73. Регулювання навантаження під час проведення вправ ігрового характеру.

Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм. При їх доборі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю.

Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування.

Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім.

Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюється на заняттях з фізичної культури, а закріплення – на прогулянках.

77. Організаційні основи фізичної підготовки і спорту в Збройних силах України

Підготовка в Збройних Силах України є однією з ланок системи фізичного виховання в Україні. Разом з тим вона входить складовою частиною в систему бойової підготовки військ, являючись одним з її пердметів, складовою і невід'ємною частиною навчання і виховання військовослужбовців.

Основними факторами, що визначають вимоги до фізичної підготовки особового складу Збройних Сил являються :

характер прийомів і дій військовослужбовців при виконанні ними бойових задач;

умови бойової діяльності військовослужбовців;

характер і величина фізичних навантажень і нервово-психічних напружень в процесі бойової діяльності;

географічні умови місця дислокації військових частин або ймовірного ТВД (театру дій);

особливості впливу навчально-бойової і бойової діяльності на фізичний і психічний стан військовослужбовців;

рівень розвитку військової техніки і зброї і інше.

Метою фізичної підготовки є забезпечення фізичної готовності військовослужбовців до оволодіння зброєю і бойовою технікою, ефективного їх використання в бою, стійкого перенесення фізичних навантажень, нервово-психічних напружень і несприятливих факторів бойової діяльності.

М е т а фізичної підготовки досягається з допомогою розв'язання загальних і спеціальних завдань.

До загальних завдань фізичної підготовки всіх військовослужбовців відносяться:

1. Оволодіння навичками,необхідними в бойовій діяльності (прискореного пересування, подолання перешкод, рукопашного бою, плавання, пересування на лижах по пересіченій місцевості, надання допомоги і т.п.)

2. Розвиток і постійне вдосконалення фізичних якостей (загальної витривалості, сили, бистроти і спритності).

3. Виховання психічної стійкості, впевненості в своїх силах, цілеспрямованості, сміливості і рішучості, витримки і самоволодіння.

4. Зміцнення здоров'я, загартування і підвищення стійкості організму до впливу несприятливих умов і факторів бойової діяльності.

Спеціальні завдання фізичної підготовки формулюються з врахуванням конкретних особливостей і умов діяльності військовослужбовців. Як показує досвід спеціальні завдання розв'язуються успішніше, якщо вони формуються на основі спільності вимог до декількох спеціальностей і при цьому враховується організаційна структура військових частин і підрозділів. Тому в настановах з фізичної підготовки спеціальні завдання визначені для особливого складу видів Збройних Сил і родів військ, а також для представників військових спеціальностей, що мають яскраво виражену специфіку діяльності - льотчиків, танкістів, десантників і т. д.