10.6. Світова організація торгівлі

Економічна регламентація світового ринку виражає певну еко­номічну доктрину та політичні принципи, які базуються на іде­ях демократії, вільного ринку та лібералізму зовнішньої торгівлі. Найбільшою універсальною міжнародною організацією з мит­них та зовнішньоекономічних питань є Світова організація торгівлі (COT), яка є правонаступники) Генеральної угоди з та­рифів і торгівлі 1947 р. Створення COT стало результатом пе­реговорного процесу в рамках багатосторонніх переговорів (rounds) які повинні були відбуватися, згідно з положеннями ГАТТ, кожні три роки. Найзначнішими з них були Кеннеді ра­унд 1963-1967, Токійський раунд 1973-1979, та Уругвайський раунд 1986-1994, на якому і було підписано угоду щодо ство­рення СОТ.

В основі ГАТТ/СОТ лежить ряд фундаментальних принципів, які є загальновизнаними щодо митного регулювання міжнарод­ного товарообміну. Серед таких принципів:

Стаття І ГАТТ¹ встановлює принцип застосування режиму найбільшого сприяння, зміст якого полягає в тому, що по відно­шенню щодо мит та митних зборів всякого роду, що наклада-

¹ General Agreement on Tariffs and Trade. Text of the General Agreement. / The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations. — Geneva, — 1994.

ються на ввіз та вивіз, або в зв'язку з ними, або на переказ за кордон платежів за імпорт або експорт, а також по відношенню щодо метода стягнення таких мит та зборів і по відношенню до всіх правил регулювання та формальностей у зв'язку із ввозом та вивозом (а також по відношенню до національного режиму) будь-яка перевага, сприяння, привілей або імунітет, що надають­ся будь-якою з договірних сторін по відношенню до будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни або призначаєть­ся для будь-якої іншої країни, повинні негайно та безумовно надаватися подібному ж товару, що походить з територій всіх інших договірних сторін, або призначений для територій всіх інших договірних сторін.

Застосування режиму найбільшого сприяння має ряд винятків, передбачених ГАТТ (зокрема Параграфами 2,3,4 Статті І, Стат­тями II, XVI та ін.). До таких винятків належать: прикордонна торгівля, митні союзи, преференції країнам, що розвиваються; різного роду надзвичайні обставини (війна, міжнародна напру­женість, завдання великих збитків національній промисловості, негативний платіжний баланс країни, порушення третіми краї­нами принципу недискримінації, що дозволяє вдаватися до адек­ватних заходів і т. ін.)

Стаття III ГАТТ передбачає застосовування сторонами-учас-ницями щодо товарів, імпортованих від іншої сторони-учасниці, національного режиму, тобто режиму не менш сприятливого, ніж режим, наданий аналогічним товарам національного походжен­ня по відношенню до всіх законів, правил та вимог, що стосу­ються внутрішнього продажу, пропозицій до продажу, розподі­лу та використання. Метою застосування цього принципу є не­допущення використання внутрішніх податкових механізмів, різного роду технічних правил, вимог щодо використання то­варів або сировини національного походження в якості штуч­них перешкод для вільної конкуренції з товарами з інших країн для захисту внутрішнього виробництва. При застосуванні цьо­го принципу існує багато застережень (наприклад, завдання

222

223

імпортом шкоди національному виробництву, поставки за за­мовленнями органів державної влади та місцевого самовряду­вання тощо).

За загальним правилом жодна з договірних сторін не по­винна встановлювати або зберігати щодо експорту з території іншої договірної сторони або імпорту до неї ніяких заборон або обмежень, будь то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій або інших заходів, окрім мита, податків або інших зборів. Але це правило також має численні винятки, передба­чені ГАТТ.

Крім того, ГАТТ визначає поняття демпінгу, що міститься в тому, що товари однієї країни поступають на ринок іншої краї­ни за ціною, нижчою за нормальну ціну подібних товарів. Демпінг засуджується, і в разі, якщо він спричиняє або загрожує спричи­нити матеріальну шкоду національній промисловості або за­тримує темпи її розвитку, передбачається застосування антидем­пінгових та компенсаційних мит. Передбачається встановлен­ня нових рівнів тарифів лише після проведення переговорів із зацікавленими сторонами, проведення переговорів щодо взаєм­ного зменшення митних тарифів, допускається існування регіо­нальних угод — митних союзів та зон вільної торгівлі, які по­рушують за певних умов (відсутності перешкод для торгівлі з територією, включеною до подібних утворень з боку третіх країн) режим найбільшого сприяння. У рамках СОТ розробляються критерії, у відповідності до яких повинно здійснюватися націо­нальне тарифне регулювання.

