Навчання техніки читання

В умінні читати виділяють два основних аспекти: технічний та змістовий, смисловий.

Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться, врешті-решт, до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, автоматично співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями цих слів.

У процесі навчання техніки читання іноземною мовою здійснюється перенос частини сформованих навичок читання рідною мовою у сферу іноземної мови. Це полегшує оволодіння іншомовною буквено-звуковою символікою та іншими навичками читання.

Труднощі навчання читання іноземною мовою

Труднощі орфографічної системи виучуваної мови (особливо англійської), які склалися історично. Найбільш характерними з них є такі:

• кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова, наприклад: daughter, thorough, nephew /nevju:/;

- різночитання однакових букв та буквосполучень: pin-pine, cut-put, now-snow, sugar, his, vision;

- кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють: 26 букв дають 104 графеми (nice — light);

- наявність "німих" букв у словах: kite, through, Wednesday;

- інші графічні труднощі:

- передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями:

[k] — cat, kitchen, school, question.

Мовні труднощі текстів, котрі, у свою чергу, можуть спричиняти перешкоди для правильного розуміння змісту. Назвемо деякі з них:

- наявність багатозначних та конвертованих слів:

Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності

Наступний етап роботи — читання текстів з метою одержання необхідної чи бажаної інформації, досягнення визначеного програмою рівня розуміння змісту текстів.

Психологи виділяють декілька рівнів розуміння іншомовних текстів.

На початковому ступені у процесі виконання підготовчих вправ досягаються три перших рівні розуміння, пов'язаних з оволодінням технікою читання —рівень значення:

1.читання окремих слів,

2.читання словосполучень та

3.читання нескладних навчальних текстів.

Рівень смислу, у свою чергу, має ще чотири проміжні рівні.

4. четвертий рівень включає сприймання у кожному абзаці тексту таких речень, котрі складають смислове ядро, а також визначення смислових віх та синтак­сичних зв'язків між реченнями.

5. З п'ятим рівнем пов'язують повне розуміння змісту тексту.

6. Оцінка та розуміння емоційного забарвлення змісту досягаються на шостому рівні.

7. Сьомий рівень розуміння включає узагальнення ідейно-тематич­ного змісту та його зв'язок із загальним напрямом твору.

Для виконання цих завдань виконуються вправи вищого рівня складності з практики в читанні і застосовуються різні стратегії/види роботи з текстом.

В залежності від комунікативної мети, яка ставиться учителем на уроці, від характеру тексту використовуються такі види читання: ознайомлювальне, вивчаюче та переглядове.

А. Читання з розумінням основного змісту тексту (ознайомлювальне читання) (skimming reading)

Цей режим/вид читання є найбільш розповсюдженим у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про побут, традиції, культуру, історію країни, мова якої вивчається. Це читання про себе без вказівки на обов'язкове наступне використання здобутої інфор­мації.

Особливостями цього способу читання є

- високий темп ознайомлення з усім текстом,

- точність розуміння основного змісту та найбільш суттєвих дета­лей.

Темп ознайомлювального читання для різних мов буде дещо різнитися: для англійської — 180 слів/хв.

У процесі ознайомлювального читання переслідуються такі комунікативні цілі: ;

- визначити тему, яка висвітлюється в тексті, які проблеми в ньому розглядаються;

- що саме говориться в тексті у зв'язку з проблемою;

- виділити основну думку;

- вибрати головні факти, випускаючи другорядні;

- виразити своє ставлення до прочитаного.

Учні повинні зрозуміти основний зміст тексту, осмислити здобуту інформацію в залежності від рівня знань та інтересів. Повнота розуміння повинна бути в межах 75%.

Для розвитку вмінь ознайомлювального читання використовуються досить великі за обсягом тексти ,легкі для розуміння у мовному та змістовому відношенні, які містять 25-30% надлишкової, другорядної інформації.

Спочатку тексти читаються у класі з метою формування в учнів навичок читання та розуміння тексту, потім ця робота здійснюється вдома, а в класі проводиться контроль розуміння прочитаного.

Мова текстів, призначених для одержання основної інформації, має бути нормативною, без діалектних особливостей,

а зміст відповідати рівню мовної підготовки учнів, їх віковим характеристикам, життєвому досвіду та інтересам.

За видами жанрів тексти можуть бути художніми, науково-популярними (статті з газет, журналів), а також прагматичними (програми телебачення, оголошення, афіші, меню, вивіски, телефонні довідники, плани міст, розклади руху транспорту і т. і.).

З метою виявлення розуміння учнями основної інформації тексту виконуються вправи такого характеру:

1. Прочитати заголовок (початкові речення) і сказати, про що може розпові­датися у тексті.

2. Дати відповіді на запитання вчителя щодо основного змісту (допускаються відповіді рідною мовою).

3. Вибрати з кількох запропонованих учителем заголовків найбільш прийнятний.

4. Послухати твердження і виправити неправильні (які не відповідають змісту).

5. Вибрати з ряду малюнків ті, що ілюструють зміст тексту.