4. Гігієнічна оцінка вентиляції та повітряного режиму в спортивному залі.

Система вентиляції забезпечує надходження в приміщення потрібної кількості чистого повітря і видалення повітря, забрудненого продуктами життєдіяльності.

При поганій вентиляції в спортивних спорудах погіршуються фізичні і хімічні властивості повітря, підвищується запиленість, збільшується кількість мікробів в повітрі.

Щоб повітря в приміщенні було чистим, кожному спортсмену потрібно забезпечити певний об'єм повітря, так званий повітряний куб. Для спортивних приміщень він рівний 30 м³. Крім того, чистоту повітря забезпечує об'єм вентиляції - кількість зовнішнього повітря, необхідне для однієї людини за годину. Для спортивних залів воно складає 90 м³, тобто при повітряному кубі в 30 м³ повітря в залі повинно за годину змінитися 3 рази на свіже зовнішнє (кратність повітрообміну). Ці норми вентиляції обґрунтовані розрахунками і даними по накопиченню в приміщенні вуглекислого газу, що виділяється спортсменом при фізичних навантаженнях. Граничний зміст СО2, при якому якість повітря можна вважати задовільною, – 0,1 %.

Спортивні зали, де немає механічної вентиляції, провітрюються через кватирки і фрамуги . Фрамуги забезпечують подачу повітря спочатку у верхню зону приміщення, де він зігрівається, а потім в зону дихання, тим самим оберігаючи тих, що займаються від простудних захворювань. Площа фрамуг повинна бути не менше 1/50 площі підлоги. Для посилення природної вентиляції у внутрішніх стінах будівель, особливо багатоповерхових, влаштовуються витяжні канали, які виводяться на дах. Унаслідок перепаду тиску тепле зіпсоване повітря виходить назовні. В холодну пору року різниця тиску така висока, що таким чином можна забезпечити 1,5-кратний повітрообмін.

Штучною вентиляцією називається така система, при якій переміщення повітря відбувається за рахунок механічних засобів – вентиляторів.

В спортивних залах влаштовується приточно-витяжна вентиляція, зазвичай з деякою перевагою притоку, а в душових і санвузлах повинна бути тільки витяжна вентиляція. В спортивно-видовищних спорудах отримала розповсюдження найдосконаліша система штучної механізованої вентиляції – кондиціонування повітря. її особливістю є можливість автоматичної підтримки протягом певного часу потрібних параметрів температури, вологості, руху і чистоти повітря. Повітря, яке поступає в кондиціонер підігрівається або охолоджується, осушується або зволожується, очищається від пилу і бактерій і подається в приміщення з певною швидкістю.

5. Гігієнічна характеристика природного та штучного освітлення спортивних споруд

Спортивні об'єкти потрібно освітлювати природним і штучним світлом. Освітленість повинна бути достатньою, рівномірної і без блиску. Від штучного освітлення вимагається, щоб воно було близьким по спектру до денного, немерехтливим і пожежобезпечним.

Міжнародною одиницею освітленості є люкс (лк).

Освітлення залежить не тільки від розмірів і розміщення світлових отворів, але і від якості і чистоти стекол. Забруднені і промерзли стекла можуть затримувати більше 50 % світла.

Для штучного освітлення відкритих спортивних споруд рекомендується використовувати газорозрядні лампи. При низькому рівні освітленості можливо використовування ламп розжарювання.

Для штучного освітлення критих спортивних споруд частіше за все застосовуються люмінесцентні лампи. Для спортивних залів рекомендуються лампи, що імітують світло, а саме ЛД і ЛДЦ, мають голубуватий і білий спектр свічення.

Освітленість в спортивних спорудах визначають в горизонтальній, а у ряді випадків і у вертикальній площині. Рівень мінімальної горизонтальної освітленості залів і майданчиків для підготовчих занять в басейнах на поверхні підлоги залу і поверхні майданчика складає 150 і 50 лк відповідно. При верхньому освітленні висота підвісу світильників на майданчиках для баскетболу і тенісу повинна бути не менше 12 м, для бадмінтону, баскетболу і гандболу – не менше 8 м, для хокею - не менше 6 м, для настільного тенісу – не менше 3 м. Для верхнього освітлення використовують світильники із захисним кутом не менше 30°.