Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ківалов МП.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5.2. Митне право, система та динаміка розвитку

Як вже неодноразово підкреслювалося в цій роботі, митне право є однією з "наймолодших" галузей українського законо­давства, але разом з тим є такою, що дуже інтенсивно розви­вається. За період з 1991 року було прийнято Митний кодекс України, біля двадцяти інших законодавчих актів, велику кількість Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів та інших підзаконних актів. Крім того, Україною було укладено велику кількість митних угод з іншими державами, наша дер­жава приєдналася до деяких міжнародно-правових актів з мит­них питань тощо. Таким чином, наше законодавство отримало цілу низку нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в митній сфері, що поклало початок дискусії щодо їх галузевої належності.

На нашу думку, цікавим було б простежити не стільки дис-кусійність цього питання (подібні дослідження вже проводили­ся), скільки динаміку у поглядах на місце митного законодав­ства у системі права. Так, наприклад, визначення митного права як підгалузі або як інституту адміністративного права було найбільш поширеним у вітчизняній правовій науці за часів СРСР (К. К. Сандровський, Л. Л. Марков). Такі погляди пов­ністю відповідали тогочасному стану суспільних відносин у сфері зовнішньої торгівлі в умовах планової соціалістичної економі­ки та монополії зовнішньої торгівлі.

Як ми вже відзначали, на початку 90-х, з розвитком зовніш­ньоекономічних відносин, збільшується і суспільне значення правових норм, що регулюють ці відносини, що сприяє виділен-

86

чи»

і

87

ню митного права в окрему галузь. Так, А. Н. Козирін у своїй роботі визначає митне право як "комплексну галузь російсько­го законодавства, в якій за предметною та цільовою ознакам об'єднується різнорідний правовий матеріал. Предметною оз­накою об'єднання слугує характер суспільних відносин, що ре­гулюються, які виникають, змінюються і зупиняються в процесі або з приводу переміщення товарів і транспортних засобів че­рез митний кордон. Цільова ознака напряму пов'язана із зада­чею забезпечення ефективного управління в митній сфері"1.

Наступним кроком стало обґрунтування існування митного права в якості комплексної галузі права.

Подібні твердження мотивуються тим, що перехід до ринко­вої економіки зумовив лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності.

З'явилась необхідність в послугах митних брокерів, митного перевізника, приватних митних складів, що характерно для ци­вільно-правових відносин.

Виникає новий вид послуг митних органів — супроводження та охорона транзитних вантажів, які базуються на укладених угодах.

У митному законодавстві з'явився значний перелік норм, які регулюють відносини фінансового характеру (умови нарахування та сплати митних платежів, їх відстрочка та розстрочка, вико­ристання векселів і т. ін.).

Ось чому є всі підстави говорити про наявність у структурі права України комплексної галузі права — митного права, з власним предметом регулювання — суспільними відносинами, які виникають у зв'язку з переміщенням через митний кордон України товарів і транспортних засобів на основі специфічних методів регулювання цих відносин.

Таким чином, ми бачимо постійне динамічне піднесення ролі і місця митного права в національній правовій системі, що на-

1 Козирин А.Н. Таможенное право России. — Москва: Спарк, 1995. - С. 7.

т

самперед пов'язано із зростанням суспільної важливості пра­вових відносин, що є об'єктом цієї галузі. За дуже короткий проміжок часу митне право розвинулось від підгалузі чи інсти­туту адміністративного права до самостійної комплексної га­лузі права, і тому ще навіть в теорії існує невизначеність з ос­таннім поняттям. Підтвердження права на існування такого поняття як комплексна галузь права ми можемо знайти, на­приклад, у роботах С. С. Алексеева, який допускає, що в процесі розвитку права на базі базових галузей права: державного, ци­вільного, адміністративного та інших формуються нові галузі, що включають в себе норми базових в силу складної ієрархічної структури права1. В той же час В. В. Лазарев крім базових, співпадаючих з галузями права, виділяє лише комплексні га­лузі законодавства, та "галузі законодавства "прив'язані" до відповідних сфер державного управління і сфер державної діяль­ності (законодавство про водний, повітряний, залізничний транс­порт, про освіту тощо)"2. О. В. Сурілов для характеристики под­ібних утворень пропонував вживати таке поняття як "міжгалу­зевий законодавчий феномен", коли писав, що поряд із головни­ми галузями законодавства "мають місце і так звані міжгалу­зеві законодавчі феномени. Це, наприклад, екологічне законо­давство, в якому ми вбачаємо конституційне, адміністративне, кримінальне законодавство тощо"3.

