3. Державний борг та способи його обслуговування

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює дер­жавний борг.

Державний борг існує у двох формах:

• внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

• зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжна­родними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Існує безпосередній зв'язок між бюджетним дефіцитом і дер­жавним боргом: з одного боку, бюджетний дефіцит формує державний борг; з другого боку, зростання боргу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування, що зумовлює зростання бю­джетного дефіциту.

Для з’ясування стану заборгованості країни визначають тягар боргу як відношення величини державного боргу до обсягу ВВП.

Вплив державного боргу на економіку:

• позитивний — у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання;

• негативний — зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладання відповідальності за погашен­ня боргових зобов'язань на майбутні покоління тощо.

Визначають такі основні способи обслуговування державного боргу :

1) рефінансування – отримання нової позики з метою погашення попередньої;

2) реструктуризація – зміна умов, термінів чи обсягу регулярних платежів для погашення позики;

3) капіталізація боргу – обмін боргових зобов’язань на капітальні об’єкти (наприклад, на підприємства тощо).

4. Податки та податкова політика. Крива Лаффера

Головним джерелом доходів держави є податки.

Податки – обов’язкові платежі домогосподарств та підприємств на користь держави, визначених законодавством. Податкова система — сукупність чинних у країні по­датків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а та­кож інститутів та організацій, що забезпечують їх вилучення, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Податки виконують такі функції:

1) фіскальну (передбачає наповнення бюджету);

2) розподільчу (забезпечує розподіл ВВП);

3) регулюючу (є інструментом впливу на обсяг сукупних попиту, пропозиції та часткового вирівнювання доходів населення).

Використання податків як інструментів податкової політики держави передбачає дотримання окремих принципів. До них належать:

1) обов’язковість – податки є обов’язковими для всіх;

2) адміністративна простота – зрозумілість основ оподаткування та дешевизна їх справляння;

3) справедливість й уникнення подвійного оподаткування;

4) оптимальне поєднання економічної ефективності та со­ціальної справедливості;

5) прогресивний характер оподаткування та захист вітчизняного виробника.

Система оподаткування передбачає такі елементи:

1) суб’єктів оподаткування – ті, хто сплачують податки;

2) об’єктів оподаткування (доходи, майно, споживання);

3) ставки оподаткування – величина податку на одиницю оподаткування;

4) податкові пільги.

Ставки оподаткування поділяються на:

а) пропорційні – ставка податку є незмінною незалежно від зміни доходу;

б) прогресивні – ставки оподаткування, які зростають із збільшенням доходів;

в) регресивні – ставки оподаткування, які із збільшенням доходів зменшуються;

г) тверді – встановлюються у фіксованій сумі до об’єкту оподаткування.

Залежно від рівня державних структур:

• загальнодержавні (встановлюються державними органа­ми влади вищого рівня);

• місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об'єктом оподаткування:

• податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

• податки на майно;

• податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

Залежно від способу справляння та об’єкту оподаткування розрізняють такі види податків:

1) прямі податки – податки, що безпосередньо вилучаються у власників майна та одержувачів доходів;

2) непрямі податки – податки, що вилучаються в сфері реалізації та споживання товарів і послуг. Їх вартість закладена в ціну товарів та послуг (ПДВ, акциз, мито).

Податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток та податок з доходів фізичних осіб — найпоширеніші види по­датків у світовій практиці оподаткування.

Податкова політика – урядовий вплив на господарство країни за допомогою використання податків як інструменту державного регулювання.

Вплив зміни податкових ставок на доходи державного бюджету відображені на кривій Лаффера (рис. 2).

Податкові надходження Державного бюджету (Т)

А

Т1

Т2

Т3

В

D

0

50

100

Податкова ставка, %

Рис. 2. Крива Лаффера

Державний уряд повинен визначити оптимальну ставку оподаткування, що відповідає на рис. 2 точці А, яка забезпечить максимальні податкові надходження у державний бюджет. В умовах занижених ставок оподаткування (що відповідає на рис. 2 точці В) підприємці будуть сплачувати податки, проте вони могли б платити більше. У таких умовах державний бюджет недоотримує частину податкових надходжень. І навпаки – завищення податкових ставок спричинить приховування суб’єктами економіки своїх доходів і зменшення надходжень у державний бюджет. У цьому випадку розвивається тіньова економіка і бюджет знову недоотримуватиме частини державних доходів. Рівень оптимальної ставки має залежати від циклу ділової активності.