2. Економічний зміст та принципи системи національних рахунків

До 1950-х рр. більшість країн Європи та Америки не мала уніфікованої системи макроекономічних показників. У різних державах окремі з них обраховувалися за відмінними методиками та з різною систематичністю. Це ускладнювало процес зіставлення економічної інформації для таких країн.

Упродовж 1923-1926 рр. у СРСР була розроблена одна з перших систем макроекономічних показників, що отримала назву – Баланс народного господарства (БНГ). Її особливість полягала в тому, що вона облікувала лише результати матеріального виробництва, тоді як поза увагою залишалася сфера послуг.

Криза 1929-1933 рр. та Друга світова війна прискорили розробку подібної системи макроекономічних показників і для інших країн. З цією метою у 1953 р. статистична комісія ООН розробила Систему національних рахунків, яка після внесення правок у 1993 р. активно використовується й на сучасному етапі.

СНР — це система взаємопов'язаних показників, яка відображає структуру взаємозв'язків між секторами, галузями економіки, між національною еконо­мікою та іншим світом. Вона містить інформацію про всіх економічних суб'єктів; про всі економічні операції, які ці суб'єкти здійснюють у процесі виробництва, розподілу, обміну, нагромадження та кінцевого споживання.

Окрім того, СНР покликана полегшити зіставлення еконо­мічних показників різних країн.

До її основних принципів належать:

1) продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Це стосується економічної діяльності як у сфері матеріального, так і нематеріального виробництва;

2) в основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу. Це означає, що вартість продукту, з одного боку — це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку — це сума доходів, одержаних власниками виробничих факторів. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників виробничих факторів — доходами;

3) СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообороті, а кругооборот — це безперервний потік “витрати — доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи;

4) відображення господарського кругообігу в трьох аспек­тах — виробництво, розподіл та кінцеве використання;

5) групування господарських одиниць у сектори;

6) розмежування руху продуктів і ресурсів та руху доходів.

7) з метою уникнення подвійного рахунку розмежовує кінцеву та проміжну продукцію. До проміжної продукції належать економічні блага, призначені для подальшого виробництва. Наприклад, шліфована дошка, яка використовується для виробництва парт, вважатиметься проміжною, а готова парта – кінцевою продукцією. Це пов’язано з тим, що вартість дошки як сировини для парти повністю закладено в ціну парти. Якщо у вартість національного продукту облікувати і парту, і дошку, то двічі буде врахована вартість дошки, що лише завищить фактичні показники, які не відповідатимуть дійсності. У зв’язку з цим у показниках СНР обраховується вартість лише кінцевої продукції. В БНГ, на відміну від СНР, враховувалася і вартість проміжної, і вартість кінцевої продукції, а отже застосовувана схема містила подвійний рахунок (тобто в одному показникові враховувалась продукція і виробничого, і кінцевого споживання). Це призводило до штучного завищення реальних показників господарської діяльності.

Вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою й використані в процесі виробництва, називається доданою вартістю фірми.

У 1992 р. у зв’язку із поступовою трансформацією командно-адміністративної економічної системи у змішану Україна відмовилася від використання БНГ на користь СНР. Нині показники СНР розраховує понад 160 країн світу.