5. Будова і функції шкіри.

Шкіра утворює загальний покрив тіла, тому на неї безпосередньо впливає зовнішнє середовище, що зумовлює її будову і функції. Шкіра складається з двох шарів: зовнішнього - епідерміса і глибокого сполучнотканинного шару - власне шкіри. Епідерміс розвивається з ектодерми, а власне шкіра має мезрдермальне походження. Площа шкіри дорівнює 1,5-2 м ², а маса становить 5 % маси тіла.

Епідерміс належить до плоского багатошарового епітелію, товщина якого у людини залежно від того, де він знаходиться, дорівнює 0,03-1,5 мм. Найбільша вона на підошві і долоні. Епідерміс розташований на основній перетинці, на якій лежить основний шар. Серед основних клітин є пігментні епітеліоцити, які багаті на зерна пігменту меланіну (меланоцити), від кількості якого залежить колір шкіри. Меланін захищає шкіру від ультрафіолетового проміння. Основний шар епідермісу називають ще ростовим шаром, оскільки клітини його здатні до мітотичного поділу і подальшої диференціації у клітини інших шарів.

Поверхневий роговий шар складається з багатьох шарів рогових лусочок, які містять білок кератин і пухирці повітря. Цей шар відрізняється щільністю, пружністю, він непроникний для води і, що особливо важливо, крізь нього не проходять мікроорганізми. Рогові лусочки постійно злущуються і замінюються новими, які надходять до поверхні з більш глибоко розташованих шарів епідермісу. Під час міграції на поверхні вони поступово зроговівають. Повна зміна клітин в епідермісі шкіри людини відбувається за 10-30 днів.

Власне шкіра, товщина якої дорівнює 1-2,5 мм, утворена сполучною тканиною, що надає шкірі міцності й еластичності. У сітчастому шарі залягають корені волосся, потові і сальні залози, а також кровоносні судини, що здійснюють живлення епідермісу, в якому немає судин. Власне шкіра складається з сосочкового та сітчастого шарів. Шкіра виконує захисну, рецепторну, терморегуляційну, видільну і дихальну функції. Крім того, вона бере участь в обміні речовин, в імунних реакціях.

7. Показники роботи серця.

Рух крові забезпечується скороченням серця, яке нагнітає її в судинну систему. Серце складається з чотирьох камер: двох передсердь і двох шлуночків. Ліва і права частини серця відділені суцільною перетинкою, тому їх розглядають як різні відділи, що працюють одночасно. «Ліве серце» складається з передсердя і шлуночка і нагнітає кров у велике коло кровообігу. Праве передсердя і шлуночок («праве серце») забезпечують насосну функцію для циркуляції крові по малому колу кровообігу (легенева циркуляція). Передсердя мають тонку м'язову стінку, оскільки вони виконують функцію тимчасового резервуара крові, яка надходить, і проштовхують її до шлуночків. Шлуночки мають товсту м'язову стінку, м'язи якої потужно скорочуються, що забезпечує проштовхування крові на значну відстань. Між передсердями і шлуночками є клапани, які сприяють руху крові тільки в одному напрямку. Насосна функція серця полягає у послідовному розслабленні (діастолі) та скороченні (систолі) передсердь і шлуночків. Під час діастоли шлуночки заповнюються кров'ю, яку потім виштовхують у судини (аорту і легеневий стовбур). На початку цих судин розташовані клапани, які запобігають зворотному току крові. Особливість роботи серця – ритмічне скорочення протягом усього життя забезпечується специфікою будови і фізіологічними властивостями м'яза серця (міокарда). Серцевому м'язу притаманні властивості, які забезпечують його безперервну ритмічну діяльність: збудливість, автоматизм, провідність, скоротливість.

Здатність серця ритмічно скорочуватись під дією імпульсів, що виникають у самому серці, називають автоматизмом.