8. Альтруїстичний.

0-8. Відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'який, добрий; емоційне відношення до людей виявляє у спів­чутті, симпатії, ласці, вміє підтримати, підбадьорити і заспоко­їти оточуючих, безкорисливий і здатний відгукуватися на чужі проблеми.

9-16. Гіпервідповідальний; завжди приносить у жертву свої інтереси; намагається допомогти і співпереживає всім; нав'язли­вий у своїй допомозі і надто активний по відношенню до оточую­чих; неадекватно приймає на себе відповідальність за інших. (Хоча це може бути тільки зовнішня «маска», яка приховує осо­бистість протилежного типу).

Отримані кількісні показники за кожним з октантів від 0 до 16 балів переносяться на психограму. На відповідній октантокоординаті, на рівні, що відповідає отриманим балам, проводяться дуги. Відокремлена частина октанта заштриховується. Після того, як відмічені всі отримані результати і заштрихована внутрішня, цен­тральна частина кола психограми до рівня, окресленого дугами, виходить щось подібне до віяла. Найбільш заштриховані октанти відповідають домінуючому стилю міжособистісних стосунків даного індивіда.

Характеристики, що не виходять за межі восьми балів, влас­тиві гармонійним особистостям.

Показники, що перевищують вісім балів, свідчать про акцен­туації властивостей, виявлених даними октантами.

Показники на рівні 14-16 балів свідчать про труднощі соціаль­ної адаптації. Низькі показники по всіх октантах (0-3 бали) можуть бути результатом скритності і невідвертості досліджуваного. Якщо у психограмі немає октантів, заштрихованих вище чотирьох балів, то дані сумнівні щодо їх достовірності: досліджуваний не захотів оцінити себе відверто.

Перші чотири типи міжособистісних стосунків (1, 2, 3, 4) харак­теризуються домінуванням неконформних тенденцій і схильністю до дез'юнктивних (конфліктних) проявів — (3, 4); великою неза­лежністю думки, наполегливістю у відстоюванні своєї точки зору, тенденцією до лідерства і домінування — (1,2).

Другі чотири октанти (5, 6, 7, 8) характеризують протилежну картину: домінують конформні установки, конгруентність у кон­тактах з оточуючими — (7, 8); невпевненість у собі, піддатливість думці оточуючих, схильність до компромісів — (5,6).

За двома спеціальними формулами визначаються показ­ники з двох основних факторів: домінування і приязності.

Домінування: (1 - 5) + 0,7 • (3 + 2 - 4 - 6).

Приязність: (7 - 3) + 0,7 •(8 - 2 - 4 + 6).

У цілому, інтерпретація даних повинна орієнтуватися на домі­нування одних показників над іншими і меншою мірою, на абсо­лютні величини.

Досліджувані, в яких домінує «владно-лідерський» тип міжо­собистісних стосунків — І октант, «авторитарний» — характери­зуються оптимістичністю, швидкістю реакції, високою актив­ністю, вираженою мотивацією досягнення, тенденцією до домінування, підвищеним рівнем домагань, легкістю і швидкістю у прийнятті рішень, гомономністю (орієнтацією здебільшого на власні думки і мінімальною залежністю від зовнішніх факторів середовища), екстравертністю. Вчинки і висловлювання можуть випереджати їх продуманість. Це реагування по типу «тут і від­разу»; виражена тенденція до спонтанних самореалізацій, актив­ний вплив на оточуючих, завойовницька позиція, прагнення вести за собою і підкоряти своїй волі інших.

II октант відповідає незалежно-домінуючому типу міжосо­бистісних стосунків з чіткою перевагою над іншими, який, за даними дослідження, співвідноситься з такими особливостями: самовдоволеність (чи самозакоханість), дистантність, егоцентричність, завищений рівень вимог, виражене почуття конкурентності, що виявляється у прагненні зайняти особливу позицію у групі. Домінування тут меншою мірою звернене на спільні з групою інте­реси і не виявляється у прагненні вести людей за собою, заража­ючи своїми ідеями. Стиль мислення нешаблонний, творчий. Думка оточуючих сприймається критично, власна думка переводиться у ранг догми або досить категорично відстоюється. Емоціям не вистачає тепла, вчинкам — конформності. Висока пошукова активність поєднується з розсудливістю; низька підкорюваність.