Систему угод СОТ складають: Угода щодо утворення СОТ з доповненнями (Agreement establishing WTO and annexes), вже згадувана Генеральна угода з Тарифів і Торгівлі 1994 p. (General Agreement on Tariffs and trade 1994), яку було створено на базі ГАТТ 1948 р. та комплекс Багатосторонніх Торгівельних Угод (Multilateral Trade Agreements).

Багатосторонні угоди системи COT

Додаток 1А: Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

• Генеральна угода з Тарифів і Торгівлі 1994 p.;

• Угода з сільського господарства;

• Угода про застосування санітарних і фітосанітарних за­ ходів;

• Угода про текстиль та одежу;

• Угода про технічні бар'єри для торгівлі;

• Угода про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею;

• Угода про застосування Статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінг);

• Угода про застосування Статті VII ГАТТ 1994 (митна оцін­ ка товарів);

• Угода про довідвантажувальну інспекцію;

• Угода про правила походження;

• Угода про процедури імпортного ліцензування;

• Угода про субсидії та врівноважувальні заходи;

• Угода про заходи безпеки;

Додаток 1В: Генеральна угода з торгівлі послугами;

Додаток 1C: Угода з торгових аспектів прав інтелектуаль­ної власності;

Додаток 2: Розуміння відносно правил та процедур вирі­шення спорів;

Додаток 3: Механізм оглядів торгівельної політики;

Додаток 4: Багатосторонні угоди необов'язкового характе-

РУ:

• Угода з торгівлі цивільної авіатехнікою;

• Угода про державні замовлення;

• Міжнародна молочна угода;

• Міжнародна угода з м'яса.

Серед головних завдань діяльності СОТ:

• обслуговування і реалізація багатосторонніх торгових угод й угод з обмеженим колом учасників, які разом і утворюють СОТ;

224

225

• 

  дія в якості форуму для проведення міжнародних торго­ вих переговорів,

• сприяння врегулюванню торгових суперечок, контроль на­ ціональної торгівельної політики країн-членів;

• співробітництво з іншими міжнародними установами, які приймають участь у формуванні глобальної економічної полі­ тики.

COT має свої керівні органи, це: Конференція на рівні міністрів (вищий керівний орган), Генеральна рада, Рада з торгівлі това­рами, Рада з торгівлі послугами, Рада з торговельних питань прав інтелектуальної власності, спеціальних органів, що скла­дають механізм врегулювання спорів між сторонами-учасни-цями (Dispute Settlement Under WTO).

Великим кроком уперед, порівняно з ГАТТ 1948, є наявність у системі СОТ механізму з врегулювання спорів та конфліктів між державами-учасницями щодо застосування відповідних угод та економічної політики і дій окремих держав відносно одна одної. Цей механізм забезпечується наявністю в системі органів СОТ спеціального Апеляційного органу, в рамках якого створю­ються робочі групи фахівців щодо вирішення кожного окремо­го конфлікту. Механізм врегулювання спорів є дуже складним і має декілька стадій. Першою стадією є переговорний процес між зацікавленими сторонами. У тому випадку, коли вони не­здатні дійти згоди, створюються групи експертів щодо вирішен­ня проблеми, які дають рекомендації сторонам відносно засто­сування правил та норм СОТ. І нарешті, в третій стадії спірні питання вирішуються на засіданні апеляційного органу і його рішення є обов'язковим для сторін. На фінальних стадіях цей механізм передбачає застосування методів примусу для забез­печення прийнятих до виконання рішень та покарання держа-ви-порушниці¹.

¹ Див., напр.: Folsom R., Gordon M., Spanogle Jr. J. International Trade and Investment. — St. Paul — Minnesota, 1996. — P. 79-90.

Рис. 10.1

226

227

Частина органів СОТ є "необов'язковими" (plurilateral) і в їх діяльності приймають участь лише зацікавлені країни, які підпи­сали відповідні секторні або галузеві угоди. До таких "необов'­язкових" органів належать Комітет з торгівлі цивільною авіа­технікою, Комітет з урядових поставок, Міжнародна рада з мо­лока, Міжнародна рада з яловичини, участь у діяльності яких беруть лише держави, які підписали відповідні угоди, що містять­ся в Додатку 4 до Багатосторонніх угод системи COT. Ці органи зобов'язані інформувати Раду з торгівлі товарами СОТ про свою діяльність. На аналогічних засадах побудована і діяльність Комітету з розширення торгівлі продуктами інформаційних технологій, який зобов'язаний інформувати про свою діяльність Генеральну Раду COT.

