Тема 10

3. кошти, які передаються з іншої частини місцевого бю­джету за рішенням відповідної ради;

4. запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджет­ним кодексом та іншими законами України;

5. субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1. погашення основної суми боргу відповідно АРК та місце­вого самоврядування;

2. капітальні вкладення;

3. внески органів влади АРК та органів місцевого самовря­дування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяль­ності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеці­ального фонду місцевих бюджетів.

Величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами становить дефіцит місцевого бю­джету. За статтею 72 Бюджетного кодексу:

• бюджет АРК та місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку;

• дефіцит бюджету АРК та місцевих бюджетів покриваєть­ся за рахунок запозичень;

• затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Законодавством України визначено, що основу місцевого самоврядування становить комунальна власність. Управління комунальною власністю здійснюється від імені населення ад­міністративно-територіальних одиниць відповідними місцеви­ми радами народних депутатів та уповноваженими ними інши­ми органами місцевого самоврядування. До комунальної влас­ності було віднесено майно, що передавалось безоплатно ко­лишніми СРСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а та­кож майно, що набувається місцевими радами народних депу­татів за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування-а також позабюджетних, цільових, валютних фондів та інших ресурсів.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про власність" комуналь­ну власність як власність адміністративно-територіальних одиниць поряд із загальнодержавною (республіканською) влас­ністю віднесено до державної власності.

У бюджетній системі України обов'язково виникають взає' мовідносини між різними бюджетами, яким притаманні вб'

242

і

Місцеві фінанси

дикі за обсягами зустрічні потоки бюджетних коштів. Підста­вою для міжбюджетних відносин є визначені законодавством держави:

• розподіл повноважень між державною виконавчою вла­дою та органами місцевого самоврядування;

• гарантія з боку держави щодо фінансування повнова­жень, наданих органам місцевого самоврядування;

• розмежування доходів і видатків між ланками бюджет­ної системи;

• підтримка "бідних" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;

• вилучення коштів у відносно "багатих" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;

• різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаємозаліки, бюджетні позики тощо).

Розмежування доходів, проведене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсо­лютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об'єктивний характер і спричинені:

• різноманітністю природнокліматичних умов;

• різним екологічним станом територій;

• особливостями розташування населених пунктів, зокре­ма адміністративних центрів;

• насиченістю шляхами сполучення;

• кількістю населення, його віковим складом;

• економічним розвитком народного господарства та його спеціалізацією;

• станом соціальної та побутової інфраструктури тощо.

Вплив цих та багатьох інших факторів визначає різну вар­тість послуг, які надають місцеві органи в розрізі адміністра­тивно-територіальних одиниць; різний податковий потенціал, який безпосередньо впливає на формування дохідної бази місцевих бюджетів; неоднакову потребу в коштах, що спрямо-^вУються на підтримку соціально не захищених верств насе­лення, утримання об'єктів соціально-культурної сфери тощо.

Остаточно збалансувати бюджети одного рівня лише розме­жуванням їхніх доходів і видатків неможливо. Це досягається ^За Допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної ^Системи.

243

Тема ю

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладено завдання за­гального керівництва всією фінансовою системою країни.

Міністерство фінансів України має розгалужену регіональ­ну структуру: Міністерство фінансів АРК і обласні та міські (міст Києва та Севастополя) фінансові управління; районні та міські (міст республіканського та обласного підпорядкування) фінансові відділи (рис. 10.2).

Розмежування повноважень і функцій між органами Міні­стерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Міністерство фінансів АРК складає і виконує республі­канський бюджет, обласні фінансові управління — обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи — районні и міські бюджети.

Крім того, місцеві фінансові органи виконують такі функцій

• забезпечують втілення в життя державної фінансової політики;

• аналізують показники розвитку економіки відповідного району та галузей народного господарства;

• сприяють збільшенню доходів бюджету;

• розробляють проекти зведених балансів фінансових Р^е' сурсів для відповідних територій;

244

Місцеві фінанси

• координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

• ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету;

• готують інформаційні матеріали, доповіді органам місце­вої влади про хід і підсумки виконання бюджету;

• вирішують питання про відстрочення платежів;

• вносять пропозиції про надання пільг з податків і пла­тежів до бюджетів відповідних рівнів за висновками податко­вих інспекцій.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповід­ному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові від­діли — обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам управлін­ня, тобто входять до складу відповідних державних адміні­страцій.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-гос­подарської діяльності підприємств і організацій державного сектору. Контрольно-ревізійна служба має регіональну струк­туру, аналогічну структурі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення по­вного і своєчасного виконання державного бюджету. Казна­чейство має таку саму регіональну структуру, як і Міністер­ство фінансів.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодав­ства.

Вищою її ланкою є Головна державна податкова адмініст­рація. Вона розробляє проекти податкового законодавства й °Рганізовує податкову роботу та діяльність податкових органів Україні. Регіональними органами є податкова адміністрація в . **К, областях, містах Києві та Севастополі та податкові ^8спекції в районах і містах обласного підпорядкування. По­лкові адміністрації в областях і містах з районним поділом Иконують організаційні та консультаційні функції. Безпосе-^еДньо податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах

245

Тема Ю

і містах (без районного поділу). Вони здійснюють облік усіх платників, що перебувають на цій території і контролюють їх розрахунки з бюджетом.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів господарювання і надають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінан­сових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності.