«Прямолінійно-агресивний» тип міжособистісних стосунків (показники III октанта) наближений до таких особистісних характеристик, як ригідність установок, яка співвідноситься з високою спонтанністю; наполегливість у досягненні мети, практи­цизм із недостатньою опорою на минулий досвід; у стані емоційної захопленості — посилене почуття справедливості, що сполучається з переконаністю у власній правоті. У таких осіб легко спалахує почуття ворожості у разі протидії чи критики на свою адресу; їм характерна безпосередність і прямолінійність у висловлюваннях і вчинках; посилена образливість, яка легко згасає в ситуації ком­фортності та не пригнічуваності особистості досліджуваного.

IV октант — «недовірливо-скептичний» тип міжособистісних стосунків виявляється у таких особистісних характеристиках, як відокремленість, замкненість, ригідність установок, критичне ставлення до будь-яких думок, окрім особистих; незадоволеність своєю позицією у мікрогрупі; підозрілість, надчутливість до критичних зауважень на свою адресу; неконформність суджень і вчинків; схильність до побудови ригідних і надто важливих умо­виводів, пов'язаних з переконанням у недоброзичливості оточую­чих осіб; випереджаюча ворожість у висловлюваннях і поведінці,яка виправдовується апріорною впевненістю у людській недоброті; системне мислення, що спирається на практичний досвід, практичність, реалістичність, схильність до іронії; висока кон­фліктність, яка може бути не яскраво вираженою й акумулюється, створюючи тим самим посилену напруженість, сприяючи підви­щенню відчуженості та відстороненості.

V октант — «покірливо-сором'язливий» тип міжособистісних стосунків — домінує в особистостей хворобливо-сором'язливих, інтровертованих, пасивних, педантичних у питаннях моралі і совісті; схильних до покори, невпевнені в собі, з посиленою схильністю до рефлексії; з помітним домінуванням мотивації уникнення неуспіху і низької мотивації досягнення; заниженою самооцінкою,тривожністю, з посиленим почуттям відповідальності. Такі люди незадоволені собою, схильні до того, щоб звинувачувати себе у невдачах; легко впадають у смуток; песимістично оцінюють свої перспективи; акуратні і добрі виконавці в роботі; уникають широких контактів і соціальних ролей, у яких би вони могли звернути на себе увагу оточуючих; чутливі і вразливі; хворобливо зосереджені на своїх недоліках і проблемах.

VI октант — «залежно-слухняний» тип міжособистісних стосунків. Для таких особистостей характерна висока тривожність,посилена чутливість до впливу середовища; тенденція до спрямованості на стосунки зі значущими людьми; залежність власної думки від думки оточуючих. Потреба у прихильності і теплих взаєминах є провідною. Невпевненість у собі тісно пов'язана з нестійкою самооцінкою. Хороша виконавська дисципліна і відповідальність у роботі створює їм хорошу репутацію в колективі, але інертність прийняття рішень, конформність і невпевненість у собі не сприяє їх просуванню до ролі лідера. Посилена вразливість,чутливість до неуважності і грубості оточуючих, підвищена самокритичність, страх неуспіху як основа мотиваційної спрямованості формують основу конформної поведінки.

VII октант — «співпрацюючий-конвенційний» — тип міжособистісних стосунків, характерний для емоційно-нестійких особистостей з високим рівнем тривожності і низьким рівнем агресивності. Для них характерна посилена реакція на впливи середовища; залежність самооцінки від думки значущих людей;прагнення до участі в групових подіях, співробітництво; екзальтована потреба у поширенні дружелюбності на оточуючих; пошук визнання в очах найбільш авторитетних особистостей групи; прагнення знайти порозуміння з іншими; ентузіазм, сприйнятли­вість до емоційного настрою групи; широке коло інтересів при деякій поверховості захоплень.

VIII октант — «відповідально-великодушний» тип міжосо­бистісних стосунків співвідноситься з вираженою потребою у відповідності соціальним нормам поведінки зі схильністю до досягнення гармонії в міжособистісних стосунках; з екзальта­цією у висловленні своїх переконань; вираженою емоційною вимогливістю, яка може мати більш поверховий характер, аніж це декларується; з художнім типом сприйняття і переробки інформації; стиль мислення — цілісний, образний. Для людей цього типу характерне легке входження у різні соціальні ролі, гнучкість у контактах; комунікабельність, доброзичливість, жер­товність; прагнення до діяльності, корисної всім людям; мило­сердя, благодійність, місіонерський склад особистості; артистич­ність, потреба справляти приємне враження, подобатись оточуючим. Разом з тим, їм притаманні проблеми витісненої воро­жості, соматизація тривоги, схильність до психосоматичних захворювань, вегетативний дисбаланс як результат блокування поведінкової реакції.

