- •1. Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •2. Методологія та завдання кримінології
- •3.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •4. Кримінологія в системі соціальних та юридичних наук.
- •5. Поняття, ознаки та властивості злочинності.
- •7. Злочинність як соціальний феномен. Вплив злочинності на суспільство. Функції злочинності
- •8. Коефіцієнт (індекс) злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності
- •9. Географія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •10. Кримінологічна характеристика злочинності у сучасної Україні (1991-2016 р.Р.).
- •11. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •12. Культурологічні фактори злочинності. Кримінологічна субкультура та її вплив на суспільство
- •13. Рівень злочинності в Україні. Характеристика показників злочинності в Україні.
- •14. Кримінологічний аналіз злочинності в Україні: стан, динаміка, структура, закономірності її розповсюдження.
- •15. Показники злочинності та їх значення для організації профілактичної діяльності
- •16. Кримінально-правова характеристика особи злочинця.
- •17. Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини
- •18. Дискусія про співвідношення природного та соціального у структурі особи злочинця
- •19. Типологія осіб, які вчинили злочини, її практичне значення.
- •20. Поняття та кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •21. Концепція механізму злочинної поведінки.
- •23. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •24. Спрямованість особистості, психологічні та соціальні установки у механізмі злочинної поведінки.
- •25. Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
- •26. Поняття та класифікація теорій пояснення злочинності (загальна характеристика)
- •28. Економічний детермінізм в концепціях пояснення злочинності. Критична кримінологія.
- •29. Теорія стигматизації в кримінології.
- •30. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •31. Соціологічні концепції пояснення злочинності: загальна характеристика.
- •32. Біопсихіатричні та психологічні концепції пояснення злочинної поведінки
- •33. Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •34. Теорії аномії та соціальної дезорганізації в кримінології
- •2) К началу двадцатого века получило развитие социологическое направление в криминологии.
- •35. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •36. Поняття та класифікація криміногенних факторів.
- •37. Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •38. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •39. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргіналізація).
- •40. Мотивація та потреби в механізмі злочинної поведінки.
- •41. Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •42. Методика кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •43. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях та практиці попередження злочинності.
- •44. Статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.
- •45. Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •46. Вибіркове дослідження у кримінології. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •48. Інтерв’ю та анкетне опитування в кримінологічних дослідженнях.
- •49. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •50. Теоретичне та практичне значення кримінологічного планування.
- •51. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •52. Поняття структури та динаміки злочинності та їх значення для організації профілактичної діяльності
- •53. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об’єкті та регіоні.
- •54. Спеціально-кримінологічні заходи протидії злочинності: поняття, зміст, суб’єкти.
- •55. Основні світові та регіональні тенденції змін злочинності.
- •56. Роль кримінального закону у соціальному механізмі протидії злочинності.
- •57. Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика.
- •58. Основні міжнародно-правові документи у сфері боротьбі зі злочинністю.
- •59. Попередження злочинності як соціальна концепція та практична діяльність.
- •60. Кримінологічна характеристика та попередження загальнокримінальної злочинності.
- •61. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності у сфері господарської діяльності.
- •62. Кримінологічна характеристика та попередження економічної злочинності в Україні
- •2. Меры опережение преступлений в сфере экономики являются:
- •64. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні
- •65. Вивчення та попередження рецидивної злочинності.
- •66. Вивчення та попередження професійної злочинності.
- •67. Поняття та ознаки кримінального професіоналізму.
- •68. Кримінологічна характеристика та попередження рецидивної злочинності.
- •69. Спеціально-кримінологічні заходи протидії організованої злочинності
- •70. Організована злочинність в Україні на сучасному етапі: кримінологічна характеристика.
- •71. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •72. Виявлення та протидія корупційним проявам в органах державної влади.
- •73. Протидія легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу в Україні.
- •74. Загально-соціальні заходи попередження злочинності неповнолітніх.
- •75. Кримінологічне значення процесу соціалізації неповнолітніх злочинців.
- •76. Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності неповнолітніх.
- •77. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні.
- •78. Основні міжнародні та національні нормативні акти в сфері попередження злочинності неповнолітніх.
- •79. Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •80. Кримінологічна характеристика та протидія незаконному обігу наркотиків та наркобізнесу
- •81. Протидія діяльності організованих злочинних угруповань у сфері наркобізнесу
- •82. Характеристика осіб злочинців, які вчиняють злочини, пов’язані з наркотиками..
