Основні терміни та визначення

Правове регулювання - форма впливу на суспільні відносини, що здійснюються за допомогою правових засобів.

Предмет правового регулювання - конкретні вольові суспільні відносини, що регулюються правом чи об'єктивно потребують правового впливу.

Метод правового регулювання - сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини визначеного виду.

Тип правового регулювання - юридичний режим, загальний порядок регулювання, що складається у певній сфері суспільних відносин. Розрізняють загально-дозволений і загально‑забороняючий тип регулювання.

Стадії правового регулювання:

1. Регламентування суспільних відносин шляхом загального програмування юридичних прав та обов'язків їх учасників;

2. Виникнення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків (правовідносин) у суб'єктів права;

3. Реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

Механізм правового регулювання - це єдина система правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин з метою побудови соціально-орієнтованої держави і громадянського суспільства. Елементами є: норми права, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації та застосування норм права, законність, правосвідомість і правова культура.

Правовий вплив - це взятий в єдності і різноманітності весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою соціальних, виховних, психологічних, інформаційних та юридичних механізмів.

Тема 17. Основні правові системи сучасності.

Правова система - сукупність взаємозв'язаних, узгоджених і взаємодіючих засобів і явищ держави, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин.

• базується на праві;

• формується у зв'язку з правом;

• має вторинний характер по відношенню до базисних відношень;

• існує у вигляді складного комплексного утворення;

• складається з ряду елементів.

Елементи правової системи:

1. Статичні - система права; система законодавства; правові принципи; правова культура; юридичні установи; юридична техніка;юридичні терміни; правова політика.

2. Динамічні - правотворчість; правореалізація; юридична практика;правові відносини.

Система права - об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм та їх розподілі по галузях, підгалузях та інститутах права.

Система законодавства - цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права.

Структура системи законодавства - це її будова, яка зумовлена правом, інтересами держави та потребами практики правового регулювання.

Принципи права - основоположні ідеї, керівні засади, що виражають сутність права та виходять із генеральних ідей справедливості та свободи. Розрізняють галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права.

Правова культура - це глибоке знання і розуміння права, високо свідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності і внутрішньої переконаності.

Правова сім'я - достатньо широка сукупність національних правових систем в межах одного типу права, що об'єднані спільністю історичного формування, структури джерел, провідних галузей та правових інститутів, юридичної культури та мислення, а також і правозастосування.

Основні види правових сімей:

1. Романо-німецька правова сім'я;

2. Англо-саксонська правова сім'я;

3. Сім'я мусульманського права.