Розглядаючи систему ГАТТ/СОТ дослідники пояснюють її велику успішність тим, що її правила не є жорсткими, та й сама інституція англосаксонського типу є доказом великого прагма­тизму¹. Характерною ознакою цієї угоди є її гнучкість, намаган­ня вирішувати всі спірні питання шляхом переговорів, мож­ливість застосування великої кількості застережень задля за­безпечення національних інтересів держав-учасниць та інтересів їх національних виробників. Наприклад, ми можемо назвати застереження щодо захисту внутрішнього публічного порядку, національної безпеки, запобігання великим збиткам і загальне застереження щодо "виняткових обставин".

Можливо, саме така структура і допомогла цій організації вийти на перше місце у встановленні "правил гри" на світових ринках.

Згадані тут міжнародно-правові акти повинні нами розгля­датися не лише в ракурсі міжнародного права. По-перше, до значного їх числа Україна вже приєдналася і, відповідно, вони після ратифікації є частиною національного законодавства. По-друге, деякі з цих актів, наприклад, угоди в рамках ГАТТ/СОТ,

¹ Див. Тускоз Ж. Міжнародне право: Пер. з фр. — Київ: АртЕк, 1998. — С. 220.

повинні виступати в якості міжнародно-правових стандартів, які повинні братися за основу при розробці національної митної політики та національного законодавства.

Наприклад, можливість приєднання нашої держави до COT створила б великі можливості щодо реалізації експортного по­тенціалу України, що надало б Україні значної переваги на світо­вому ринку. Серед подібних переваг: застосування до українсь­ких товарів режиму найбільшого сприяння, національного ре­жиму та зменшення тарифних і нетарифних обмежень, врегу­лювання протиріч у сфері зовнішньоторговельних відносин з використанням специфічних механізмів та правил ГАТТ/СОТ, обмеження застосування антидемпінгових та компенсаційних механізмів щодо українських товарів іншими країнами шля­хом застосування правил оцінки товарів відповідно до ст. VII ГАТТ; право на застосування передбачених в рамках ГАТТ/СОТ застережень (тимчасового обмеження імпорту, підвищення мит­них тарифів) у випадках негативного платіжного балансу або задля уникнення завдання великої шкоди національним ви­робникам без ризику викликати прийняття іншими країнами заходів у відповідь, забезпечення передбачуваного доступу ук­раїнських товарів до ринків інших країн.

Приєднання до СОТ стало б каталізатором структурної пе­ребудови національної економіки України, крім того, наша дер­жава мала б право застосовувати певні заходи щодо захисту внутрішнього ринку протягом перехідного періоду, що перед­бачений при приєднанні до СОТ.

Але якщо Україна бажає приєднатися до СОТ, то необхідно зважати, що однією з умов вступу до цієї організації є, вже на першому етапі приєднання (тобто на етапі подання заявки), не­обхідність привести національні механізми регулювання зовніш­ньоекономічних відносин у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ. Також передбачене проведення переговорного процесу зі всіма зацікавленими членами СОТ щодо митної та зовнішньоторго-

228

[-—-

229

вельної політики, яку проводить Україна, після чого заявка роз­глядається Генеральною радою COT.

Або інший приклад. Міністерство економіки України при проведені антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань повинно керуватися принципами ГАТТ/СОТ. Але ж з іншого боку, Україна поки що не є членом цієї організації. На якій же підставі ці принципи є обов'язковими при здійсненні відповідних процедур національними органами? Чи, наприклад, цілий ряд підписаних Україною міжнародних угод, в тому числі і в рамках СНД, тим чи іншим чином базується на принципах, викладених в статтях ГАТТ. Таким чином, ще не підписаний та не ратифікований міжнародно-правовий акт вже певним чином регламентуватиме митну політику держави та її діяльність у митній сфері. У чому ж причина? Тут головним чинником виступає саме такий в більшій мірі політичний, ніж юридичний термін — "загальне визнання". Тобто СОТ є органі­зацією, яка охоплює більшість країн Світу (на ЗО листопада 2000 р. членами СОТ були 140 країн) і уніфікація з її стандар­тами стає невід'ємною умовою ефективності та успішності фун­кціонування держави у світовій економічній і політичній сис­темі. Ось чому ведемо мову саме про міжнародно-правові стан­дарти, такі собі "загальновизнані правила гри".

11. ПРОГРАМА КУРСУ "МИТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ"

ТЕМИ ЛЕКЦІЙ