3. Диференціація ставок зарплати

Середній рівень ставок зарплати є диференційованим за країнами, регіонами та видами діяльності.

Всі фактори диференціації ставок зарплати можна поділити на ринкові і неринкові. Ринкова диференціація виникає внаслідок взаємодії попиту та пропозиції праці. Якщо пропозиція конкретного виду праці перевищує попит на нього, то результатом буде невисока ставка зарплати та навпаки.

На різних ринках праці є різними умови попиту і пропозиції. Причини, що обумовлюють такі відмінності можна поділити на три групи, які, в основному, відносяться до неринкових.

1) Неоднорідність працівників. Працівники відрізняються за рівнем освіти та підготовки, здібностями і тому попадають в групи, які не конкурують між собою в оплаті праці. Більш високий рівень освіти і підготовки передбачає, як правило, і більш високу ставку зарплати.

2) Негрошові аспекти роботи. Роботи можуть відрізнятися престижем і можливістю травматизму. Тому за інших рівних умов, працівник буде мати вищу ставку зарплати, якщо його робота є менш престижна (прибиральниця туалетів) або пов’язана з можливістю травматизму (робота на будівництві).

3) Недосконалість конкуренції на ринку праці. Існує географічна немобільність робочої сили і, відповідно, регіональна диференціація в оплаті праці працівників однакових професій. Існують професійні обмеження мобільності, тому виникає відмінність в оплаті праці працівників різних професій. Існують соціальні обмеження мобільності, які обумовлені дискримінацією і тому відрізняється оплата праці чоловіків та жінок, корінного населення та мігрантів, людей різних рас.

Питання для перевірки знань:

1. В яких випадках доцільно використовувати почасову систему оплати праці?

2. Як формується ставка зарплати на ринку монопсонії? Наведіть приклад такого ринку.

3. В чому полягає суть професійних, географічних та соціаьних обмежень мобільності трудових ресурсів?

Тема 10. Ринки капіталу та землі

1. Капітал: суть, види та властивості.

2. Форми і процес кругообігу капіталу.

3. Відсоток та фактори його зміни.

4. Ринок землі: сутність та рента.

1. Капітал: суть, види та властивості

Узагальнюючи різні погляди на капітал, його можна визначити як благо, яке створюється працею і використовується для виробництва товарів та послуг з метою забезпечення регулярного доходу упродовж тривалого часу. Капітал також визначають як авансовану вартість, що приносить дохід.

Більшість дослідників приділяє увагу натуральному змісту капіталу – капітальним благам. Так, Д. Хайман вважає, що капітал – це ресурс тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Він поділяє його на фізичний (машини, будівлі, транспортні засоби, запаси сировини тощо) і людський (навики, що використовуються для надання послуг).

Капітал має такі властивості: обмеженість, здатність до нагромадження, ліквідність, здатність до конвертації (постійної зміни форм), самозростання.

У сучасній еко­номічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами:

1. За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітали, або капітал сфери виробництва та капі­тал сфери обігу).

Промисловий капітал — капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

Торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері то­варного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

Позичковий капітал — грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

2. За напрямами інвестування (матеріально-речовий, людський, інтелектуальний, соціальний капітали).

3. За джерелами формування (власний та залучений капітали).

Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми. Залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.