- •1. Мета і завдання оздоровчої, і лікувальної фізкультура в школі.
- •2. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями серцево-судинної системи.
- •3. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями хребта і вадами постави
- •Медико-біологічне обґрунтування видів, періодів та етапів лфк в школі.
- •5.Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями та при порушенні обміну речовин.
- •6. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями органів дихання.
- •7. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями і травмами опорно-рухової системи.
- •8. Поняття лфк та реабілітації. Мета, завдання та принципи її застосування в школі.
- •2. Методи дослідження функціонального стану серцево-судинної системи.
- •3.) Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на опорно-руховий апарат спортсменів.
- •1. Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на систему дихання спортсменів.
- •4. Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на систему обміну речовин.
- •1. Особливості тренування спортсменів в умовах низьких і високих температур.
- •2. Тиск як абіотичний фактор. Особливості працездатності спортсменів в умовах середньогір'я.
- •3. Вплив радіаційного забруднення на опорно-рухову систему спортсменів.
- •4. Природні ресурси (водойми, рослинний і тваринний світ, мінерали та ін..) як засоби відновлення працездатності).
- •5. Світло як екологічний чинник. Використання ультрафіолетового випромінювання в спортивній практиці.
- •1. Ланки тіла як важелі і маятники.
- •2. Механічні властивості кісток і суглобів.
- •3. Біомеханічні властивості м'язів:
- •4. Біомеханічні шляхи підвищення витривалості:
- •5. Умови стійкості твердого тіла.
- •6. Будова тіла і рухові можливості.
- •7. Роль сенситивних періодів у житті людини.
- •8. Біомеханіка вправ на поставу, гнучкість, силу.
- •1. Вітаміни с, а, е та їх використання у спортивній практиці.
- •2. Характеристика вітамінів Вх, в2, в6 та їх використання у спортивній практиці.
- •3. Характеристики адреналіну соматропного гормону та похідних тестостерону (роль в спорті).
- •4. Білки, їх характеристика та біологічна роль у різних видах фізичної активності
- •5. Вуглеводи, їх класифікація та біологічна роль. Роль глюкози та глікогену в енергозабезпеченні фізичної активності.
- •6. Характеристика жирів. Біологічне значення нейтральних жирів фосфоліпідів та холестерину.
- •7. Особливості водно-сольового обміну у спортсменів.
- •8. Макроергічні зв'язки. Роль атф та інших макроергічних сполук у енергозабезпеченні рухової активності спортсмена.
- •9. Значення повноцінного білкового харчування в спортивній діяльності.
- •10.Незамінні амінокислоти та їх біологічне значення.
- •1. Серцево-судинна система, характеристика її будови.
- •2. Загальна характеристика будови нервової системи.
- •3. Особливості будови спинного мозку людини.
- •4. Клітина-та тканинна будова організму людини. Розвиток організму людини.
- •5. Кістка як орган. Ріст та розвиток кісток, сполучення кісток. Класифікація сполучень кісток.
- •6. Будова та функціональне значення скелету тулуба.
- •7. Будова м'яза як органа. Морфологічні основи скорочення м'язового волокна.
- •8. Серце. Будова, положення у грудній порожнині, функція.
- •9 .Ендокринні залози, будова, гіпер- та гіпофункції залоз.
- •10. Загальний план будови лімфатичної системи.
- •12.Морфо функціональна характеристика органів чуття.
- •13. Органи травлення, особливості будови та функції.
- •13. Особливості будови органів дихання.
- •14. Характеристика кіл кровообігу.
- •1. Травлення в шлунку людини.
- •2. Умовні та безумовні рефлекси.
- •3.Сенсорні системи. Фізіологічне значення органів чуття в життєдіяльності людини.
- •4. Фізіологія ендокринної системи. Класифікація гормонів.
- •Дихальні об’єми дихальні ємкості легень.
- •Будова і функції шкіри.
- •7. Показники роботи серця.
- •8. Функції і склад крові.
- •9.Ендокринна система людини. Гормони гіпофіза.
- •10.Тиск в артеріальному руслі кровообігу. Методи дослідження.
- •1. Джерела небезпек у побуті. Способи запобігання їх впливу на людину.
- •2. Джерела небезпек у побуті. Способи запобігання їх впливу на людину.
- •3. Аналіз та прогнозування травматизму при заняттях фізичними вправами в навчальних закладах.
- •4. Профілактика професійної захворюваності.
- •1. Перша допомога при відкритих та закритих ушкодженнях
- •2. Перша допомога при загостренні серцево-судинних хвороб.
- •3. Перша допомога при загостренні хвороб органів черевної порожнини.
- •4. Отруєння, перша допомога
- •5. Вікові особливості реанімації при термінальних станах.
- •1. Гігієна харчування спортсменів.
- •2. Фізичний розвиток учнів. Методи оцінки фізичного розвитку
- •3. Гігієнічні оцінка мікрокліматичних умов в спортивному залі
- •4. Гігієнічна оцінка вентиляції та повітряного режиму в спортивному залі.
- •5. Гігієнічна характеристика природного та штучного освітлення спортивних споруд
- •6. Санітарно-гігієнічне обстеження спортивної ділянки школи.
