109. Поняття, види та характеристика елементів податкових правовідносин.

Податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юри­дичних фактів, учасники цих відносин наділені суб'єктивни­ми правами і мають юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особ­ливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, уре­гульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпоря­дження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов'язки суб'єктів, заходи, що гаран­тують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як влад­но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий харак­тер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб'єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьо­му податковий орган, виступаючи від імені держави, наділе­ний певними повноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основ­ному юридичний обов'язок за встановленими для нього прави­лами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий харак­тер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них.

Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на:

1) загально-регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб'єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення кон­кретної поведінки суб'єктів);

3) комплексні (що виникають на стику загально-регулятив­них і конкретно-регулятивних відносин);

4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру).

Зміст податкових правовідносин пов'язаний з аналізом ка­тегорій, що характеризують:

1. об'єкт правовідносин

У цілому об'єктом регулювання в податкових правовідно­синах виступають кошти платників, що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні — це гроші, з приводу яких між суб'єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок.

2. суб'єкт правовідносин

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового пра­ва і яка може виступати учасником податкових правовідно­син, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкти податкових правовідносин мають правосуб'єктність, що передбачена нормами податкового права і характе­ризується можливістю бути учасником правовідносин, пов'я­заних зі встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб'єктивні права й обов'язки. Для участі у правовідносинах суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатні­стю. Фактично вони представляють два елементи досить склад­ної юридичної властивості — правосуб'єктності.

Податкова правоздатність — передбачена нормами подат­кового права здатність мати права й обов'язки щодо сплати податків. Іншими словами, це можливість особи бути учас­ником податкових правовідносин, тобто податкова право­здатність виступає його загальноюридичною властивістю. Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обо­в'язків, що їх суб'єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова дієздатність — передбачена нормами податково­го права здатність своїми діями створювати і реалізовувати права й обов'язки. Дієздатність полягає у здійсненні особою дій, спрямованих на:

— придбання прав і створення обов'язків;

— здійснення прав і обов'язків; - здатність відповідати за податкові правопорушення.

Як суб'єктів можна виділити три групи учасників податко­вих правовідносин:

— державу (в особі органів влади, що встановлюють і регу­люють оподаткування);

— податкові органи;

— платників податків.

3. права й обов'язки суб'єктів правовідносин

Права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин ха­рактеризують їх юридичний зміст. Податковими правами й обов'язками обмежуються можливості й межі активності суб'єктів правовідносин. Права й обов'язки суб'єктів залежать від типу правовідносин, особливостей механізму регулювання. Велика частина податкових правовідносин — це регулятивні правовідносини, завдяки яким закріплюються і розвиваються фінансові відносини за участю держави. Але при фінансово-правовому регулюванні необхідно використовувати й методи державного примусу.

Сукупність прав і обов'язків податкових органів визначаєть­ся тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов'язує необхідність існування цих органів. Держава уповноважує ос­танні на здійснення певних функцій в галузі управління та кон­тролю за надходженням податків і зборів. Деталізація право­вого статусу цих органів відбувається через законодавче закрі­плення їх прав і обов'язків.

Обов'язки і права платників податків визначено головним посиланням, що випливає з конституційної норми, якою за­кріплено першочерговий і безумовний обов'язок — сплачува­ти податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків і зборів є насамперед зобов'язаними особами. Відповідно до цьо­го податкове законодавство і закріплює переважно обов'язок. Саме імперативний податковий обов'язок визначає правосуб’єктність платників податків.

4. підстави виникнення правовідносин.

Податкові правовідноси­ни виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток право­відносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сфе­ру податкових правовідносин;

б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність осо­би до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юри­дичних фактах.