Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка Матвійчук посібник.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
901 Кб
Скачать
☆

2. Ринок чистої конкуренції

Досконала (вільна) конкуренція – це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Чиста конкуренція має такі ознаки:

1) в галузі функціонує велика кількість відносно невеликих виробників, які виробляють однорідний, стандартизований товар. Це означає, що товар одного виробника не відрізняється від товару конкурентів;

2) не існує бар’єрів на шляху створення нових підприємств і тому вони вільно входять та виходять з галузі;

3) частка кожного підприємства є відносно невеликою і тому воно не має можливості впливати на формування ринкової ціни. Ціна формується на ринку під впливом загального попиту та пропозиції товару. Підприємство сприймає ціну як задану ринком.

В умовах досконалої конкуренції немає боротьби з конкретним конкурентом. Вона зіштовхує фірму з ринком. Ринок повністю знеособлений. Усі конкуренти незалежні один від одного, дії підприємця залежать не від дій окремого конкурента, а від ринку загалом.

Ринками, які найбільше нагадують чисту конкуренцію є ринок зерна (торгівля зерном на товарній біржі) і ринок цінних паперів (торгівля цінними паперами на фондовій біржі).

Чиста конкуренція має недоліки, основними з яких є:

  1. виробництво стандартизованих товарів обмежує вибір споживачів;

  2. функціонування невеликих підприємств не дозволяє концентрувати фінансові ресурси для проведення наукових досліджень;

  3. малі підприємства не спроможні використовувати сучасну техніку і забезпечувати економію на масштабах.

Ринок досконалої конкуренції це, швидше, ідеальна модель ринку, до якої наближалися ринки класичного капіталізму XVIII—XIX ст., коли їх суб'єктами були розпорошені і порівняно невеликі підприємства. Однак у реальних умовах сучасної практики господарювання конкуренції в чистому вигляді майже не існує.

3. Поведінка підприємства в умовах чистої монополії

Антиподом чистої конкуренції є чиста монополія – це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною.

Закон конкуренції підпорядкований досягненню головної мети виробництва — максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. Врешті-решт виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Це свідчить, що конкуренція породжує свій антипод — монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальній ринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлюючі її характе­ристики.

Під економічною монополією розуміють велике підпри­ємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче ста­новище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як резуль­тат, отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Цій ринковій структурі притаманні такі ознаки:

1) в галузі функціонує одна велика фірма, що виробляє унікальну продукцію, яка не має близьких замінників;

2) існують бар’єри на шляху створення нових фірм;

3) відсутність конкурентів дозволяє фірмі формувати ринкову ціну.

В умовах абсолютної монополії перешкодою для входження нових фірм до певної галузі є наявність економічних, технічних або юридичних бар'єрів, тому фактично одна фірма представ­ляє всю галузь.

У реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.

1. Закрита монополія (адміністративна) має захист від конкуренції у вигляді юридичних обмежень (патенти і ліцензії). Адміністративна монополія виникає внаслідок дій дер­жавних органів.

2. Природна монополія – це галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімального значення у випадку функціонування одного підприємства. Тут конкуренція не можлива або не бажа­на, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлен­ня продукції зростуть. Причиною є "економія від масштабу" — чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв'язку і транспорту, послугах зв'язку. Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політи­ка, регулюється державою.

3. Відкрита монополія (економічна) – її поява зумовлена економічними причинами. Йдеться про підприємців, які зуміли заво­ювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два ос­новні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприєм­ства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидкий — базується на проце­сах централізації капіталу. Підприємства не мають спеціального захисту від конкуренції, проте на деякий час є єдиними виробниками товару. Це можуть бути підприємства, які першими виходять на ринок з новою продукцією або їх існування пов’язано з недосконалою структурою економіки країни.

Причинами виникнення чистої монополії (бар’єрами на шляху нових підприємств) можуть бути: патенти (на час дії патенту підприємство має захист від конкуренції), ліцензії (приводять до створення закритої державної монополії – виробництво зброї), невигідність конкуренції для споживачів (конкуренція призведе до зростання середніх витрат), ефект масштабу (за великого обсягу капітальних вкладень зниження середніх витрат можливо лише за великого обсягу виробництва продукції), територіальне розміщення підприємства (у гірському селищі відділення комерційного банку буде монополістом), змова виробників (на ринку олігополії таємна змова перетворює ринок у чисту монополію).

Крива попиту підприємства-монополіста є спадною.

Чиста монополія може збільшити прибуток за рахунок здійснення цінової дискримінації, яка означає реалізацію блага за різною ціною різним споживачам за умов, що якість та витрати блага не відрізняються. Основною умовою для здійснення цінової дискримінації монополістом є неможливість перепродажу блага, тому вона найбільш поширена у сфері послуг.

Розрізняють чотири види цінової дискримінації: за часом (у різний час – різна ціна); за соціальним статусом споживача (для пенсіонерів, студентів інша ціна на деякі види послуг); за обсягом споживання блага (у межах норми одна ціна, поза норму – інша); за доходом споживача (послуги адвокатів).