитної оцінки, “ймовірно, перекривають собою традиційні поняття соціальної чуттєвості, емпатії, сприйняття іншого і те, що можна назвати соціальною інтуїцією”. Виконуючи регулюючу функцію у міжособистісному спілкуванні, соціальний інтелект забезпечує соціальну адаптацію особистості, “гладкість у стосунках з людьми”.

Люди з високим соціальним інтелектом, як правило, бувають успішними комунікаторами. Їм властива контактність, відкритість, тактовність, доброзичливість і сердечність, тенденція до психологічної близькості у спілкуванні.

Ці люди здатні отримувати максимум інформації про поведінку людей, розуміти мову невербального спілкування, давати швидкі і точні судження про людей, успішно прогнозувати їх реакції у відповідних обставинах, проявляти далекоглядність у стосунках з іншими, що сприяє їх успішній соціальній адаптації.

Високий соціальний інтелект пов’язаний також з інтересом до соціальних проблем, наявністю потреби впливати на інших і часто поєднується з розвинутими організаційними здібностями.

Люди з розвинутим соціальним інтелектом зазвичай мають виразний інтерес до пізнання себе і розвинену здатність до рефлексії.

Рівень розвитку соціального інтелекту більшою мірою визначає успішність адаптації при вступі на роботу, ніж рівень розвитку загального інтелекту. Люди з високим соціальним інтелектом взагалі легко вживаються у колективі, сприяють підтримці оптимального психологічного клімату, проявляють більше зацікавленості, кмітливості і винахідливості у роботі.

Люди з низьким соціальним інтелектом мають труднощі у розумінні і прогнозуванні поведінки людей, що ускладнює взаємовідносини і знижує можливості соціальної адаптації. Низький рівень СІ може значною мірою компенсуватися іншими психологічними особливостями: розвинутою емпатією, відповідними рисами характеру, стилем спілкування, комунікативними навичками та ін., а також може бути коригований у ході активного соціально-психологічного навчання.

Очевидно, що СІ є професійно важливою якістю для професій типу “людина - людина” і дозволяє прогнозувати успішність діяльності педагогів, психологів, психотерапевтів, журналістів, юристів, політиків, політологів, соціальних працівників та ін.

Можливості уточнення інтерпретації за профілями соціального інтелекту:

1. Коли у профілі СІ домінують за стандартними балами субтести 2 і 3, то досліджуваному, як правило, властиві контактність, прагнення проявити теплоту і дружелюбність у спілкуванні, розвинені емпатію і соціально-перцептивні здібності, сприйнятливість до зворотного зв’язку.

2. Домінування субтестів 3 і 4, перш за все, пов’язане з добрим розумінням нормативів різних соціальних ролей і орієнтацією досліджуваного на рольову поведінку, професійну саморегуляцію.

3. Домінування субтестів 3 і 4 при високому рівні композитної оцінки часто пов’язано з орієнтацією особистості на духовні цінності.

4. Домінування субтестів 1 і 2 часто супроводжується переважанням інтровертності особистості над екстравертністю. Таким чином, очевидно, що не тільки контактні люди можуть мати високий СІ, але й інтровертна установка може супроводжуватися розвиненими здібностями прогнозувати наслідки поведінки і розуміти невербальну сторону спілкування.

5. Високі оцінки за всіма субтестами (гармонійний профіль), як правило, у людей з високим рівнем самосвідомості, емоційно стабільних, вольових, активних у діяльності і комунікації.

Слід відзначити, що з віком в міру досягнення особистої зрілості відбувається гармонізація структури СІ, вирівнювання можливостей пізнання поведінки за рівневими характеристиками. При цьому головними є здібності до розшифровки невербальної експресії і розуміння структури й логіки розвитку міжособистісних комунікацій (субтест 2 і 4).

Таким чином, структура СІ дозволяє робити висновок про сформованість особистісної зрілості досліджуваного.

Примітка. У всіх перерахованих пунктах стандартна оцінка з указаних субтестів повинна бути не нижче 3-х балів.

Нормативна таблиця для визначення стандартних значень за окремими субтестами і тестом у цілому (18-55 років)

Стандартне значення	Субтести				Композитна оцінка
	1	2	3	4
1	0-2	0-2	0-2	0-1	0-12
2	3-5	3-5	3-5	2-1	13-26
3	6-9	6-9	6-9	5-8	27-37
4	10-12	10-12	10-11	9-11	38-46
5	13-14	13-15	12	12-14	47-55