Домашнє завдання
Викладач – Прохоренко Н. Д.
Лекція № 19 (2 год.)
ТЕМА: 2.1 СТРУКТУРА ЕЛЕКТРОПРИВОДА. СТАТИЧНІ І ДИНАМІЧНІ МОМЕНТИ В ЕЛЕКТРОПРИВОДІ
МЕТА:
навчальна: ознайомити із структурною схемою ЕП та з механікою в системі електропривод — робоча машина;
розвиваюча:
розвивати пізнавальні можливості, увагу, пам'ять, логічне мислення, просторову уяву;
розвивати навички логічного виведення формул, вміння узагальнювати й систематизувати матеріал, аналізувати інформацію, робити висновки, вміння правильно застосовувати фізичні терміни та символіку;
виховна:
виховувати прагнення отримати нові знання, зацікавленість дисципліною;
виховувати культуру мовного спілкування в ході бесіди;
виховувати активність, зосередженість, старанність, вміння мислити, працелюбність, дисциплінованість;
формувати осмислене ставлення до виконуваної роботи, вміння працювати ефективно, якісно, економічно;
виховувати охайність, слухову культуру, графічну культуру та культуру писемного мовлення.
ОБЛАДНАННЯ: ілюстративний матеріал
ПЛАН
1 Електропривод та його елементи
2 Статичні та динамічні сили і моменти, що діють у системі електропривод — робоча машина
3 Зведення моментів статичного опору і моментів інерції до вала електродвигуна
1 Електропривод та його елементи
Для виконання технологічної операції ВОРМ має здійснювати механічний рух з потрібною швидкістю і долати при цьому силу опору. Тому до ВОРМ повинна бути підведена механічна енергія (МЕ), яку вироблює двигунний пристрій. Привод — це система пристроїв, призначених дл перетворювання різних видів енергії на механічну, що використовується для приведення в рух ВОРМ і керування цим рухом. Залежно від виду первинної енергії розрізняють ручний, паровий, пневматичний, гідравлічний, тепловий і електричний приводи.
Електропривод є основним у промисловості, на транспорті, в сільському господарстві. Він дає можливість регулювати швидкість ВОРМ у потрібних діапазонах, швидко пускати і зупиняти, змінювати напрямок руху, ефективно гальмувати, витримувати тривалі незначні перевантаження без спеціального регулятора подачі енергії з мережі.
Електроприводом (ЕП) називають електромеханічну систему, що складається з електродвигунного (ЕДП) (рис. В.1), перетворювального (ПП), механічного передавального (МПП) і керуючого (КП) пристроїв і призначена для приведення в рух ВОРМ та керування цим рухом. Основою будь-якого ЕП є ЕДП, призначений для перетворення електричної енергії (ЕЕ) в МЕ. Складається він з одного або кількох електродвигунів (ЕД) постійного або змінного струму. У сільськогосподарському виробництво здебільшого застосовують ЕП з асинхронними короткозамкненими двигунами. Електродвигун отримує живлення від джерела електричної енергії (ДЕЕ) через перетворювальний пристрій, який перетворює і регулює параметри ЕЕ (струм, напругу, частоту).
Рис. В.1. Структурна схема автоматизованого
електропривода
Як ППЕЕ в ЕП використовують: автономні генератори з регулюванням в широких межах напруги на їх затискачах, керовані тиристорні випрямлячі, автотрансформатори, перетворювачі частоти та ін.
Механічний передавальний пристрій (МПП) передає МЕ від ЕД до ВОРМ та узгоджує вид та швидкість їх руху. В сучасних сільськогосподарських ЕП найбільш поширені клинописові, зубчасті та ланцюгові передачі, а також різноманітні за своєю конструкцією з’єднувальні муфти.
Керування процесом перетворення ЕЕ виконується керуючим пристроєм (КП), який виробляє керуючий сигнал Uк в функції вхідного сигналу Uв і різних додаткових електричних сигналів, що містять інформацію про процес перетворення енергії, реальні параметри механічного руху ЕД і ВОРМ та ін. Перетворювальний та керуючий пристрої утворюють систему керування (СК), яка разом з обмотками ЕД складає електричну частину ЕП. До КП належать апарати керування, захисту, сигналізації та різні підсилювачі, вимірювальні елементи, блоки порівняння дійсних і заданих значень робочих параметрів тощо.