13. Органи травлення, особливості будови та функції.

Травна система починається порожниною рота, яка складається з власне порожнини та присінка рота. Власне порожнина рота сполучається за допомогою зіва, який з'єднується з глоткою. Далі йдуть стравохід, шлунок, тонка й товста кишки, а закінчується травна система прямою кишкою з відхідником. До складу системи органів травлення входять слинні залози (привушна, підщелепна та під'язикова), печінка й підшлункова залоза.

Порожнина рота складається з присінка рота і власне порожнини рота. Власне порожнина рота оточена спереду і з боків комірковими відростками й зубами, згори – твердим піднебінням і частиною м'якого піднебіння. Друга частина м'якого піднебіння оточує порожнину рота ззаду. Знизу власне порожнина рота утворена м'язом – діафрагмою порожнини ропа. Тверде піднебіння утворене піднебінними відростками верхніх щелеп і піднебінними кістками, вкритими слизовою оболонкою, яка зростається з окістям цих кісток, а тому вона тут нерухома. Ззаду ротової порожнини є отвір – зів, що веде у глотку. Слинні залози.

13. Особливості будови органів дихання.

До складу дихального апарату входять порожнина носа з приносовими пазухами, носова частина глотки, гортань, трахея, бронхи та легені.

Порожнина носа утворена носовими кістками та хрящами..

Порожнина носа має праву та ліву половини, які між собою не сполучаються. Кожна половина в свою чергу складається з трьох ходів носа: верхнього, середнього та нижнього. У верхній хід відкривається клиноподібна пазуха, в середній – лобова, верхньощелепна та решітчаста пазухи, а в нижній – носослізний канал. Ззаду порожнина носа з'єднується хоанами з порожниною носової частини глотки, а спереду відкривається назовні ніздрями.

Гортань є органом дихання та членороздільної мови. Скелет гортані становлять гіалінові хрящі – щитоподібний, перснеподібний, черпакуваті, клиноподібні, ріжкуваті, а також еластичний хрящ – надгортанник. Внутрішня поверхня хрящів гортані вистелена слизовою оболонкою, покритою багатошаровим миготливим епітелієм з численними слизовими залозами..

Порожнина гортані поділяється на верхній відділ, середній і нижній. У середньому відділі між складками присінка й голосовими складками і слизової оболонки, які лежать під ними, розміщений власне голосовий апарат. Голосові складки слизової оболонки покривають голосові відростки, обмежуючи голосову щілину. Виникнення звуку відбувається в гортані внаслідок коливних рухів голосових зв'язок, які виникають унаслідок скорочення м'язів гортані під час видиху. Звукова мова є результатом зміни форми голосової щілини й напруження голосових зв'язок.

Трахея – трубка завдовжки 11-13 см, має 16-18 незамкнених хрящових кілець, кінці яких на задній поверхні з'єднуються сполучнотканинною перетинкою.

Внутрішня поверхня трахеї вистелена слизовою оболонкою, вкритою циліндричним миготливим епітелієм.

На рівні тіл IV-V грудних хребців трахея поділяється на правий і лівий бронхиБронхіоли входять у часточки легенів, відокремлені одна від одної тоненькими прошарками сполучної тканини. Бронхіоли перетворюються в альвеолярні ходи, на стінках яких є численні випини – легеневі пухирці, або альвеоли – кінцеві утворення дихальних шляхів. Стінки альвеол надзвичайно тоненькі.

Легені – масивний орган, до складу якого входять права та ліва легені. Вони заповнюють майже всю грудну порожнину (4/5 її об'єму), мають форму конуса, який основою прилягає до діафрагми, а верхівкою виходить за межі ребер і виступає на 20–30 мм вище від ключиці. Між верхівкою й основою лежить тіло легень

Плевра. Кожна легеня вкрита плеврою. Це тонка, блискуча серозна оболонка, що складається з двох листків: легеневого та пристінкового. Легенева плевра щільно покриває легеневу тканину зі всіх боків. Біля воріт легені легенева \плевра переходить у пристінкову.

Права легеня більша за ліву, двома площинами (горизонтальною й косою) вона ділиться на три частки: верхню, середню й нижню. Ліва легеня менша за розмірами, ділиться вона косо на дві частки: верхню й нижню. Частки в свою чергу поділяються на бронхолегеневі сегменти. У правій легені виділяють 11 сегментів, у лівій – 10. До кожного сегмента входять сегментарний бронх і відповідна гілочка легеневої артерії. На медіальній поверхні лівої легені є серцева ямка, а на передньому краї – серцева вирізка.

Маса легень 0,5–0,6 кг, колір у них сірувато-рожевий. На середостінній частині медіальної поверхні є ворота легені, в які зходять бронхи, легенева артерія й нерви, що іннервують легені та бронхи, а виходять дві легеневі вени та легеневі лімфатичні судини, зв'язані сполучною тканиною. Ці елементи утворюють корінь легені, яким вона фіксується в грудній порожнині.

Структурною одиницею легень є легенева часточка, яка має форму неправильної піраміди, основою оберненої до зовнішньої поверхні легень, а верхівкою – до внутрішньої. Часточки відділені одна від одної сполучною тканиною.

Функціональною одиницею легеневої часточки є ацинус. До складу легеневої часточки входить 16-18 ацинусів. Ацинус, або вторинну часточку, утворюють кінцеві (термінальні) бронхіоли (кожна з них є початком ацинуса), які розгалужуються на альвеолярні, або дихальні, бронхіоли та відповідні їм альвеолярні ходи, мішечки та альвеоли.

Легені завжди наповнені повітрям. У чоловіків легені вміщують 5-6 л повітря. При спокійному диханні людина з кожним дихальним актом змінює по 0,5 л повітря. При фізичному напруженні ця кількість збільшується до 3-3,5 л. Навіть легені мерця наповнені повітрям.

Легені мертвонародженої дитини повітря не мають, тому що в утробі матері плід одержує кисень із материнського організму.