Завдання 2

З метою вивчення структури «Я», внутрішньоособистісної гар­монії індивіда, до наведеної інструкції потрібно додати: «Після того, як ви оцінили себе за наведеними в опитувальнику харак­теристиками, зробіть те ж саме у відношенні образу «Я», до якого ви прагнете, тобто опишіть за допомогою тих же харак­теристик «ідеал» вашого «Я». При цьому не забудьте включити і ті властивості, якими ви володієте, якщо вони не суперечать ідеалу».

Отримані дані обраховуються і заносяться у психограму, так само, як і в першому випадку, після чого проводиться аналіз і зіставлення досліджуваним оцінок свого актуального й ідеального «Я-образу».

Найбільш простий варіант: якщо в образі «Я» п'ятий октант заштрихований більше інших, а в образі «ідеалу Я» він значно зменшений і йому протиставлений збільшений перший октант, то досліджуваний вважає себе надто пасивним, сором'язливим і нері­шучим у міжособистісних стосунках і хотів би позбавитися цих властивостей, бути більш впевненим у собі.

Якщо образ «Я» включає в себе високі показники четвертого октанта (досліджуваний виявляє недовіру, настороженість, невдоволеність стосунками, що склалися з оточуючими), а в образі «ідеального Я» домінує восьмий октант і значно зменшені показ­ники четвертого октанта, то при інтерпретації результатів потрібно враховувати, що досліджуваний переживає міжособистісний кон­флікт і схильний самокритично оцінювати свою роль у ситуації, що склалася, намагаючись в ідеалі бути доброзичливим і конгруент­ним з оточуючими людьми. Таким чином, співвідношення показни­ків полярних (за змістовими характеристиками ознак) протилежних октантів (IIIі VII, IIі VI) говорять про те, які шляхи компенсації тих особистісних властивостей, які погіршують адаптацію особистості у соціальному середовищі, бачить досліджуваний.

Якщо в першому варіанті (актуальне «Я») домінують октанти, що відображають залежну і конформну поведінку (V, VI, VII), а у другому (ідеальне «Я») — що виявляють незалежність і домінантність (І, II) або агресивність (III), то досліджуваний хворобливо переживає залежність своєї позиції, де страждає його самолюб­ство, і компенсаторні зусилля спрямовує на підвищення свого соціального статусу. Якщо співвідношення зворотне, тобто реально переважає незалежність, домінантність і агресивність (II, І, IV), а в ідеалі досліджуваний хотів би бути ближчим до оточуючих його людей і позбавитися тих рис характеру, які сприяють розладу міжособистісних стосунків упертість III, агресивність IV, дистантність II, самовпевненість І, то в цьому випадку мова йде про спря­мованість на посилення самоконтролю над безпосередньою, спон­танною поведінкою.

Досвід дає можливість стверджувати, що насправді й образ актуального «Я», й ідеальне «Я» є невід'ємною частиною структури цілісного «Я». Більше того, оточуючими людьми особистість часто сприймається відповідно до ідеального «Я», а «Я» актуальне являє собою сукупність власних проблем, усвідомлених і взятих під контроль.

У нормі, зазвичай, не спостерігається значного розходження між актуальним та ідеальним «Я». Помірне (неконфліктне) роз­ходження, або, скоріше, неповний збіг, повинно розглядатися як необхідна умова для подальшого розвитку особистості, самовдос­коналення. Незадоволеність собою часто спостерігається в осо­бистостей із заниженою самооцінкою (V, VI, VII), а також в осіб, що знаходяться в ситуації затяжного конфлікту (IV). Перевищення одночасно І і V октанта властиве особам з проблемами хворобли­вого самолюбства, авторитарності; IV та VIII— конфліктності між прагненням до визнання і ворожістю, тобто проблем витісненої ворожості; IIIі VII— боротьбі мотивів самоствердження і аффіліації; II і VI— проблемі незалежності-підкореності, яка виникає у службовій ситуації, що змушує підкорятися всупереч внутріш­ньому протестові.

