Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Темрук Соц психологія практикум-1.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Тема 5. Психологія великих соціальних груп і масових явищ Завдання до семінарсько-практичного заняття

І. Про які групові соціально-психологічні явища йдеться мова у запропонованих текстах (Носов Н. Приключения Незнайки и его друзей. – Кишинев: Литература Артистикэ, 1988. – 192 с.)? Обґрунтуйте свою відповідь.

Коротульки були неоднакові: одні з них звалися малюками, а інші — малючками. Ма­люки завжди ходили або в довгих штанах навипуск, або в коротеньких штанцях на шлейках, а малючки любили платтячка із строкатої, яскравої матерії. Малюки не люби­ли морочитися з зачісками, і тому чуби в них були короткі, а в малючок волосся було довге. Вони дуже любили робити красиві зачіски, во­лосся заплітали в довгі коси і в коси вплітали стрічки, а на голівках носили бантики. Багато малюків дуже пишалися з того, що вони малю­ки, і майже не дружили з малючками. А малючки гордилися тим, що вони малючки, і теж не хотіли дружити з малюками. Якщо малючка зустрічала на вулиці малюка, то, поба­чивши його віддалік, одразу переходила на другий бік вулиці. І добре робила, тому що се­ред малюків часто траплялися такі, які не мог­ли спокійно пройти повз малючку, а неодмінно скажуть їй щось образливе, навіть штовхнуть, а то ще й гірше — за косу смикнуть. Правда, не всі малюки були такими, але ж на лобі в них цього не написано, тому малючки вважали за краще заздалегідь звертати з дороги й не по­трапляти малюкам на очі. За це багато малюків називали малючок чванульками — і придума­ють таке слово! — а багато малючок обзивали малюків забіяками та іншими образливими прізвиськами.

  • Послухай-но, Скелку, — сказав йому Незнайко. — Ти розумієш, яка історія вийшла: від сонця одірвався шматок і вдарив мене по голові.

  • Що ти, Незнайку! — засміявся Скелко. — Якби від сон­ця одірвався шматок, він не залишив би від тебе й сліду. Сонце дуже велике. Воно більше за всю нашу землю.

  • Не може бути,— сказав Незнайко .— По-моєму, сонце не більше від тарілки.

  • Це нам так тільки здається, тому що сонце дуже дале­ко від нас. Сонце — велетенська вогняна куля. Я у свою трубу бачив. Якби від сонця одірвався навіть дуже малесенький шматочок, то він зруйнував би все наше місто.

  • Ти ба! — відповів Незнайко. — А я й не знав, що сонце таке велике. Піду-но я та розкажу нашим, може, вони ще не знають. А ти все-таки подивись у свою трубу на сонце: може, воно справді щербате?

Незнайко пішов додому і всім, хто потрапляв йому на очі, розповідав:

— Братці, ви знаєте, яке сонце? Воно більше за всю нашу землю! Он воно яке! І от, братці, від сонця одірвався шматок і летить прямо на нас. Скоро він упаде і всіх нас роздушить. Жах, що буде! От підіть і спитайте Скелка.

Всі сміялись, бо знали, що Незнайко базіка. А Незнайко чимдуж побіг додому і давай кричати:

  • Братці, рятуйся! Шматок летить!

  • Який шматок? — питали його.

  • Шматок, братці! Від сонця одірвався шматок. Ось-ось упаде — і всім нам буде кінець. Знаєте, яке сонце? Воно біль­ше за всю нашу землю!

  • Що ти вигадуєш?

  • Нічого я не вигадую. Це Скелко сказав. Він у свою трубу бачив.

Усі вибігли надвір і стали дивитися на сонце. Дивились, дивились, аж поки не потекли сльози з очей. І всім зосліпу стало здаватися, що сонце справді щербате.

А Незнайко кричав:

— Рятуйтеся, хто може! Біда!

Всі стали хапати свої речі. Тюбик уходив свої фарби й пензель, Гусля — свої музичні інструменти: і скрипку, й балалайку, й мідну трубу. Лікар Пілюлька кидався в усі боки й розшукував похідну аптечку, яка десь загу­билась. Пончик схопив калоші й парасольку І вже вибіг за ворота, але тут пролунав голос Знайка:

  • Заспокойтесь, братці! Нічого страшного нема. Хіба ви не знаєте, що Незнайко базіка? Все він вигадав!

  • Вигадав? — закричав Незнайко.— От пі­діть спитайте Скелка!

Всі побігли до Скелка, й тут вияснилося, що Незнайко все чистісінько вигадав. Ну й сміху було! Всі сміялися з Незнайка й говорили:

  • Дивуємось, як це ми тобі повірили!

ІІ. Виділіть основні ідеї роботи Л. Орбан – Лембрик «Чутки як соціально-психологічне явище» (Орбан – Лембрик Л. Чутки як соціально-психологічне явище // Соціальна психологія. - 2004. - №3(5). – C.47-62.)

У соціальній психології під чутками розуміють специфічну форму недостовірної або частково достовірної інформації, що надходить від однієї особи або групи, про певні події чи ситуації. У процесі комунікації зміст, переданий за допомогою чуток, стає надбанням загалу. Тобто, можна стверджувати, що чутки певним чином відтворюють громадську думку, настрої, загальні соціальні стереотипи та установки аудиторії, інформаційну ситуацію у регіоні чи навіть в країні.

Чутки прийнято класифікувати за різними ознаками <…>.

Таблиця 1