35. М.Драгоманов «Рай і поступ».

У "Громаді" та брошурах учасники "женевського гуртка" активно про­пагували концепцію так званого громадівського соціалізму, яка прагнула по­єднати в собі ідеї західноєвропейських соціалістичних вчень, традиції україн­ського суспільного життя та досягнення української політичної думки. Авто­ром цієї концепції та ідейним натхненником, на думку більшості вчених, є саме М. Драгоманов, що прагнув протиставити її надмірному захопленню української прогресивної молоді марксизмом та російським нігілізмом.

Основною одиницею суспільства є особа, добробут і щастя якої він вважає вищим критерієм суспільного розвитку. Індивід, його невід'ємні права та життєві людські Інтереси є тим "наріжним каменем" який вчений кладе в основу своєї теоретичної побудови.

Аналізуючи розвиток людства, вчений приходить до висновку про те, що воля є явищем стародавнім, а насильство, соціальне і національне при­гноблення, тиранія виникають лише на певному етапі існування суспільства. Політична історія, на його думку, є колообігом трьох основних форм держа­вного правління - аристократії, монархії та демократії.

М. Драгоманов вважає, що причиною постійної втрати народом свобо­ди є хибність її відновлення шляхом зміни форми державного правління. Держава за своєю суттю є Інститутом, що заперечує свободу індивіда, обме­жує її і за логікою свого існування постійно прагне до обмеження прав і сво­бод особистості. Демократія закономірно вироджується в аристократію, арис­тократія - в монархію і тиранію. І всі спроби змінювати суспільне життя шля­хом реформування "з верху", через зміни форми державного правління, не можуть вирішити головної проблеми - повернути людям втрачену свободу.

Саме тому, замість ідеї "народоправства" вчений, як остаточний ідеал організації суспільного буття, висуває ідею без начальства. У цілому соціально-політичний ідеал М. Драгоманова традиційно ха­рактеризують як анархістський.

Будучи принциповим противником держави, як механізму обмеження свободи особистості, М. Драгоманов, тим не менше, вважав, що завданням будь якого прогресивного політичного діяча, що щиро прагне до свободи народу є боротьба за вплив на державу, за те, щоб з допомогою держави, яку необхідно відповідним чином реорганізувати, добитись мінімізації її ролі в суспільному життя та максималізації свободи особистості.

Позитивістська філософія, шо мала великий вплив на політичні погля­ди М. Драгоманова. значною мірою зумовлювала і систему пріоритетів Його політичної діяльності. На думку М. Шаповала вчений своїм першочерговим завданням ставив створення такої програми дій, виконання якої забезпечило б реалізацію ідеалу організації суспільного буття – без начальства.

Свою історичну місію М. Драгоманов не обмежував ні Україною, ні Російською імперією. Його думка охоплювала історичний процес всієї Єв­ропи і світу в цілому. Україна ж, в силу особливостей своєї історії, була ли­ше однією з найбільш зручних територій для реалізації того, що він вважав метою світової історії - звільнення людини і людства.

Стратегічна мета розвитку людства - забезпечення якнайкращих умов для вільної самореалізашї особистості, та шляхи ЇЇ здійснення випливають з тези про те, що всі люди від природи прагнуть не лише до задоволення своїх особистих потреб та інтересів, а й до спілкування та об'єднання, де ці інтереси лише і можуть бути реалізованими. Основними формами таких об'єднань, де не порушують суверенітету особистості, є громада і товариство. Вони проти­стоять державі, як добровільні форми об'єднання насильницьким.

Федералізм у трактуванні М. Драгоманова виступає не тільки, І, навіть, не стільки формою територіального устрою, скільки головним способом взає­мозв'язку суб'єктів політичної дії - індивідів, їх об'єднань, держави, міждер­жавних союзів і т.п. - сутність якого полягає в їх рівноправності.

Громадівство і федералізм, що базувалися на добровільності об'єд­нання та встановлюваних зв'язків між людьми в поєднанні з правом вільно­го виходу індивіда зі спілок, повинні були стати механізмами гарантування свободи особистості.