24. Особливості управління централізованою та децентралізованою системами освіти

Централізована система управління, як уважають деякі вчені (Б. Вульфсон, Ю.Алферов), сприяє створенню національних освітніх стандартів, збереженню почуття культурної спільності всього населення країни. У той же час (хоча і не обов’язково) така система посилює авторитарні тенденції керівництва освітою, обмежує ініціативу працівників шкіл, місцевої адміністрації, ускладнює пошук навчальні плани, програми, уклад шкільного життя, призначення, переведення, звільнення педагогічного персоналу – все це детально регламентувалось державними законами, декретами, циркулярами центрального відомства освіти й контролювалось численним апаратом чиновників, які здійснювали нагляд навіть за приватними закладами. 80-х рр. ХХ ст. у Франції почався процес адміністративної децентралізації.

Децентралізована система управління надає простір розвитку місцевої ініціативи, полегшує проведення педагогічних експериментів, більш повно ураховує місцеві особливості, які мають відношення до завдань навчання та виховання. Процес децентралізації теоретично не повинен протистояти посиленню впливу центральної державної влади. Досвід різних країн свідчить, що централізація не обов’язково є авторитарною, а децентралізація не завжди забезпечує демократію. освітою є в США. Керівництво освітою здійснюється на рівні штатів. Багато питань вирішують навчальні округи. Так, у кожному штаті діють свої законодавчі акти в галузі освіти. На рівні штатів установлюються строки обов’язкового навчання, умови прийому в навчальні заклади, вимоги до кваліфікації вчителів, розміри їх заробітної плати, фінансування навчальних закладів

25. На сьогодні доведено, що жорстко централізоване, негнучке управління в межах соціалістичного ладу програло змагання з ринковою економікою.(важко керувати освітою) Водночас недоцільно відмовлятись від централізації як одного з механізмів управління. Тому перед Україною постає завдання створити власну систему управління, де органічно поєднувалися б елементи централізації з доцільною децентралізацією. Саме тому дедалі більшу увагу науковців і практиків привертає технологія так званого адаптивного управління, яку слід розглядати як інтеграцію всіх видів управління.. аким чином, централізована система в одних країнах і децентралізована в інших зберігаються. Специфіка національних традицій (що підкреслював К.Ушинський) досить впливова. Але за останні десятиріччя під впливом нових соціально-економічних і політичних змін з’явились тенденції цих двох типів до конвергенції. У тих країнах, для яких характерна децентралізація (Англія, Америка), посилюється роль центральної влади і навпаки в країнах з гіперцентралізованою системою керівництва (в тому числі і в Росії та Україні) поширюються функції регіональних і місцевих органів управління.

26.Загальна х-ка структур с-м повідних країн світу

Японія:  Основні принципи освіти визначаються Конституцією Японії і Основним законом про освіту. Управління освітою здійснюється Міністерством освіти, науки і культури, яке визначає в національних навчальних програмах зміст кожного предмета, кількість навчальних годин для його вивчення на кожному етапі, мінімальну кількість навчальних днів для різних типів шкіл тощо. Система освіти, за своєю структурою вона практично повністю копіює американську: 6-річна початкова, 3-річна молодша середня(обов’язкове навч.), 3-річна старша середня школа, 2 - 4-річні коледжі та університети. (початкові і середні школи) підпорядковуються муніципалітетам, а всі спеціальні — префектурам. Навчання в старшій середній школі Японії є платними

Великобританія Традиційно в системі освіти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії виділяють три підсистеми: Англія та Уельс, Північна Ірландія та Шотландія. Перші дві підсистеми мало чим відрізняються одна від одної, освітня ж підсистема Шотландії розвивалася ізольовано.

Освіта Великої Британії складається з державного та приватного секторів. Переважає державний сектор, на який великий вплив мають місцеві органи влади в рамках своїх повноважень. Держава регулює процес освіти за допомогою фінансування, оподаткування та законодавства.

Система середньої освіти має три рівні:

• початковий (Elementary School) — 5-11 років;

• середній (Secondary School) — 11-16 років;

• післяшкільний (Further Education) — 16-18 років.

Середня школа є обов'язковою до 16 років. Середні школи поділяються за типами:

• граматична,

• об'єднана,

• сучасна,

• технологічна.

Франції

Всіма навчальними закладами керує Міністерство національної освіти. Територія країни поділена на 19 академій (навчальних округів), які включають в себе по кілька департаментів. Принцип свободи освіти дає право на відкриття приватних навчальних закладів, більшість з яких знаходиться під контролем церкви. В приватних школах навчається близько 20% від загальної кількості учнів.

Франції почався процес адміністративної децентралізації. Регіонам і департаментам освіти були надані права самостійно визначати напрями соціально-економічного й культурного розвитку на своїх територіях з тією умовою, щоб їх рішення не суперечили загальнодержавним актам.

система шкільної освіти розділена на три блоки: початкова школа (5 років навчання), коледж (4 роки), ліцей (2-3 роки). Обов'язковими є перші два^[6].

США

Управління освітоюв традиційно є децентралізованим. Воно здійснюється на рівні штатів. Значні права у вирішенні шкільних питань надані графствам, містам, навчальним округам, яких у країні нараховується близько 15 тис.

початкова школа (1 -6 класи), неповна (молодша) середня школа (7-9 класи), старша середня школа (10-12 класи), тобто діє схема 6+3+3. У деяких штатах (малонаселених) існує структура 6+6. тобто початкова та об'єднана середня школа, або 8+4. На всіх етапах шкільного навчання в американській школі відсутні єдині навчальні програми, підручники. Кожний навчальний округ розробляє свої рекомендації щодо навчального часу, друкує програми окремих предметів, як і здійснює фінансування шкіл.

Німеччина

Управління освітою у ФРН має децентралізований характер. За Конституцією ФРН держава має право загального контролю над системою освіти в країні. В кожній землі існує Міністерство культів, що відає всіма питаннями освіти. Координація та співробітництво центральних та земельних органів освіти здійснюється через Постійну конференцію міністрів культів земель. У 1965 - 1970 рр. створені нові державні органи керівництва: Міністерство науки та освіти, Комітет з наукових досліджень та питань освіти, Наукова рада. Рада з питань освіти.

Сучасна система освіти ФРН являє собою єдину структуру, що включає такі ланки: дошкільне виховання; початкова освіта, що надається у 4-х річних початкових школах; перша ступінь середньої освіти -неповна середня освіта (5-10 класи), що включає різні типи шкіл: основну школу (5 - 9 класи), реальну школу (5 - 10 класи), гімназію (5 - 10 класи), загальну школу (5-10 класи) та профшколи нижчої ланки; друга ступінь середньої освіти - повна середня освіта: 11-13 класи гімназій різних типів, профшколи підвищеного типу, ПТУ, що готують до вступу у вуз з певної спеціальності; освіта дорослих; вища освіта.

27. Приватні навчальні заклади загальної освіти відкриваються і функціонують на підставі законодавчих актів або конституцій країн. Вони передбачають право батьків на вибір школи для своїх дітей.

Поряд із конфесійними функціонують світські приватні школи різних типів, рівнів і призначень: а) початкові, неповні й повні середні; б) для обдарованих дітей; в) для дітей-інвалідів тощо.

Широкою популярністю користуються престижні приватні школи, які протягом століть готують правлячу й інтелектуальну еліту суспільств