V. Вправа «Інструментальний та експресивний лідер»

Студенти розподіляються на дві групи: одна підгрупа – учасники експерименту, друга підгрупа – спостерігачі. Оптимальна кількість учасників у кожній групі – від 3 до 5. Якщо група досить велика – 12-16 чоловік, то можна сформувати по дві групи учасників і спостерігачів. Умови змагання допоможуть створити додаткову мотивацію вирішення задачі. Учасників експерименту просять на 5 хвилин залишити аудиторію. У цей час дається інструктаж спостерігачам. За кожним спостерігачем «закріплюється» учасник експерименту, особливості поведінки якого фіксуються в спеціальному бланкові.

Експериментальна група отримує завдання, яке обирається викладачем залежно від доступності засобів. Це може бути або інтелектуальна задача, або збирання пазлів, або будування із кубиків. (Наприклад, задача такого змісту: «Кожен день опівдні відправляється теплохід із Одеси до Архангельська. У той же час теплохід тієї ж компанії відправляється із Архангельська до Одеси. Плавання у той та зворотній напрямок триває рівно тиждень. Скільки теплоходів своєї компанії, які йдуть назустріч, зустрічає теплохід на шляху із Одеси до Архангельська?»)

Мета робочої групи – виконати завдання якнайшвидше.

Спостерігачі в спеціальних бланках фіксують реакції учасників, прояв кожної із них оцінюється в один бал. Експеримент закінчується тоді, коли, на думку учасників, завдання виконане або учасники після багатьох спроб повідомляють про небажання виконувати далі завдання.

Спостерігачі підраховують кількість отриманих балів, виявляють інструментальних та експресивних лідерів. Підраховується кількість балів окремо по інструментальному та експресивному блоках; в межах експресивного блоку окремо підраховуються суми негативних і позитивних реакцій.

У підсумку підраховується загальне число реакцій, яке характеризує рівень активності кожного члена групи.

Учасники експерименту висловлюють свої враження про роль кожного у процесі спільної діяльності, а потім спостерігачі ознайомлюють учасників із результатами спостереження.

Особливості поведінкових реакцій досліджуваного при вирішенні групового завдання

Поведінкова реакція	Кількість реакцій	Сума балів
Інструментальні реакції
Пропозиція версії або дій
Ставить запитання
Відповідає на запитання
Погоджується
Сперечається, критикує
Підбадьорює, стимулює роботу інших: «Думайте», «Давайте швидше» тощо
Виконує необхідні дії (у випадку вирішення предметних задач: робота з конструктором, пазлами)
Сума балів за інструментальними реакціями
Емоційні реакції
Позитивні емоційні реакції
Сміх, посмішка
Позитивна оцінка іншого учасника
Загальна позитивна оцінка результатів (добре, молодці)
Негативні емоційні реакції
Негативна оцінка іншого учасника
Насмішка
Загальна негативна оцінка результатів (нічого не виходить)
Сума балів за емоційними реакціями
Всього

Питання, що обговорюються.

1. Скільки лідерів було виявлено в експериментальній групі?

2. Якими найхарактернішими є типи реакцій для кожного учасника?

3. Яким чином можуть впливати на результати спільної діяльності різні співвідношення лідерських позицій учасників?

Згідно однієї із теорій, лідерство реально існує в групі лише в момент спільної діяльності, яка висуває ту чи іншу людину на роль лідера. У групі активно можуть виявляти себе одночасно декілька лідерів. Група як суб’єкт реалізує свою активність щонайменше у двох напрямках: 1) вирішення завдання, досягнення мети; 2) розвиток групової єдності. Відповідно, і лідер повинен вирішувати ці різні завдання, використовуючи інструментальні діяльності, спрямовані на виконання групою її цільових функцій, для реалізації яких вона і була створена; а також експресивні діяльності, спрямовані на підтримку групи як єдиного цілого, її наступного розвитку і згуртування. (Морозов А.В. Деловая психология. – М.: Академический проект, 2005. – 1035 с.)

Відповідно цих напрямів виокремлюються два типи лідерства. Так, інструментальне лідерство має на меті забезпечення керівництва групою у процесі вирішення задач, а рол експресивного лідерства – забезпечення позитивного внутрішнього клімату групи, її стабільності. Ідея про такі типи лідерства належить Р.Бейлзу та Ф.Слейтору, які розглядають ролі «професіонала» - лідера, який орієнтований на вирішення ділових проблем, та «соціально-емоційного спеціаліста», який вирішує проблеми людських стосунків.

Лідер, який орієнтований на ефективність виконання групових завдань, вимушений іти на погіршення взаємостосунків із членами групи, які загально групові цілі повністю або частково не приймають. Лідеру ж експресивного типу, спрямованому на інтереси окремих членів групи та їх взаємостосунки, доводиться займатися поліпшенням взаємостосунків на шкоду загальним цілям та завданням.