Приблизно так інтерпретується співвідношення полярних октантів при зіставленні актуального та ідеального «Я». Особис­тості, у яких виявляються домінантні, агресивні і незалежні риси поведінки, значно рідше виявляють незадоволення своїм харак­тером і міжособистісними стосунками, але у них може виявлятися тенденція до вдосконалення свого стилю міжособистісної взаємо­дії з оточуючими. При цьому, зростання показника того чи іншого октанта визначає спрямованість, за якою самостійно рухається особистість.

Домінування

Підкорення

Психограма

Методика дослідження стратегії поведінки

особистості в конфлікті

Кеннета Томаса

За допомогою даного тесту надається можливість визначити власний стиль поведінки під час суперечки між людьми. Існує 5 основних способів їх урегулювання: співробітництво — оптимальне майже завжди; компроміс — ефективний за певних умов; уникнення — рекомендований у випадках неагресивної поведінки партнера; пристосування — можливе в тих випадках, коли партнер правий; конкуренція — найменш ефективна, але найбільш часто використовується як спосіб поведінки у конфліктах.

Для того, щоб визначити, до якого способу вирішення супереч­ностей найбільше схильна людина, потрібно уважно прочитати кожне з подвійних висловлювань (а і б) та вибрати те з них, яке більшою мірою підходить до ваших поведінкових дій і вчинків.

Текст

1. а) інколи я даю можливість іншим людям взяти на себе відповідальність за вирішення суперечливого питання;

б) перш ніж обговорювати те, в чому розходимося, я намага­юся звернути увагу на те, в чому ми погоджуємося.

2. а) я в суперечливій ситуації намагаюся знайти компромісне рішення;

б) я намагаюся владнати справу з урахуванням інтересів усіх — як іншої людини, так і своїх власних.

3. а) зазвичай я наполегливо домагаюся свого;

б) інколи я поступаюся своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

4. а) я намагаюсь знайти компромісне рішення;

б) я намагаюся не зачіпати почуттів іншої людини.

5. а) залагоджуючи суперечливу ситуацію, я весь час намагаюся знайти підтримку в іншого;

б) я намагаюся робити все, щоб уникнути непотрібної напру­женості.

6. а) я уникаю неприємностей для себе;

б) я намагаюся досягнути свого.

6. а) я намагаюся відкласти вирішення суперечливого питання, для того, щоб з часом вирішити його;

б) я вважаю за можливе чимось поступитися, для того, щоб досягнути іншого.

8. а) зазвичай я наполегливо намагаюся досягнути свого;

б) я, перш за все, намагаюся визначити те, в чому полягає складність інтересів і суперечливих питань.

9. а) я вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через суперечності, які виникають;

б) я докладаю зусиль, щоб досягнути свого.

10. а) я твердо намагаюся добитися свого;

б) я намагаюся знайти компромісне рішення.

11. а) перш за все я намагаюся визначитися в тому, що становить основу ускладнення інтересів і суперечливих питань;

б) я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки.

12. а) зазвичай я намагаюся уникати таких позицій, які можуть викликати суперечки;

б) я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також іде назустріч.

13. а) я пропоную середню позицію;

б) я наполягаю, щоб усе було виконано по-моєму.

14. а) я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди;

б) я намагаюся довести іншому свою логіку і виграшні сторони моїх поглядів.

15. а) я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки;

б) я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруження.

15. а) я намагаюся не зачіпати почуттів іншого;

б) я, зазвичай, намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17. а) зазвичай, я наполегливо домагаюся свого;

б) я намагаюся зробити все можливе, щоб уникнути непотрібного напруження.

18. а) якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму;

б) я дам можливість іншому залишитися при своїй думці, якщо він теж піде мені на зустріч.

19. а) перш за все я намагаюся визначитися в тому, що викликає всі ускладнення інтересів і суперечності;

б) я намагаюся відкласти суперечки, для того, щоб з часом вирішити їх повністю.

20. а) я намагаюся терміново подолати наші розбіжності;

б) я намагаюся віднайти найкраще поєднання вигоди і втрат для нас обох.

21. а) при проведенні переговорів я намагаюся бути уважним до іншого;

б) я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22. а) я намагаюся віднайти позицію, яка знаходиться посередині між моєю позицією і позицією іншого;

б) я відстоюю свою позицію.

23. а) як правило, я хвилююсь за те, щоб задовольнити бажання кожного з нас;

б) інколи я даю можливість узяти на себе відповідальність когось іншого за вирішення суперечливих питання.