- •83. Транснаціональна злочинність: поняття, кримінологічна характеристика та особливості попередження.
- •84. Правове регулювання протидії транснаціональної злочинності.
- •85. Вивчення та особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
- •86. Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів.
- •87. Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •88. Латентна злочинність. Значення виявлення рівня латентності для попередження злочинності в Україні.
- •89. Кримінологічна віктимологія. Визначення, зміст, основні напрямки досліджень.
- •90. Кримінологічне значення класифікації жертв злочинів.
- •91. Соціально-психологічна основа формування та функціонування організованих злочинних угруповань.
- •92. Правові заході протидії тероризму.
- •93. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •94. Ресоціалізація осіб, які звільнились з місць позбавлення волі
- •95. Система суб’єктів спеціально-кримінологічної протидії злочинності в Україні.
- •96. Суб’єкти та заходи попередження транскордонної злочинності.
- •97. Діяльність правоохоронних органів у сфері протидії корисливій злочинності.
- •98. Національна поліція як суб’єкт попередженні злочинності
- •99. Адвокатура як суб’єкт попередження злочинності.
- •100. Омс как субъект предупреждения преступности.
- •101. Участие общественности в профилактике преступлений.
- •102. Дисфункції державних інститутів як кримінологічна проблема. Організаційноуправлінські фактори злочинності.
- •104. Учреждения оон по борьбе с преступностью
- •105. Предупреждение насильственных преступлений.
89. Кримінологічна віктимологія. Визначення, зміст, основні напрямки досліджень.
Виктимология (от лат. "Victima" - жертва и греч. "Logos" - учение, то есть "учение о жертве») - направление криминологии, изучающая характер и поведение жертвы преступления, а также ее связь с преступником до, во время и после совершения преступления, с целью совершенствования форм и методов предотвращения преступности.
Предметом виктимологии являются:
- жертва преступления;
- отношения, связывающие жертву преступления и преступника;
- ситуации, которые предшествуют преступления.
Задачей виктимологии является исследование лица жертвы преступления, характера связей между жертвой и преступником до, после и во время совершения преступления, разработка эффективных мер виктимологической профилактики преступлений, совершенствование форм и методов предупреждения преступности путем превентивной работы, установления реальной картины латентной преступности из-за обнаружения пострадавших от скрытых преступлений, а также совершенствование механизмов компенсации ущерба пострадавшим лицам.
Практической задачей виктимологии, как отдельного учения является разработка отдельных практических мер поведения отдельной личности в конкретной криминогенные ситуации а также защита потенциальной жертвы преступления.
То есть, криминологическая виктимология должен предоставить объективную (реальную) информацию о состоянии и тенденции виктимизации общества как негативного процесса вследствие совершения преступлений частью членов общества.
Криминологическая виктимология должна ответить на вопрос: почему, при каких обстоятельствах отдельное лицо или социальная общность становится жертвой преступного посягательства.
Виктимология изучает жертву по ее морально-психологических и социальных характеристик, которые влияют на ее уязвимость и ситуации, предшествующих преступлению, а также ситуации непосредственного совершения преступления. Это позволяет получить ответы на вопросы: как в таких ситуациях во взаимодействии с поведением преступника криминогенно-провокационно оказывается поведение жертвы.
В криминологических исследованиях прошлого главное внимание уделялось поведении преступника, а потерпевший от преступления преимущественно фигурировал как участник уголовного процесса. В то же время, взаимосвязь преступника и потерпевшего имеет важное криминологическое значение. С целью объективного исследования механизма конкретного преступления необходимо изучать не только преступника, но и жертву преступления. Это обусловлено тем, что поводом к преступного посягательства и условием, что облегчает его совершение, иногда может быть и поведение потерпевшего. Такое поведение в криминологи "называют виктимные, а раздел криминологии, изучающая связанные с этим проблемы, -виктимологии.
Зарубежные ученые различают витимологию в широком и узком ее смыслах. В широком смыслевиктимология - это отдельная наука, изучающая как жертв преступлений, так и жертв определенных социальных и природных явлений (войн, стихийных бедствий и т.д.). Виктимология же в узком смысле(уголовное виктимология) - часть криминологии, то есть отрасль знаний о жертве преступления и ее роль в генезисе преступного поведения. Первую попытку системных исследований проблем пострадавшего от преступления совершил в 1948 немецкий ученый Г. Гетиг. Он написал книгу "Преступник и его жертва", в которой разработал учение о жертве преступления и доказал, что отношение жертва-преступник тесно связано с преступлением.