Психодіагностичний інструментарій

Методика «Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки у реальній групі» (В. Стефансон)

Використання цієї методики дає змогу визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, комунікабельність, некомунікабельність, прийняття «боротьби» та уникнення «боротьби». Тенденція до залежності визначається як внутрішнє прагнення людини до прийняття групових стандартів і цінностей. Тенденція до комунікабельності свідчить про контактність, бажання сформувати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і поза її межами. Тенденція до «боротьби» означає активне прагнення людини до участі в житті групи, до більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Тенденції до незалежності, некомунікабельності і уникнення «боротьби» свідчать про схильність уникати взаємодії, зберігати нейтралітет у конфліктних ситуаціях.

Інструкція. Необхідно дати відповідь «так», якщо ви згодні із твердженням, відповідь «ні», якщо ви з твердженням не згодні.

Текст опитувальника

1. Я критично налаштований стосовно товаришів.

2. У мене виникає тривога, коли у групі починається конфлікт.

3. Я схильний дотримуватися порад лідера.

4. Я не схильний вступати у надто близькі стосунки з товаришами.

5. Мені подобається, коли у групі дружня атмосфера.

6. Я схильний суперечити лідеру.

7. Я симпатизую лише одному-двом членам групи.

8. Я уникаю зустрічей і зборів у групі.

9. Мені подобається похвала лідера.

10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки.

11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечці.

12. Я схильний керувати товаришами.

13. Мене радує спілкування з моїми нечисленними друзями.

14. Я зовні спокійний, наштовхуючись на ворожість з боку членів групи.

15. Я схильний підтримувати настрій і думку своєї групи.

16. Я не надаю великої значущості особистісним якостям членів групи.

17. Я схильний протиставляти свою ціль цілям групи, відволікати групу від досягнення поставлених нею завдань.

18. Мені подобається протиставляти себе лідеру.

19. Я хотів би зблизитися з окремими членами групи.

20. Я схильний обирати нейтралітет у суперечці.

21. Мені подобається, коли лідер активно керує групою.

22. Я надаю перевагу холоднокровному обговоренню проблеми.

23. Я недостатньо стриманий у прояві почуттів.

24. Я намагаюся згуртувати навколо себе однодумців.

25. Я не задоволений надто формальними стосунками у групі.

26. Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу.

27. Я схильний погоджуватися зі способом життя групи.

28. Я прив'язаний до групи більше, ніж до окремих її членів.

29. Я схильний загострювати і затягувати суперечку.

30. Я намагаюся бути в центрі уваги.

31. Мені хотілося б бути членом меншої групи.

32. Я схильний до компромісів.

33. Я відчуваю внутрішню стурбованість, коли лідер діє інакше, ніж очікувалося.

34. Я хворобливо ставлюся до зауважень товаришів.

35. Я можу бути хитрим та улесливим.

36. Я здатен взяти на себе керівництво групою.

37. Я відвертий у групі.

38. Під час розбіжностей у групі в мене виникає занепокоєння (стурбованість).

39. Я не проти, щоб при плануванні роботи відповідальність узяв на себе лідер.

40. Я не схильний відповідати на вияв дружелюбності.

41. Я часто ображаюся на товаришів.

42. Я намагаюся налаштувати інших проти лідера.

43. Я легко заводжу знайомства поза групою.

44. Я намагаюся уникати втягнення у суперечку.

45. Я легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.

46. Я чиню опір утворенню в нашому колективі угруповань.

47. Коли я роздратований, стаю глумливим та іронічним.

48. У мене виникає ворожість (неприязнь) до тих, хто намагається висунутися.

49. Я надаю перевагу меншій, але інтимнішій групі.

50. Я намагаюся не демонструвати свої інтимні почуття.

51. За розбіжностей у групі стаю на бік лідера.

52. Я ініціативний при встановленні контактів у спілкуванні.

53. Я намагаюся не критикувати товаришів.

54. Я схильний звертатися до лідера частіше, ніж до інших.

55. Мені не подобається, що стосунки у групі надто фамільярні.

56. Я полюбляю суперечності.

57. Я намагаюся підвищувати свій соціальний статус у групі.

58. Я схильний втручатися у спілкування товаришів і порушувати його.

59. Я запальний, схильний до сварок.

60. Я схильний висловлювати незадоволення лідером.

Опрацювання результатів. По 1 балу слід виставляти за відповідь «так» і за відповідь «ні» по кожній із поєднаних пар тенденцій. Оскільки заперечення однієї тенденції є визнанням полярної, то кількість балів за відповіді «так» за однією шкалою і відповіді «ні» за шкалою протилежної тенденції додаються.

Ключ до діагностики. До шкал поєднаних тенденцій належать такі позиції опитувальника:

1.Залежність — 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54. 2.Незалежність — 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60.

3.Комунікабельність — 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52. 4.Некомунікабельність — 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58.

5.Прийняття «боротьби» — 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59.

6.Уникнення «боротьби» — 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53.

Висновки. Якщо сума балів за будь-якою шкалою дорівнює сумі за протилежною або близька до неї, це свідчить про наявність внутрішнього конфлікту у досліджуваного, зумовленого однаковим вираженням протилежних тенденцій поведінки у групі.