Тема 10

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

10.1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів

Поняття "місцеві фінанси" є синонімом понять "фінанси місцевих органів влади", "муніципальні (комунальні) фінан­си", "фінанси територіальної громади", "фінанси комуни", "фінанси общини", "фінанси муніципального утворення", "фінанси штату", "фінанси міста, області, району, села, сели­ща" і т. ін. Подібні визначення свідчать, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і те­риторіального устрою тієї чи іншої країни.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територі­альної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Сева­стополя, фінанси міста, фінанси району, області, району ^в місті, фінанси села, фінанси селища.

В умовах ринкових відносин залишається і зростає перелік справ, які правова держава вважає за доцільне передати для розв'язання місцевим органам влади. Для цього потрібні ВІД' повідні ресурси. Це і є об'єктивною причиною для функціонУ вання місцевих фінансів.

Фінансові основи інституту місцевого самоврядування ^в Україні визначені:

1) Конституцією України (ст. 7, ст. 140—146) від 28 черви* 1996 p.;

232

Місцеві фінанси

2. Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 p.;

3. Законом України "Про місцеве самоврядування" від 27 тра­вня 1997 p.;

4. Законом України "Про систему оподаткування" від 2 лю­того 1994 р.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнен­ня місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

Процес формування місцевих фінансів України, як свідчить практика 1991—2004 pp., супроводжується значними трудно­щами, пов'язаними з численними факторами: необхідність ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувалася у радянський період, формування сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи, формування правово­го поля, політичної культури і традицій, без яких не може бути фінансів місцевих органів влади.

Найскладніше питання — визначення переліку функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади України, що має стати основою для вибору моделі місцевих фінансів. У зв'язку з цим завдання та функції місцевих органів влади можна поділити на дві основні групи:

• завдання та функції, які взагалі передано місцевим орга­нам влади в межах місцевих інтересів;

• завдання та функції, доручені місцевим органам влади Центральною владою, або так звані делеговані повноваження.

Завдання або функції мають покладатися на той рівень влади, який їх виконає краще, економніше й ефективніше, якщо обсяг чи характер завдання не вимагають його виконан­ня у масштабі більшої території.

Незважаючи на дискусійний характер проблеми визначєн-^Ня функцій місцевих органів влади, окреслилися сфери, об­слуговування яких у більшості країн віднесено до власної ком­петенції місцевого самоврядування і які можуть відповідати принципам доцільності та ефективності. Це — соціальне об­слуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, Дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, Д°гляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне госпо­дарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове гос-°Дарство, міські електричні мережі, економічна інфраструк-УРа, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з

233

Тема ю

метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землеко­ристування та інші витрати.

Перелік доручених справ або делегованих повноважень визначає центральна влада. Він встановлюється в законодав­чому акті. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади.

Аналіз проблем, пов'язаних із поняттям "місцеві фінанси" дає змогу сформулювати його визначення. Місцеві фінанси — це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як влас­них, так і делегованих.

В Україні така система перебуває в стадії становлення і як складне й багатопланове явище потребує аналізу та дослідже­ння.

Фінанси місцевих органів влади як система включають кілька основних взаємопов'язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів, інститути сис­теми, суб'єкти, об'єкти системи, відносини між суб'єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.

У реальному житті ця система набагато складніша і має особливості в кожній країні.

У 1991—2004 pp. в Україні виразно виявилася тенденція розширення завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади. Разом з тим помітною є й інша тенденція — відставання процесу становлення місцевих фінансів відповіД" но до нових завдань місцевої влади.

Окреслимо основні форми впливу місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку та соціальну сферу держави.

По-перше, до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продук' ту. Через зазначені системи здійснюються розподіл і перероз^-поділ цієї частини ВВП. Це означає, що поряд із державний регулюванням економічної та соціальної сфер здійснюється комунальне (муніципальне) регулювання їх. Держава і місЯ^е' ве самоврядування розподіляють між собою функції соща^лЬ но-економічного регулювання. Функції соціально-економічй⁰ го регулювання, які забезпечують фінанси місцевих оргай¹

234

Місцеві фінанси

влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподі-дом частини ВВП. Місцеві органи влади подібно до держави у сфері своєї компетенції здійснюють також нормативне (пра­вове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто встановлюють певні правила поведінки суб'єктів господарю­вання.

По-друге, місцеві фінанси є фіскальним інструментом. Це дає змогу забезпечувати ресурсами розв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. Як бачимо, є як дер­жавний фіск, так і фіск місцевих органів влади. Відмінність між фіском першої і другої форми в тому, що межі фіскальної діяльності місцевих органів влади регламентуються державою, а її фіскальна діяльність ніким не обмежується.

По-третє, місцеве самоврядування, як і держава, є інстру­ментом, який надає громадські послуги. Держава і місцеве самоврядування розділяють між собою завдання та відпові­дальність за надання громадянам країни громадських послуг. Ефективність і масштаби діяльності місцевих органів влади у сфері надання громадських послуг залежать, головним чином, від стану фінансів місцевих органів влади.

По-четверте, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. Вплив фінансів місцевих органів вла­ди на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринку позичкового капіталу, нерухо­мості, землі.

Крім названих форм впливу на економіку та соціальну сфе­ру, є й інші, наприклад пов'язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади, а саме проблеми громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання закон­ності, державного нагляду і державної реєстрації та ін. У цій ^сфері місцеві органи влади є продовженою на місцях "рукою" Центральної влади. Отже, фінанси цих органів влади є інстру­ментом забезпечення частини функцій, які виконує держава, тобто справжнє здійснення місцевого самоврядування зале­жить від його матеріального та грошового забезпечення. І тому законодавством була визначена фінансово-економічна база ^Місцевого самоврядування, до якої увійшли:

~ природні ресурси, розпорядження якими здійснюється ^РаДами народних депутатів базового рівня;

~ місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка Джерелом одержання доходів місцевого самоврядування й вдоволення соціально-економічних потреб населення;

235