Запитання для самоконтролю

1. Чи вірним є твердження про те, що у розвинутих країнах світу функціонує «чистий» (нерегульований державою) ринок земель сільськогосподарського призначення ?

2. Які основні принципи політики країн-членів ЄС стосовно власності на землю будь-якого призначення ?

3. На які категорії поділяються ферми у США залежно від типу організації виробництва ?

4. Який критерій покладено в основу поділу сімейних ферм у США на дрібні та надвеликі сімейні ферми ?

5. Який основний чинник формування американських програм підтримки цін на продукцію фермерів ?

6. Охарактеризуйте основні підходи до розробки програм підтримки фермерських цін  у США з позицій аналізу попиту і пропозиції.

7. У чому полягають особливості механізму фінансування та кредитування діяльності фермерських господарств у США ?

Модуль 2

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА –

ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО АГРАРНОГО СЕКТОРУ

ТЕМА 4. СЕЛЯНСЬКІ ГОСПОДАРСТВА – ОСНОВА ФОРМУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СЕЛІ

4.1. Сутність та основні етапи розвитку селянських господарств

У контексті соціального і економічного розвитку країни принциповим є визначення і тлумачення поняття категорії «селянське господарство». Селянське господарство займає особливе місце в матеріальному виробництві. Воно може розвиватися до рівня фермерського і задовольняти не тільки внутрішні, а й суспільні потреби у виробництві продовольства. «Виробництво продуктів харчування, – писав К.Маркс, – являє собою першу умову життя безпосередньо виробників та всякого виробництва взагалі». Таким чином, «селянське господарство» є ключовим для розуміння стану і динаміки соціально-економічного розвитку, які можуть аналізуватися, синтезуватися і прогнозуватися з досить високою вірогідністю та з врахуванням трансформації земельних відносин власності і екологічної ситуації в сільському середовищі.

У ретроспективі воно ототожнювалося з поняттям «особисті підсобні господарства», які визначали сукупність власників та поселень міського типу. Ці господарські структури мали також назву господарства населення. Дослідженнями доведено, що вони не можуть бути тотожними через те, що стосуються різних категорій суб’єктів господарювання. Селянське господарство не є й «особистим», оскільки належить сільській родині, а не окремій особі. Поняття «підсобне» не кореспондує з стратегією його розвитку, закладеною в основу реформування сільського господарства.

Сукупність цих та інших ознак дає підстави класифікувати селянське господарство як самостійний об’єкт вивчення – сектор економіки регіонів. Оскільки цільовою функцією селянського господарства є задоволення потреби селянської родини в продуктах харчування, а не прибуток і оплата праці, то воно не може розглядатися як «приватний» сектор сільськогосподарського виробництва.

Селянська родина – це й ланка відтворення продуктивних сил, зокрема трудових ресурсів, не тільки для сільського господарства, а й для інших галузей економіки. З огляду на ці та інші аргументи доведено, що селянське господарство в Україні – це феномен, який поєднує економічні функції виробництва і споживання сільськогосподарської продукції з демографічними і соціально-психологічними чинниками.

Наукові дослідження, пов’язані із історичними етапами становлення і розвитку особистих селянських господарств в Україні, проводилися багатьма вченими, що послугувало підставою для їхнього встановлення. Нині їх слід уточнити і доповнити новими (табл. 4.1).

Таблиця 4.1