Ознаки економічних систем ринкового типу

Економічна система вільного капіталізму	Змішана економічна система
1) домінування приватної власності на економічні ресурси; 2) ринковий механізм регулювання економічних процесів; 3) наявність економічної свободи усіх суб’єктів господарювання як підвалин для розвитку підприємництва та конкуренції; 4) мінімальне втручання держави в економіку.	1) поєднання ринкового механізму та державного регулювання; 2) плюралізм форм власності; 3) інтенсивне використання досягнень НТР; 4) високий рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої ринкової інфраструктури суспільства; 5) орієнтація на посилення соціальної спрямованості роз­витку економіки (збільшення затрат на освіту, медичне об­слуговування і т.д.)

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свобо­ду вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науко­во-технічних досягнень, інформації. У такій системі поведінка кожного економічного суб'єкта мотивується його особистими інтересами. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Але кожний еко­номічний суб'єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він одночасно є носієм і суспільного інтересу. На ринку здійснюється таке поєднання приватного інтересу із суспільним, яке Адам Сміт проголосив принципом "невидимої руки" ринку. Це означає, що кожний індивід, який реалізує свій приватний інтерес через виробництво і продаж то­варів на ринку, не усвідомлює того, що одночасно працює і на задоволення суспільного інтересу.

Роль держави обмежується лише захистом приватної влас­ності та встановленням сприятливого правового поля для вільно­го функціонування ринку. Усі економічні рішення приймають­ся ринковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик.

У сучасних умовах більшість економічних систем світу є змішаного типу, хоча з різним ступенем ринкового й державного регулювання. У зв’язку з цим розрізняють різні моделі змішаної економіки (табл. 3).

Таблиця 3

Основні моделі змішаної економіки

Назва моделі	Характеристика
Американська (ліберальна)	1) всестороннє сприяння розвитку підприємництва; 2) заперечення соціальної рівності та стимулювання особистого успіху; 3) мінімальне втручання держави в економіку; 4) переважання приватної серед інших форм власності; 5) значна диференціація доходів населення.
Японська	1) високий рівень державного впливу на основні напрямки розвитку економіки, характерне державне планування; 2) підвищення конкурентоспроможності економіки завдяки зростанню наукоємності виробництва; 3) соціальна спрямованість моделі; 4) несуттєва диференціація доходів населення.
Німецька	1) державна підтримка бізнесу, фермерства, згладжування соціальної нерівності; 2) високий рівень достатку населення; 3) поєднання конкуренції, вільного підприємництва та державних заходів регулювання; 4) активна участь держави в створенні соціальної інфраструктури, яка пом’якшує негативні наслідки функціонування ринку.
Швецька	1) активна соціальна політика держави; 2) високе податкове навантаження; 3) високий рівень життя населення; 4) значне втручання держави в економічні процеси в країні.
Французька	1) значна роль держави в регулюванні економічних процесів; 2) наявність державного планування; 3) великі масштаби підприємницької діяльності держави; 4) втручання держави в процес накопичення капіталу.
Південнокорейська	1) державне планування економічного розвитку; 2) монополія держави у фінансово-кредитній сфері; 3) державне втручання в зовнішню торгівлю – стимулювання експорту й обмеження імпорту.

У частині з цих моделей переважають елементи економічного лібералізму, тобто ринкового регулювання економічних процесів, в інших – активної участі держави в розвитку господарства. На підставі цього такі моделі умовно можна поділити на три групи:

1) відносно вільна ринкова економіка (США), де вплив держави обмежується правовою регламентацією підприємницької діяльності;

2) європейська економіка соціально-ринкової орієнтації (Німеччина, Швеція), де держава відіграє основну роль в розподілі доходів через систему оподаткування та політику соціального захисту;

3) економіка державно-керованого типу (Японія, Східна Азія), у якій держава співпрацює з приватним бізнесом через систему індикативного планування.

Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка. Вона поєднує елементи двох економічних систем: від якої та до якої здійснюється такий перехід. Після розпаду СРСР така економічна система була характерною для постсоціалістичних країн, що переходили від командно-адміністративної до ринкової економічної системи.