Проблеми та особливості оцінки вартості з метою приватизації державних підприємств

Продаж державних підприємств, є один із найлегших способів поповнити держаний бюджет, не зовсім зрозуміло лише на яких саме засадах і хто визначає такі підприємства і за яку ціну будуть продаватись. Тож треба розібратись.

Підприємствами державної форми власності є: державні комерційні підприємства, казенні підприємства, державні акціонерні товариства, 100% акцій яких перебуває у державній власності.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Україні існує 11175 утворених при міністерствах і відомствах державних госпрозрахункових підприємств, установ та організацій. Зокрема, 7608 з них входять до сфери управління міністерств, 3567 – інших центральних органів виконавчої влади.

До найбільших державних підприємств належать: Державний авіабудівний концерн «Антонов», Державний ощадний банк України, Укрзалізниця, Донецька вугільна енергетична компанія, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Корпорація «ТАСКО», Нафтогаз України, Національна енергетична компанія «Укренерго», та багато інших.

Приватизації підлягають «державні об’єкти, щодо яких не встановлено заборону та обмеження на приватизацію, і які є надлишковими для виконання державою своїх функцій».

Один раз на три роки Фондом державного майна України розробляється державна програма приватизації і затверджується Верховною Радою України згідно з законом України, а також кожен рік затверджена програма корегується.

Так остання державна програми приватизації була затверджена 13 січня 2012 року, який буде діяти на період 2012-2014 роки, що є дивним, бо за законом програма повинна розраховуватись до 2015 року.

Цікавим є те, що:

• Однією з цілей діючої програми є «забезпечення високих темпів приватизації об’єктів державної власності», незрозуміло навіщо саме зараз потрібно швидко приватизувати державні об’єкти?

• Також незрозуміло навіщо державі продавати «підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» а особливо «із застосування індивідуальних засад приватизації». Про які «індивідуальні засади» взагалі йде мова?

• Прийнята програма запроваджує спрощення способів продажу об’єктів державної власності, зокрема: «продаж за методом зниження ціни до рівня фактичного попиту без обмеження мінімальної ціни продажу; дроблення пакетів акцій та продаж їх окремими лотами на фондових біржах; продаж без оголошення ціни».

• В цій програмі скоротили перелік критеріїв віднесення об’єктів державної власності до таких, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації. Тобто просто збільшили кількість підприємств, що тепер можна продати.

• Надання гарантій прав власникам приватизованих об’єктів шляхом встановлення на законодавчому рівні виключних умов, невиконання яких є підставою для розірвання договору купівлі-продажу з ініціативи держави та повернення об’єкта в державну власність. Знову ж таки, про які «виключні умови» йде мова?

Також дивують деякі заходи з виконання Програми: внесення змін до законодавства з питань приватизації на засадах, визначених Програмою; здійснення передприватизаційної підготовки і приватизації об’єктів групи Г на індивідуальних засадах.

При цьому, список підприємств які підлягаються приватизації ще не сформовано.

Прогнозний обсяг надходжень протягом дії Програми до Державного бюджету України коштів від продажу та управління державним майном становить 40-60 млрд гривень.

Із усіх «очікуваних результатів» досягнений буде скоріш за все лише один: «зменшення частки державного сектору в економіці до 25-30 відсотків внутрішнього валового продукту».

УДК 334.78

Бережна М.С.¹

Гудзь П.В.²

¹ студ. гр. ФЕУ-527 ЗНТУ

² д-р економ. наук, проф. ЗНТУ