Запитання для самоконтролю

1. Назвіть складові інфраструктури аграрного ринку.

2. У чому полягає основна мета функціонування оптових ринків та виставок сільськогосподарської продукції ?

3. Охарактеризуйте сучасну структуру розподілу доходів між суб’єктами маркетингового ланцюга «виробник-переробник-торгівля» при виробництві молока.

4. Які параметри характеризують кон’юнктуру ринку сільськогосподарської продукції ?

5. У чому суть і чи є тотожним поняття попит та потреба, пропозиція та виробництво сільськогосподарської продукції ?

6. Якою є частка імпорту у формуванні внутрішнього ринку агропродовольчої продукції України ?

7. Яка питома вага витрат на харчування в структурі грошових витрат сільських та міських домогосподарств ?

8. Чому зростання частки витрат на харчування в сімейному бюджеті є свідченням падіння життєвого рівня населення ?

9. Чи вірним є твердження про те, що чим більшу питому вагу мають продукти харчування у сімейному бюджеті, тим нижчий рівень еластичності попиту на них і навпаки ?

Тема 7. Соціальний розвиток села

ТА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

7.1. Система адміністративно-територіального розселення

сільського населення

Адміністративно-територіальний поділ країни нині включає: Автономну Республіку Крим (АР Крим), 24 адміністративні області, 490 районів, 459 міст, з них: Київ і Севастополь – міста, які мають спеціальний статус, 180 міст державного, республіканського й обласного значення, 114 районів у містах, 885 селищ міського типу, 28,4 тис. сільських населених пунктів (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Динаміка адміністративно-територіального поділу та кількості сільського населення України *

(на початок року)

Рік	Район	Сільські ради	Сільські населені пункти	Сільське населення, тис. осіб.	Кількість жителів у середньому на один населений пункт,осіб
2000	490	10253	28739	16091,2	554
2001	490	10263	28651	15971,5	557
2002**	490	10272	28619	15882,7	555
2003	490	10275	28612	15675,1	548
2004	490	10279	28597	15476,0	541
2005	490	10281	28585	15271,3	534
2006	490	10281	28562	15051,7	527
2007	490	10279	28540	14868,6	522
2008	490	10279	28504	14703,9	516
2009	490	10278	28490	14556,5	511
2010	490	10278	28471	14438,1	507
2011	490	10278	28457	14336,9	504
2011 у % до 2000	100,0	100,2	99,0	89,1	91,0

^* Джерело: Розраховано за даними Держслужби статистики України.

^**За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 р.

Система місцевого самоврядування охоплює: територіальну громаду (село) як первинний його суб'єкт поселенської мережі; сільську (селищну) раду, сільського (селищного) голову, секретаря сільської (селищної) ради та виконавчий орган сільської (селищної) ради. Всі вони наділені певними правами й самоврядними повноваженнями щодо захисту спільних інтересів територіальних громад. Територіальна громада, що налічує до 500 жителів, має право не створювати виконавчі органи. Їхні функції може виконувати сільський голова.

Крім самоврядних повноважень, згідно із Законом України „Про місцеве самоврядування” сільським радам надаються державою делеговані повноваження. В межах цих повноважень за ініціативою територіальних громад вони створюють на представницьких засадах органи самоорганізації населення (групи, вуличні комітети та інші громадські об’єднання), до компетенції яких віднесено вирішення проблем місцевого значення. Переважно це стосується питань соціально-економічного розвитку села на підвідомчих територіях і раціонального задоволення населення соціально-культурними, комунально-побутовими й іншими послугами в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці.

Адміністративно-територіальна одиниця – територія, в межах якої формуються і функціонують місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування з власним бюджетом, системою статистичної звітності й прямими відносинами з центральними та регіональними органами влади.

Сільське поселення, село – окремі в межах територіально-адміністративної одиниці осередки постійного проживання населення, яке через природний засіб – землю і створені в процесі розвитку виробництва трудовий, соціальний та екологічний потенціали, веде переважно сільськогосподарську діяльність, забезпечує продовольчу безпеку та примножує добробут суспільства.

Первинний суб’єкт адміністративно-територіального самоврядування – це сільська (селищна) рада та виконавчий апарат місцевого управління. У своєму територіально-адміністративному складі вона може мати один або кілька населених пунктів, у комплексі з дрібними та спеціальними окремими поселеннями, віддаленість яких не повинна перевищувати 4-5 км від центрального поселення (табл. 7.2).

Сільська поселенська мережа – це історично сформоване в просторі середовище сіл, хуторів, слобідок, односімейних жилих утворень, зумовлене найбільш раціональним поєднанням природного, трудового, виробничого, економічного, соціального й екологічного

Таблиця 7.2.