Ефективність переробки 1 т зерна кукурудзи на біоетанол

1. Ефективність виробництватоварної продукції:		Із розрахунку на 1000 кг зерна кукурудзи:
Собівартість 1 т зерна, грн	800	Вихід біоетанолу, кг	450
Реалізаційна ціна 1 т зерна, грн	1200	Вартість біоетанолу (7,5 грн х 450 кг), грн	3375
Прибуток на 1 т зерна, грн	400
Рівень рентабельності, %	50	Вихід кормів, кг	500
2. Ефективність використання зерна для виробництва біоетанолу:		Вартість одержаних кормів, грн	600
		Вартість виробленої продукції – всього, грн	3975
Собівартість 1 т зерна, грн	800	Витрати на виробництво, грн	1300
Витрати на переробку,грн	500	Економія витрат (прибуток), грн	2675
Усього витрат, грн	1300	Рівень рентабельності, %	205,8

(на 1 т зерна при рівні рентабельності 50%), то при переробці його на біоетанол – 2675 грн прибутку при рівні рентабельності 205,8%.

Щоб вирішити цю проблему, уряд має законодавчо дозволити сільсько­господарським підприємствам та їхнім кооперативним формуванням створюва­ти цехи з виробництва біоетанолу.

Отже, сільське господарство здатне бути галуззю, яка забезпечує не тільки продовольчу, а й значною мірою енергетичну безпеку країни в цілому. Сільськогосподарські підприємства можуть створити конкурентне середовище на ринку нафти (біодизель, біоетанол) і газу (солома й інші рештки), що сформує відповідні економічні передумови для визначення справедливої ціни на ринку енергоресурсів.

Нині Україна є пасивним учасником світового процесу розвитку аграрних біотехнологій, неконтрольовано використовуючи імпортні розробки у сфері селекції переважно для підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності сільськогосподарських тварин. У нашій країні не впроваджується відповідні заходи з одного боку, для розвитку власних біотехнологічних досліджень, а з іншого, для використання ефективних імпортних розробок у сфері енергозбереження і природовідновлення. Головними причинами такого стану є традиційна нестача бюджетного фінансування, а також відсутність системної основи для розвитку аграрної біоекономіки (зокрема, чітких цільових і регіональних орієнтирів) та відповідних організаційних рішень.

Таблиця 11.11.

Економічна ефективність виробництва альтернативних видів енергії в сільському господарстві

Показник	Вид продукції	Од. виміру	Обсяг		Економія, млрд грн
			2011 р.	2020 р.	2011 р.	2020 р.
Виробництво біогазу з гною і пташиного посліду	Біогаз	млн м3	3890	5966	11,9	20,9
	Гній	млн т	57,9	105
	NPK	тис.т	870	1618
Використання соломи для виробництва і внесення гною в грунт	Солома	млн т	12,7	23,4	5,89	10,85
	Гній	млн т	102	187
	NPK	тис.т	1370	2530
Внесення соломи в грунт	Солома	млн т	28,8	37,5	2,62	3,41
	NPK	тис.т	0,63	0,82
Використання соломи для одержання тепла	Солома	млн т	55,8	84,1	25,0	37,7
	NPK	тис.т	670	1000
	Природний газ	млн м3	22,3	33,6
Виробництво біодизеля	Ріпак	млн т	8,0	9,0	19,5	20,7
	Біодизель	млн т	3,3	3,5
	Макуха	млн т	4,4	5,0
Виробництво біоетанолу	Кукурудза	млн т	8,0	10	21,4	26,7
	Біоетанол	млн т	3,6	4,5
	Концкорми	млн т	4,0	5,0
Разом	х	х	х	х	86,31	120,26

Для подолання таких негативних явищ необхідно насамперед розробити державну програму розвитку аграрної біоекономіки, яка б містила комплекс цілей і пріоритетів, механізмів їхнього досягнення і забезпечення, принципи відбору учасників виробничого процесу, а також визначала їхні повноваження і міру відповідальності.

Україна в глобальних масштабах вагомий виробник і експортер продовольчої продукції, тому необхідно усвідомити: по-перше, забезпечити населення світу продовольством без використання біотехнологічних досягнень неможливо, а по-друге, потреби внутрішнього агропродовольчого ринку можуть бути задоволені за рахунок вітчизняної продукції, вільної від ГМО. З урахуванням цього слід формувати національну стратегію розвитку аграрної біоекономіки.

Аграрний сектор економіки України має використовувати стрімко зростаючий інтерес розвинених країн до екологічно чистої продукції, а тому необхідно гарантувати контрольованість процесу застосування ГМО в агропродовольчому виробництві та активно сприяти розвитку альтернативних систем сільського господарювання.