Основні терміни та визначення

Реалізація норм права - це втілення встановлених правових норм в діяльність суб'єктів права шляхом виконання юридичних обов'язків, використання суб'єктивних прав, дотримання заборон.

Використання — форма реалізації зобов'язуючих правових норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їх власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту).

Виконання - форма реалізації уповноважуючих юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація законодавства про державні податки).

Дотримання - форма реалізації юридичних норм, яка полягає в пасивній поведінці суб'єктів, утриманні заборонених діянь (наприклад, порушення водіями транспортних засобів обмежень, щодо швидкості руху на автомагістралях). Аналізують приписи правових норм безпосередньо самостійно в процесі діяльності з метою досягнення тих чи інших матеріальних або ідеологічних результатів.

Застосування норм права - державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави і посадових осіб по реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих випадків шляхом винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів).

Випадки реалізації права у формі застосування — 1) коли правовідносини не можуть виникнути у суб'єктів права без державно владної діяльності компетентних органів держави або їх посадових осіб (призов на дійсну військову службу, зайнятті нової посади);

2. у випадку, коли є опір або які-небудь перепони на шляху до здійснення суб'єктивного права ( розділ майна подружжя у судовому порядку,опірз приводу права на спадщину);

3. коли особа притягується до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

Вимоги до правозастосовчої діяльності - законність (здійснення в строго встановленому законодавством порядку); обґрунтованість (винесення рішень лише на підставі повного та всебічного вивчення обставин справи); доцільність (урахування особливостей конкретної ситуації, в умовах якої відбувається правозастосування, а також особливостей справи, відносно якої приймається рішення); справедливість (рішення приймається на підставі норм права, але до уваги беруться і існуючі в даному суспільстві норми моралі).

Стадії правозастосування - 1) аналіз фактичних обставин юридичної справи або встановлення юридично значущих факторів (визначення часу, способу, місця дії, розміру до скоєного та інше);

2. вибір, аналіз та тлумачення правової норми (на цій стадії відбувається вибір правової норми або юридична кваліфікація - оцінка конкретної життєвої ситуації з боку права. Потім робиться аналіз відносно справжності правової норми, вивчається та роз'яснюється її зміст);

3. винесення рішення (ця стадія передбачає прийняття суб'єктом правозастосування індивідуально-конкретного рішення про взаємні правата обов'язки тих осіб, які зможуть або мусять реалізувати норму права.Таке рішення повинно мати свій зовнішній вираз в усній або письмовійформі,яка є найбільш поширеною. Письмова форма передбачаєвиданняправозастосовчого акту, де знаходить своє закріпленняприйняття компетентним органом рішення).

Правозастосовчий акт - індивідуально-конкретний, державно-владний припис, винесений відповідним органом в результаті вирішення юридичної справи. Елементи правозастосовчого акту: вступна частина, констатуюча частина, мотивувальна частина, резолютивна частина. Деякі акти органів державного управління можуть складатися лише з однієї резолютивної частини (наприклад, резолюція директора заводу на заяві робітника про надання матеріальної допомоги).

Види правозастосовчих актів - за суб'єктами видання - акти органів державної влади і органів управляння, судові акти, акти контрольно-наглядових органів та громадських організацій; за способом організації суспільних відносин, які підлягають регулюванню - регулятивні та правоохоронні; за формою зовнішнього виразу - усні, конклюдентні та письмові.

Прогалина в праві - це відсутність необхідних для регулювання суспільних відносин правових норм або їх неповнота.

Аналогія закону - вирішення справи (за наявності прогалини у законодавстві) на підставі правової норми, що регулює найбільш подібні суспільні відносини.

Аналогія права - вирішення справи (при наявності прогалини у законодавстві і відсутності "аналогічної" правової норми) на основі принципів відповідної галузі права або права в цілому.

Колізія норм права - розбіжність змісту (зіткнення) двох або більше формально-чинних норм права, прийнятих з одного й того ж питання.