54. Завдання та функції органів Державної податкової служби: поняття, характеристика, співвідношення.

Податкова служба – сукупність державних органів, які здійснюють адміністрування податків і податкових платежів, а також організовують і контролюють їх надходження до бюджету та державних цільових фондів.

Державна податкова адміністрація України включає в себе три рівні: Вища ланка –ДПА Середня ланка – ДПА АРК, областей і міст із районним поділом. Низова ланка – ДПІ районів (сільських і міських) і міст обласного підпорядкування.

Відповідно до ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» Завданнями органів ДПС є: 1. здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); 2. внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; 3. прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; 4. формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; 5. роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; 6. запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Розділ II «ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ» Аналіз законодавства дозволяє виділити такі загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів): 1) забезпечення обліку платників податків; 2) забезпечення контролю за виконанням платниками податків і іншими учасниками податкових відносин податкового зако­нодавства; 3) здійснення розрахунків окладних податків; 4) здійснення оперативно-бухгалтерського обліку сум податків і інших платежів; 5) застосування заходів до припинення (запобігання) пору­шень податкового законодавства; 6) здійснення контролю за виконанням суб'єктами підприєм­ницької діяльності вимог законодавства щодо готівкової о грошового обігу; 7) застосування заходів щодо запобігання або ліквідації збит­ків, нанесених бюджету або платникові податків; 8) застосування заходів відповідальності до порушників податкового законодавства; 9) здійснення обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, без­хазяйного майна, майна, що перейшло по праву спадкування до держави, і скарбів; 10) виконання ролі агента валютного контролю; 11) застосування заходів стягнення, що накладаються держав­ними інспекціями й іншими контролюючими органами.

55. Загальне поняття, система та основні положення правового регулювання податку на прибуток підприємств.

Податок на прибуток с основним загальнодержавним прямим прибутковим податком з юридичних осіб. Правове регулювання податку здійснюється ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Податок на прибуток має свої характерні особливості, які складають його загальну характеристику.

Суб’єкти оподаткування визначені ст. 2 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Платниками податку є: 2.1.1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. 2.1.2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. 2.1.3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ставка податку – відносна, відсоткова.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Податковий період – календарний квартал, півріччя, \три квартали, рік. Стаття 11. Правила ведення податкового обліку 11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Метод податкового обліку – переважно за першою з подій. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).