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати ці­льові (в тому числі валютні) фонди. Ці фонди включають у спеціальний фонд місцевих бюджетів.

Джерелами формування цільових фондів місцевих бюджетів є:

• залучення коштів населення — добровільні внески і по­жертвування для проведення соціально-культурних заходів або будівництва шкіл, лікарень тощо;

• доходи від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціонів;

• відрахування за твердо встановленими нормативами із загальнодержавних цільових фондів.

ПРАКТИКУМ

План семінарських занять

1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному і соціальному розвитку регіонів.

2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки.

Теми рефератів

1. Місцеві фінанси як система.

2. Функції місцевих фінансів.

3. Місцеві бюджети — основна ланка місцевих фінансів.

4. Поняття комунальної власності.

1. Зміст і складові міжбюджетних відносин та методи бЮ" джетного регулювання.

246

Місцеві фінанси

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення місцевих фінансів.

2. Охарактеризуйте систему місцевих бюджетів в Україні.

3. Назвіть структурні елементи місцевих фінансів.

4. Назвіть функції місцевих бюджетів.

5. Дайте визначення місцевих бюджетів.

6. На основі яких параметрів визначається мінімальний розмір місцевих бюджетів?

7. Охарактеризуйте структуру доходів місцевих бюджетів.

8. Яке призначення видатків місцевих бюджетів?

9. Розкрийте сутність та форми регулювання міжбюджет-них відносин.

10. Розкрийте поняття комунальної власності.

Тести

1. Місцеві фінанси — це:

1. система формування, розподілу і використання грошо­вих та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцеви­ми органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних так і делегованих;

2. витрати, які здійснюються місцевими органами влади в обов'язковому порядку за переліком, що визначається законо­давством;

3. витрати, які здійснюються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представ­ницькими зібраннями.

2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:

1. поточні, розвитку, на фінансування делегованих повно­важень, обов'язкові, факультативні, на фінансування власних повноважень;

2. власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові;

3. власні, поточні.

3. Способи формування доходів місцевих бюджетів — це: 1) місцеві податки і збори, частки загальнодержавних по­ датків, комунальні платежі, доходи від майна та землі, що ^аалежить місцевій владі, доходи комунальних підприємств, Кредити, комунальні позики, трансферти;

247

Тема ю

2. громадські послуги, фінансові ресурси у фондовій формі;

3. власні, закріплені, регульовані.

4. Бюджет міста Києва — це:

1. бюджет розвитку;

2. місцевий бюджет;

3. поточний бюджет.

5. Суб'єкти місцевих фінансів — це:

1. територіальні громади; міські, селищні, сільські ради; бюджети АРК, обласні, міські, міст Києва і Севастополя, ра­йонні, міські, районні в містах, територіальних громад; голови міст, селищ та сіл; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києва та Севастополя державні ад­міністрації; обласні, Київська та Севастопольська міські, ра­йонні в містах Києві і Севастополі ради; Рада міністрів АРК; Мінфін України; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України;

2. фінансові ресурси у фондовій формі; фінансові ресурси в нефондовій формі.

3. громадські послуги, самостійні місцеві бюджети, кому­нальні форми власності, позабюджетні фонди, місцеві подат­ки і збори, комунальний кредит, фінансові комунальні підпри­ємства, комунальні платежі.

6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на основі:

1. закріплених на постійній основі доходів місцевих бю­джетів;

2. нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя;

3. власних доходів місцевих бюджетів.

7. Спеціальний фонд місцевих бюджетів — це:

1. кошти, спрямовані на реалізацію програм соціального розвитку;

2. класичний випадок закріплення джерела доходів за стат­тею видатків, за якого певні види доходів призначаються для фінансування певних видів видатків;

3. фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асиг­нувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

248

Місцеві фінанси

8. Бюджетне регулювання — це:

1. повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів зідповідно до бюджетного призначення;

2. збалансування бюджетів, які входять до складу бюджет­ної системи;

3. сукупність усіх юридичних норм, які визначають бю­джетний устрій країни.

9. Міжбюджетні трансферти — це:

1. кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з од­ного бюджету до іншого;

2. різновид довгострокового кредиту, який погашається клієнтом у розстрочку;

3. розмір витрат на розрахункову одиницю.

10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати підприємства, фірми та компанії, засновані на комунальній формі власності, у формі:

1. унітарних підприємств;

2. товариств з обмеженою відповідальністю;

3. акціонерних товариств;

4. всі відповіді правильні.

11. Субсидія — це:

1. форма перерозподілу і використання фінансових ре­сурсів;

2. форма фінансової допомоги держави місцевим органам влади, що надається з метою забезпечення виконання визна­чених наперед завдань чи цільових програм;

3. вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що на­дається із коштів державного чи місцевого бюджетів.

12. Факультативні витрати місцевих органів влади — це:

1. витрати, які здійснюються місцевими органами влади в обов'язковому порядку за переліком, що визначається законо­давством;

2. витрати, які здійснюються місцевими органами влади на Власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представ­ницькими зібраннями;

3. витрати, які здійснюються місцевими органами влади у ^пРоцесі надання нематеріальних послуг.

249