24. а) якщо позиція іншого видається йому дуже важливою, то я іду йому на зустріч;

б) я намагаюся переконати іншого піти на компроміс.

25. а) я намагаюся переконати іншого у своїй правоті;

б) при проведенні переговорів я намагаюся бути уважним до аргументів іншого.

26. а) зазвичай, я пропоную середню позицію;

б) я майже завжди намагаюся задовольнити позиції кожного з нас.

27. а) зазвичай, я намагаюся уникнути суперечностей;

б) якщо це зробить іншу людину щасливою, я дам їй можливість наполягати на своєму.

28. а) зазвичай, я твердо намагаюся досягнути свого;

б) вирішуючи ситуацію, я, зазвичай, намагаюся заручитися підтримкою іншого.

29. а) у суперечливих ситуаціях я пропоную середню позицію;

б) вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через розбіжності.

29. а) я намагаюся не зачіпати почуття іншого;

б) я завжди займаю таку позицію в суперечці, щоб ми спільно змогли досягнути успіху.

№	Конкуренція		Співробіт­ництво	Компроміс	Уникнення	Пристосу­вання
1					а	б
2			б	а
3	а					б
4				а		б
5			а		б
6	б				а
7				б	а
8	а		б
9	б				а
10	а			б
11			а			б
12				б	а
13	б			а
14	б		а
15					б	а
16	б					а
17	а				б
18				б		а
19			а		б
20			а	б
21			б			а
22	б			а
23			а		б
24				б		а
25	а					б
26			б	а
27					а	б
28	а		б
29				а	б
30			б		а

Опрацювання результатів. Підрахуйте набрану кількість балів (за збіг із ключем нараховується 1 бал) за кожною колонкою та визначте домінуючий у Вас стиль поведінки при врегулюванні суперечливих ситуацій у взаємодії з іншими людьми.

За допомогою цього тесту можна визначити кілька основних способів поведінки людей в конфліктній ситуації, зміст яких встановлюється мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох показників; «орієнтація на задоволення власних інтересів» та «орієнтація на задоволення інтересів опонента». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п´ять основних типів поведінки особистості в конфліктній ситуації: - уникнення конфлікту; - пристосування; - конкуренція; - компроміс; - співробітництво.

Уникнення конфлікту, або намагання його не помітити — це такий тин поведінки, коли у конфлікті мінімально враховуються як власні інтереси, так і опонента. За такого типу поведінки на проблему просто не звертають уваги, вважають, що вона зникне сама по собі. Суть такої поведінки чудово відображають відомі приказки: «Не буди лихо, доки воно тихе», «Не чіпай, бо зламається» та ін. Відтак жодна зі сторін нічого не отримує, а результат поведінки описується формулою «поразка — поразка» (власна поразка — поразка опонента).

Причинами такої поведінки в конфлікті можуть бути:

• усвідомлення відсутності необхідних ресурсів для отримання «перемоги» над опонентом;

• якесь особливе ставлення до опонента;

• намагання виграти час для «перегрупування сил» і наступної перемоги;

• індивідуально-психологічні особливості учасників конфлікту (несхильність до жорстких форм поведінки, лагідний характер, низький рівень домагань тощо).

Боротьба, або «конкуренція» — тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси і мінімально — інтереси опонента. Зміст такої поведінки можна охарактеризувати за допомогою приказок: «Сильний завжди правий», «Переможців не судять», а результат поведінки описати формулою «перемога — поразка» (власна перемога — поразка опонента).

Пристосування — тип поведінки, орієнтований на мінімальне врахування в конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів опонента. Зміст такої поведінки відображають відомі приказки: «Убий ворога своєю добротою», «Підстав щоку», «Мир за будь-яку ціну», а результат поведінки визначає формула «поразка — перемога» (власна поразка — перемога опонента).

Компроміс, або зговірливість — тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті і власних інтересів, й інтересів опонента, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені — в іншому». Зміст такої поведінки втілений у приказках: «Краще півхлібини, ніж нічого», «Поганий мир ліпший за добру сварку», а результат поведінки описується формулою «поразка — поразка» (частково власна поразка — частково поразка опонента), бо повністю не задовольняються інтереси жодного з опонентів.

Співробітництво — тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті власних інтересів та інтересів опонента. Зміст такої поведінки описують приказки: «Одна голова добре, а дві ліпше», «Те, що добре для вас, те добре і для мене», а результат поведінки визначає формула «перемога — перемога» (власна перемога — перемога опонента).