2. Склад та джерела утворення доходів торгового підприємства

Згідно з Законом України "Про підприємства" в умовах ринкової еко­номіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку). Отримання доходів свідчить, що про­дукція підприємства знайшла свого споживача і відповідає вимогам по­питу на ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Розмір отриманих доходів визна­чає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріаль­ними ресурсами та витратами, податковою, інвестиційною діяльністю підприємства.

Водночас можливості підприємства щодо успішного продажу про­дукції й отримання доходів залежать від ефективності організації торго­во-технологічного процесу, рівня використання наявного ресурсного потенціалу, раціональності здійснення витрат тощо.

Глибоке вивчення доходів, максимізація їх розміру вимагає їх си­стемної класифікації за окремими складовими.

І. Залежно від виду діяльності, яка дозволила отримати доходи, ви­діляють:

1. доходи від торгової діяльності, тобто від продажу товарів, операцій з перемірювання тканини, надання платних додаткових торговельних послуг;

2. доходи від виробничої діяльності, до складу яких належать:

- виручка від реалізації всіх видів товарної продукції, напівфабри­катів, відходів (при наявності власного виробництва);

— виручка від послуг промислового характеру (ремонтно-будівель­них, транспортних), що виконані та реалізовані стороннім споживачам;

3) доходи від посередницької діяльності, отримані у вигляді:

• суми комісійних винагород (%);

• додаткової виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, якщо підприємство є, посередником і бере участь у розрахунках при виконанні домовленості;

• доходів від робіт (послуг), які виконані тимчасовими творчими колективами для інших підприємств;

4) доходи від інвестиційно-кредитної діяльності, до складу яких входять:

• доходи, отримані від пайової участі в спільних підприємствах;

— доходи, отримані від надання майна в оренду (лізинг);

• дивіденди (%), отримані за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що придбані підприємством;

• відсотки від надання комерційного кредиту; — доходи від депозитних вкладів підприємства тощо.

5) доходи від продажу майнових та інтелектуальних прав ( власності) підприємства, отримані при реалізації:

— майна підприємства;

• матеріальних обігових коштів;

— нематеріальних активів ("ноу-хау", патентів, фірмових знаків, торгової марки, програмних продуктів);

6) інші види доходів:

• доходи від курсової різниці валютних коштів та цінних паперів, які належать підприємству;

• суми економічних санкцій та відшкодувань збитків, отриманих підприємством;

• доходи від об'єктів соціально-побутової сфери підприємства: пла­та за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, оплата путівок тощо.

II. Залежно від характеру отримання доходів розрізняють доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та до­ходи від використання майна (капіталу) підприємства, від надання май­на в оренду, використання тимчасово вільних фінансових ресурсів, цінних паперів підприємства.

Розмір реалізації доходів безпосередньо залежить від обсягів діяль­ності підприємства у звітному періоді та її ефективності. Розмір доходів від використання майна (капіталу) підприємства залежить від його наявності та можливості використання поза виробничими процесами підприєм­ства.

III. Залежно від повноти та місця відображення доходів розрізняють:

1. бухгалтерські доходи, які відображаються на рахунку реалізації го­тової продукції й використовуються для визначення фінансових резуль­татів діяльності;

2. приховані доходи, ще не відображені на рахунку реалізації. До них належать цільові кошти, отримані від підприємств-покупців (замовників) для власних потреб підприємства, поповнення фонду ризику; резервно­го фонду;

3. цільові кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги та бе­зоплатно наданих товарів;

4. доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахунково, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні цінності, які обмінюються;

5. фактично отримані доходи у зв'язку з реалізацією товарів за ціна­ми, нижчими за закупівельні ціни (собівартість), їх розмір розраховуєть­ся, виходячи з цін реалізації аналогічної продукції у відповідний період.

З метою об'єктивного оподаткування законодавче визначено перелік прихованих доходів підприємств, які підлягають виявленню і включен­ню до складу бухгалтерських доходів.

Не є доходами підприємства внески, паї, інші цільові фінансові кош­ти, які надходять за рахунок чистого прибутку юридичних осіб, які об'єднуються з підприємством на договірній основі для фінансування капітальних вкладень, спрямованих на збільшення обсягів виробництва, здійснення спільних програм і завдань.

З метою оподаткування прибутку підприємства (Закон "Про податок на прибуток") в якості сукупного вагового доходу платника податку ви­діляють такі групи доходів:

1. від реалізації товарів, робіт, послуг;

2. від операцій з цінними паперами, валютними коштами та боргови­ми зобов'язаннями;

3. від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

4. у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;

5. від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості;

6. від здійснення операцій оренди (лізингу);

7. у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної тери­торії України (з урахуванням сплаченого податку);

8. інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування.

Найбільшу питому вагу в доходах торгового підприємства займають доходи від основної діяльності — торгівлі. Ці доходи для торгового підприємства отримали назву валового доходу.

Необхідність отримання доходів від торгової діяльності обумовлена потребою відшкодування витрат на здійснення діяльності й отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної мети підприємства.

Основними джерелами доходів від продажу товарів є:

• торговельна надбавка до ціни придбання товарів;

• торговельна знижка з продажної ціни товару.

За своєю економічною природою торговельні надбавки та знижки яв­ляють собою ціну на послуги торгового підприємства, їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:

• з одного боку, від співвідношення між попитом та пропозицією на торгові послуги, ступеня конкуренції на товарному ринку, якості послуг, рівня цін закупівлі та продажу товарів;

• з іншого боку, від витратомісткості реалізації товарів і норми при­бутку, яка відповідає стратегії розвитку підприємства.

Місце торговельної надбавки (знижки) в структурі роздрібної ціни товарів розглянуто в темі ціни.

Різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реа­лізації являє собою дохід торгового підприємства з одиниці реалізовано­го товару.

У громадському харчуванні валовий дохід утворюється за рахунок торговельної надбавки (знижки), а також націнок громадського харчу­вання. Націнки громадського харчування призначені для покриття витрат, які пов'язані з виробництвом продукції громадського харчування й організації її споживання. Рівень націнок диференціюється:

—за націночними категоріями, які відповідають класу обслуговування (люкс, вища, перша, друга, третя категорії);

- за продукцією (стравами, сировиною) — на делікатесні товари, порційні страви, спиртні напої тощо.

В оптовій торгівлі валовий дохід утворюється також у вигляді різниці між цінами придбання та продажу товарів. Його розмір залежить від ве­личини надбавки, яка диференціюється за формами оптового товарообо­роту, виходячи з їх витратомісткості.

Оскільки розмір торговельних надбавок здійснює суттєвий вплив на роздрібні ціни реалізації товарів, одним з інструментів державного регу­лювання споживчого ринку є державне регулювання їх рівня. Таке дер­жавне регулювання може мати загальний характер або вводитися локаль­но, на деякі групи товарів.

.