- •7. Визначення основного обміну і добових енерговитрат спортсменів.
- •8. Санітарно-гігієнічне обстеження місць занять легкою атлетикою.
- •9. Гігієнічне забезпечення підготовки спортсменів у вибраному виді спорту (легка атлетика).
- •1. Теоретичні основи валеології сучасного суспільства.
- •2. Поняття про здоров’я. Критерії здоров’я.
- •3. Здоровий спосіб життя як основа довголіття.
- •4. Шкідливі звички та поширення їх серед молоді в сучасному суспільстві.
- •5. Шляхи збереження психічного здоров’я.
- •1. Механізм дії та терапевтичні ефекти масажної терапії. Правила і вимоги до вибору прийомів і технік проведення масажу, послідовність і порядок виконання сеансу.
- •2. Основні прийоми масажу, їх класифікація. Прийоми поглажування і вижимання, техніки і тривалість їх виконання. Фізіологічна дія, показання та оздоровчі ефекти.
- •3. Техніка виконання прийомів розтирання, їх різновиди і тривалість. Фізіологічна дія, показання та оздоровчі ефекти.
- •4. Фізіологічна дія масажу, показання та оздоровчі ефекти масажних прийомів.
- •5. Вимоги до застосування масажних прийомів і техніки їх виконання.
2. Фізичний розвиток учнів. Методи оцінки фізичного розвитку
Одним із найважливіших показників здоров'я є фізичний розвиток дітей і підлітків, який залежить від багатьох чинників довкілля та соціальних умов (кількісних і якісних особливостей харчування, кліматичних умов, рухової активності тощо).
Систематичне спостереження за фізичним розвитком і станом здоров'я дітей і підлітків необхідне для індивідуального оцінювання їхнього розвитку. Воно дає можливість своєчасно накреслити і здійснити як індивідуальні, так і масові лікувально-профілактичні заходи в організованих дитячих колективах для збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління.
Методику антропометричних досліджень використовують у гігієні дітей і підлітків для опрацювання стандартів фізичного розвитку підростаючого покоління, а також стандартів обладнання меблями приміщень дитячих і підліткових закладів, гігієнічного обґрунтування розмірів дитячого інструментарію, одягу, взуття та інших предметів дитячого вжитку.
Методи визначення показників фізичного розвитку дитини чи підлітка називають антропометричними дослідженнями, які становлять сукупність методів вимірювання морфологічних особливостей людського тіла, і включають в себе вивчення таких ознак:
оматоскопічних, до яких належать стан кістково-м'язового апарату, шкірних покривів, слизових оболонок, форма хребта, грудної клітки, ніг, статури, розвиток м'язів, ступінь жировідкладення, оцінка стану зубів, ступінь статевого розвитку та ін.;
соматометричних, зокрема довжина тіла або зріст, маса тіла, обвід грудної клітки, обвід голови тощо;
фізіометричних, а саме життєва ємкість легень, м'язова сила рук, станова сила, рівень артеріального тиску, частота пульсу.
Усі антропометричні дослідження проводять у першій половині дня, тому що довжина тіла до кінця дня зменшується на 1-2 см, маса тіла збільшується в середньому на 1 кг. Дослідження дитини проводять у світлому теплому приміщенні за уніфікованою методикою, стандартними інструментами. Дані вимірювань фіксують одразу після їх отримання.
3. Гігієнічні оцінка мікрокліматичних умов в спортивному залі
Найважливішим чинником оптимізації умов спортивного тренування є температура повітря. За відсутності місць для глядачів розрахункова температура повітря для спортивних залів складає 15-17 °С. Горизонтальний перепад температур (біля внутрішньої і зовнішньої стін) повинен бути в межах 2°С, вертикальний перепад (на висоті 10 см та 1,5м від підлоги) – 2,5°С.
Додатковими показниками мікроклімату в спортивних приміщеннях є також відносна вологість і рух (швидкість) повітря. Визначення відносної вологості повітря проводиться психрометром Августа. Відносна вологість в холодний період року в спортивних залах повинна бути 40-45%, в теплий – 50-55 %. Рух повітря повинен бути не більше 0,3 м/с в спортивних залах для боротьби, настільного тенісу і в критих катках; 0,5 м/с в решті спортивних залів і залів для підготовчих занять в басейнах. Будь-яка система опалювання спортивних споруд повинна відповідати наступним гігієнічним вимогам: 1) підтримувати в опалювальному приміщенні при будь-яких коливаннях зовнішнього повітря необхідну рівномірну температуру; 2) в результаті дії системи опалювання не повинна погіршуватися якість повітряного середовища. Цим вимогам найбільшою мірою відповідає водяне опалювання низького тиску. В цій системі температура води, циркулюючої по замкнутій системі труб, завжди нижче 100°С, тому температура поверхні нагрівальних приладів рідко досягає 80 °С. При цьому в спортивних залах радіатори повинні закриватися захисними сітками (ґратами), що знаходяться в одній площині із стіною, а між радіатором і підлогою повинна бути відстань 10-15 см.