Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
27-11-2006_19_33_46.rtf
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

4. Нормування товарних запасів і визначення обсягів надходження товарних ресурсів

Процес планування товарних запасів складається з двох етапів. Пер­ший етап — це визначення норм товарних запасів у днях, а другий -розрахунок планових сум товарних запасів (нормативів). Мета норму­вання товарних запасів полягає в розробці такої оптимальної норми за­пасів, яка б забезпечувала безперебійну торгівлю, витрати на створення якої були б мінімальними. Існує декілька способів нормування товарних запасів.

Перший спосіб — дослідно-статистичний, суть якого полягає в пе­ренесенні тенденцій у розвитку товарних запасів у минулому на май­бутній, плановий період (екстраполяція).

Другий спосіб — це техніко-економічні розрахунки. Його суть полягає у визначенні нормативу для кожної групи товарів за елементами запасу:

Н = 3п + 1/2 Ч+С + Зд,

де Н— норматив товарних запасів у днях; Зп — запаси на час прийому та підготовки товару до продажу (1—3 дні); 1/2 Ч—запас, пов'язаний із частотою завезення (або запас поповнень). Він розраховується з кіль­кості різновидів, інтервалу їх постачання та кількості надходжень в одній партії; С — страховий (гарантійний) запас, що розраховується як корінь квадратний із Ч, при цьому, чим ширший асортимент, тим менший ри­зик, оскільки забезпечується більший вибір і взаємозамінність товарів; Зд — запаси в дорозі на час транспортування (2—4 дні).

Третій спосіб — нормування товарних запасів, відрізняється від пер­ших двох більшою достовірністю і полягає в розрахунку оптимальної партії доставки товарів з урахуванням витрат на завезення і зберігання товарів, а також оптимальної частоти доставки товарів з урахуванням реальної потреби в товарах, яка забезпечена платоспроможним попитом населення (формула Вільсона). Змінні витрати на завезення зменшують­ся зі зростанням обсягу партії товарів, а витрати на зберігання збільшу­ються пропорційно до їх збільшення (варто подумати над несумісністю залежності). У точці перетину двох перемінних величин і є оптимум партії товару.

Тема 9. Персонал торгових підприємств і його матеріальне стимулювання

Підтема 1. Ринок праці та його особливості

1. Праця як засіб існування і життєва потреба, її соціально-економічна суть

В умовах переходу до ринку особливої актуальності набуває вивчен­ня проблем становлення праці як першої життєвої потреби й основного джерела існування людини. Нині на перший план виходить питання за­безпечення працездатного населення важливим джерелом існування -постійним місцем роботи. На другому плані — питання змістовності, відповідності праці інтелектуальним запитам і творчому зростанню.

Сучасна практика господарювання виявила зовсім нові проблеми, по­няття, підходи до праці при наявності прямого (фіксованого) і прихова­ного безробіття. До числа таких проблем, насамперед, належать став­лення до праці та її психологічний зміст.

Аналіз сучасного стану господарської діяльності показав, що зовсім недослідженими виявилися питання поведінки людини в екстремальних умовах безробіття, співвідношення матеріального і духовного в праці лю­дини, функції праці як засобу існування та життєвої потреби. Уточнення й подальшої розробки вимагають питання умов праці, інтересу до неї як до фактора, що формує людину.

Проблема праці з позиції зацікавленості, обов'язку чи задоволення потреб хвилювала людство віддавна, але як засіб існування вона най­більше проявляється в умовах функціонування ринку праці. Праця як джерело існування є ознакою людського суспільства. Як вічна природна умова існування людини праця проявляється протягом усього періоду життя людства. Через категорію матеріального буття вона виступає як мета, втілення якої здійснюється відповідно до матеріальних можливос­тей суспільства.

У загальному понятті праця як засіб житгя містить у собі суть трудової діяльності, вічного джерела існування суспільства й окремого індивіда. В основі трудового процесу як засобу до життя лежить потреба його здійснення з метою підтримки біосоціального існування шляхом дотри­мання того чи іншого рівня споживання (стандарту споживання). Він визначається величиною фізіологічних, раціональних норм споживан­ня, мірою забезпеченості, величиною споживчого кошика. Працю як до­цільну діяльність людини слід розглядати в тісній залежності з такими поняттями, як засоби до життя і життєва потреба.

Трудова діяльність людини водночас є сферою її самореалізації як соціального індивіда, через канапи якої здійснюється зв'язок із зовніш­німи факторами мотивації праці.

Говорячи про притаманну людині потребу в праці, варто наголосити, що діяльність людини не може бути зведена тільки до задоволення її різноманітних матеріальних і духовних потреб. Праця не повинна ви­ступати тільки як засіб відтворення фізіологічного буття людини. Знач­но більшою мірою вона характеризує собою відповідний спосіб діяль­ності та життя, на відміну від праці як засобу існування, праця як життє­ва потреба завжди виступає окремою самостійною цінністю.