Головну причину такого швидкого оформлення митного права як нової галузі, на наш погляд, слід шукати у волі і бажанні законодавця, іншими словами у наявності певного державного (національного) інтересу. Так, за словами А. Ф. Ноздрачева: "Держава серйозно зацікавлена в утворенні митного права як самостійної галузі права, її інтерес полягає в системному, ста-

1 Див., напр.: Алексеев С.С. Теория права. — Москва, 1995. — С.187-190.

2 Общая теория права и государства / Под ред. В. В. Лазарева — Москва, Юристъ, 1996. — С. 178-179.

3 Сурілов О. В. Теорія держави і права. — Одеса, 1998. — С. 171.

88

89

вільному визначенні правових, економічних основ митної спра­ви. Без створення всеохоплюючої системи митного регулюван­ня всього комплексу митних відносин неможливо забезпечити захист митного суверенітету та економічної безпеки країни..."1

Ряд дослідників одним з необхідних критеріїв розподілу правових норм по галузях законодавства називають наявність кодифікованого акту, яким для митного права, без сумніву, є Митний кодекс України. Прийняття кодифікованого акту за загальним підходом є актом систематизації нормативно-пра­вових актів, закріпленням існуючих норм, певним виразом бажання законодавця сформувати новий елемент ієрархічної структури законодавства. У випадку митного законодавства прийняття кодифікованого акту навпаки стало основою по­дальшого формування цієї галузі, свого роду декларацією про намір розширити правове поле. Подібне волевиявлення дер­жавного законодавчого органу, спрямоване на зміну існуючих та створення цілої групи нових правових відносин, ми можемо розглядати як ще один доказ суттєвої зацікавленості держави у особі її вищих органів державної влади в розвитку митної сфери.

Безумовно, важливою для визначення галузі права є наявність властивого методу правового регулювання. Під методами в су­часній правовій науці розуміються прийоми юридичного впли­ву, їх сполучення, які характеризують використання в даній області суспільних відносин того чи іншого комплексу юридич­них засобів. Але слід пам'ятати, що специфіка методу правово­го регулювання багато в чому обумовлюється характером суспільних відносин, що підлягають врегулюванню тією чи іншою сукупністю правових норм. Наприклад, П. М. Рабінович, визначаючи галузь права як систему юридичних норм, які регу­люють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання, підкреслює нерівноцінність цих двох чин-

1 Таможенное право / Под ред. А. Ф. Ноздрачева — Москва: Юристъ, 1998. — С. 44.

ників: первинним, визначальним серед них є предмет правово­го регулювання, який... веде за собою метод"66.

Митне право як окрема галузь має свій специфічний метод правового регулювання, оснований на специфічних методах тих базових галузей права, норми яких поєднує митне право. Специ­фічний митно-правовий метод полягає в поєднанні імперативно­го методу, властивого адміністративному та фінансовому праву та диспозитивного (координаційного) методу, який є властивим для цивільного та міжнародного права. Характеризуючи комп­лекс цих методів, А. Н. Козирів зокрема пише, що: "Імператив­ний метод (метод владних приписів)... відрізняють владно-імпе­ративні начала регулювання. Необхідність державно-владного ре­гулювання митних відносин диктується специфікою діяльності держави в митній сфері, яка передбачає право митних органів накладати певні обмеження у відношенні до правомочностей во­лодарювання, використання та розпорядження товарами і транс­портними засобами, які переміщуються через митний кордон. Митно-фінансове регулювання також не може обійтись без імпе­ративного метода." У свою чергу, диспозитивний метод, який пе­редбачає юридичну рівність учасників правовідношень "...вико­ристовується в митному праві як допоміжний. За його допомо­гою регулюються деякі зобов'язальні відносини між митним органом, з одного боку, і митним брокером, перевізником, волода­рем приватного митного складу — з іншого"67.

Необхідно відмітити, що розмови про застосування цивіль­но-правових відносин у митній сфері по відношенню до ук­раїнського законодавства мають певні застереження. По-перше, формально статус митного перевізника в українському законо­давстві не закріплено. У інших випадках митні органи в подіб­них відносинах виступають як суб'єкт державної влади, який

66 Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. — Київ, 1994. — С. 95.

67 Козирин А.Н. Таможенное право России. — Москва: Спарк, 1995. - С. 11.

