2. Суспільне виробництво: суть та основні форми

Задоволення потреб неможливе без процесу виробництва економічних благ. Виробництво орієнтоване на споживача, купівля продукту яким забезпечує повернення вартості витрачених ресурсів й отримання підприємцем прибутку. Рух продукту від виробника до споживача здійснюється через торгівлю. У такий спосіб замкнений цикл, у якому економічні блага постійно проходять етапи виробництва, розподілу, обміну та споживання називається суспільним виробництвом.

Суспільне виробництво має безперервний харак­тер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспіль­ство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати.

Виробництво як етап суспільного виробництва – процес взаємодії людини з природою з метою вироблення економічних благ для задоволення потреб. Другим етапом суспільного виробництва є розподіл – визначення долі кожного суб’єкта в новостворену продукті. Обмін – товарний обмін між суб’єктами господарювання. Він може здійснюватися у натуральній формі через бартер (тобто безпосередній обмін товару на товар) чи в товарній формі за участі грошей.

Споживання – використання корисних властивостей товару. Споживання буває виробниче й кінцеве, коли товар призначений і не призначений для подальшого виробництва відповідно.

Історично першою формою суспільного виробниц­тва було натуральне господарство (рис. 2.)

Рис. 2. Основні риси натурального господарства

Натуральне господарство — такий тип організації ви­робництва, при якому люди виробляють продукти для за­доволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Це зовсім не означає, що відносини обміну виключаються у абсолютному розумінні: епізодично обмін відбувався, але не відігравав вирішальної ролі у економічній системі. Як правило, на ринок поступав надлишок продукту, створеного для власних потреб.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво — це така форма організації су­спільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Однак, це не означало повного зникнення натурального господарства. Воно ще й сьогодні розповсюджене у економічно нерозвинених країнах. Деякі його прояви мають місце і за умов розвинутої економіки (наприклад, натуральне підсобне господарство).

Основні передумови і ознаки товарного виробництва: суспільний поділ праці; економічна відособленість виробників на основі приватної власності; ринковий зв’язок між виробниками і споживачами; товарно-грошові відносини, які здійснюються через купівлю-продаж товарів на ринку; виробництво здійснюється заради обміну задля вигоди; економічноа конкуренція.

Товарне виробництво, на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства. Воно функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і про­позиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.

Розрізняють просте і розвинене товарне виробництво. Просте товарне виробництво здійснюється власником засобів виробництва, а розвинене товарне виробництво характеризується найманою працею.

Суспільне виробництво має і галузеву структуру (рис. 3).

Рис. 3. Галузева структура суспільного виробництва