90

91

реалізує виконавчу владу і наділений владними повноваження­ми, а права і обов'язки іншої сторони подібного договору регу­люються окремими підзаконними актами, наприклад діяльність митного брокера регулюється положенням про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, затвердженим Держмитслужбою. Подібні правові відносини є властивими не для цивільно-правового, а для адміністративного договору.

Але в будь-якому разі ми можемо стверджувати, що на сьо­годнішній день в українському праві існує така галузь, як митне право, зі своїм власним об'єктом регулювання — суспільними відносинами, що виникають з приводу переміщення через мит­ний кордон товарів та транспортних засобів, певним, суттєво відмінним від інших, методом правового регулювання цих відно­син та своїм кодифікованим актом — Митним кодексом Ук­раїни та Законом "Про єдиний митний тариф". Причому, розг­лядаючи митне право в контексті державного регулювання сус­пільними відносинами в сфері економіки, необхідно відмітити, що на відміну від інших галузей права (наприклад цивільного, кримінального тощо), які так би мовити закріплюють систему суспільних відносин, що вже склалася, митне право в комплексі механізмів митної політики на даному етапі спрямоване на зміну та стимулювання розвитку відповідної групи суспільних відно­син у відповідності з національними інтересами та вимогами національної безпеки Української держави.

Визначаючи співвідношення митного законодавства та мит­ної політики ми вимушені констатувати, що досить часто існує не дуже коректний підхід до цього питання, причиною якого, на наш погляд, є невірне визначення як на законодавчому, так і на теоретичному рівні співвідношення понять митної політики, митного права та митної справи, коли перші два включалися в об'єм останнього, а звідси неправильне розуміння місця полі­тики в державно-владному механізмі взагалі (ця проблема була нами докладно досліджена в п. 1.1 цієї роботи).

Наприклад, К.Г. Борисов зазначає, що у зовнішньоекономіч­них відносинах держава виступає з позицій національної мит­ної політики, яку він характеризує як "цілеспрямовані дії по охороні свого економічного суверенітету" та вказує на те, що: "Національна митна політика закріплюється державами в їх митному законодавстві, основне місце в якому відводиться мит­ному кодексу та митному тарифу"1. Таким чином, автор ста­вить знак рівняння між поняттям митної політики та митним законодавством. Але відносити митну політику, навіть в якості її нормативно-правової форми, до групи правових норм, що ут­ворюють митне законодавство, було б великою помилкою. Адже, як ми вже довели раніше, арсенал форм та методів реалізації митної політики є набагато ширшим за правові механізми мит­ного законодавства.

Навіть при розгляді такої форми реалізації митної політики як правові норми, ми повинні констатувати, що ця форма вихо­дить далеко за межі митного законодавства і включає в себе правові норми багатьох галузей як національного так і міжна­родного законодавства. Так, наприклад, вже згадане нами Роз­порядження Президента України "Про проведення Всеукраїн­ської акції щодо підтримки вітчизняного товаровиробника "Ку­пуємо українські товари — зміцнюємо державу" не є спрямова­ним на регулювання правових відносин, що виникають при пе­реміщенні товарів та транспортних засобів через митний кор­дон, але результатом здійснення передбачених ним заходів буде здійснення опосередкованого впливу на характер та зміст зов­нішньоторговельних відносин нашої країни. Аналогічно ми мо­жемо розглядати, наприклад, встановлення кримінальним за­конодавством відповідальності за контрабанду, що відбиває полі-'тику держави щодо боротьби з правопорушеннями в митній сфері, міжнародно-правові акти з митних питань тощо.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що поняття митно-

1 Борисов К. Г. Международное таможенное право. — Москва, 1997. - С. 24.

92

93

го права та нормативно-правової форми реалізації митної полі­тики співвідносяться як частина і ціле. Не досить коректними, на наш погляд, є і намагання включати до митного законодав­ства міжнародно-правовий елемент, що існує окремо в якості міжнародного торгівельного або міжнародного митного права і в більшій мірі відіграють роль міжнародно-правових стандартів (див. п. 3.3 цієї роботи). У випадку ж ратифікації певних міжна­родно-правових актів відбувається процес імплементації їх у національне законодавство і, як правило, правове регулювання в митній сфері здійснюється не безпосередньо цими актами (міжнародно-правовими угодами, конвенціями тощо), а відпо­відними національними нормативно-правовими актами, прий­нятими на виконання міжнародно-правових зобов'язань нашої держави. Але всі вище перелічені нормативно-правові акти ми можемо розглядати в якості форми реалізації державної мит­ної політики як складової державної політики взагалі.