Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
27-11-2006_19_33_46.rtf
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

3. Нормування витрат обертання як нормативна база їх прогнозування

Як аналіз, так і планування витрат обертання базуються на відповід­них нормах і нормативах. Вони представляють собою суспільно-необ­хідний рівень розходів для ефективності торгівлі при забезпеченні висо­кої якості обслуговування і дотримання режиму економії.

Є відповідні відмінності нормування витрат обертання. Вони зводять­ся до того, що нормування ведеться в розрізі окремих груп товарів у ме­жах конкретних статей витрат обігу.

Нормування витрат обертання в розрізі окремих товарних груп пе­редбачає використання прогресивних, передових норм, виходячи з конк­ретних умов торгової діяльності.

Для нормування з товарно-групових розходів з урахуванням кожної статті витрат обертання використовують різні показники нормативного характеру. Так, базою для визначення рівня з товарно-групових транс­портних витрат служить товарооборот в асортименті і тарифні ставки за перевезення 1 т вантажів на 1 км з урахуванням затверджених схем то­варного руху. Основою для нормування розходів за кредитом є потоварно-групові нормативи товарних запасів. Ці нормативи використовують­ся для витрат і за іншими елементами затрат (страхування товарно-ма­теріальних цінностей, зберігання товарів тощо). У процесі нормування витрат зберігання за товарними групами, пов'язаних з амортизацією ос­новних фондів, враховуються норми амортизаційних відрахувань, нор­мативи і структура торгової площі за товарними групами.

У свою чергу природні втрати розраховуються на підставі норм, ди­ференційованих за товарними групами.

Норми трудових затрат відповідною мірою відображаються в розмі­рах відрядних розцінок оплати праці продавців різних типів магазинів за продаж окремих груп товарів.

Витрати, пов'язані з відрахуваннями у фонд підготовки кадрів, тари­фи за збір виручки використовуються для нормування відповідних ста­тей витрат обертання.

Деякі елементи затрат не підлягають безпосередньому нормуванню за товарними групами. Це утримання та поточний ремонт приміщень, утримання апарату управління та охорони, інші розходи. Розрахована загальна планова сума цих витрат розподіляється за товарними групами за відповідними ознаками чи пропорційно фонду заробітної плати чи інших показників.

Встановлені норми за товарно-груповими витратами обертання ви­користовуються протягом декількох років. Будучи інтегрованим норма­тивним показником, вони підлягають перегляду при зміні відповідних норм тарифів, ставок. Тоді вносяться корективи у відповідні елементи затрат.

Створення нормативної бази — одна з вирішальних умов вдоскона­лення прогнозування і планування витрат обертання.

4. Методичні підходи до розробки планів-прогнозів витрат обертання

Метою розробки прогнозів витрат є визначення очікуваних прибутків на майбутній період. Без знань своїх можливостей щодо отримання відпо­відних прибутків підприємство не може приймати рішення про майбутній розвиток господарської діяльності, не може розширювати свою мате­ріально-технічну базу. Підприємство часто потребує такої інформації як на близьку (2—3 роки), так і на віддалену перспективу (більше 5 років).

З подоланням кризових явищ у нашій економіці роль прогнозів, а са­ме прогнозів витрат обертання, буде збільшуватися. Сам процес прогно­зування витрат обертання складається з таких етапів:

  1. Аналізу показників витрату поєднанні з кінцевими результатами роботи за 3—5 попередніх років і їх критичної оцінки.

  2. Визначення тенденцій зміни витрат обертання за загальним обся­гом і в розрізі окремих статей.

  3. Вивчення частки загальної величини витрат у доходах від торгової діяльності, виявлення причин зміни цієї частки.

  4. Прогнозування частки витрат у доходах на майбутній період.

  5. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат за окремими статтями і за загальним обсягом у прогнозованому періоді.

Прогнози розробляють за основними статтями витрат, які займають значну питому вагу у загальних витратах. Решту розходів оцінюють за їх часткою у витратах за попередні 3—5 років. Потім, сумуючи основні статті розходів і ту частку, яку розрахували на підставі аналізу, визнача­ють загальну величину витрат обертання на плановий період.

Загальні підходи щодо прогнозування і планування витрат у торгівлі значною мірою спільні, єдині.

Основними методами прогнозування і планування витрат обігу за окремими статтями є:

— дослідно-статистичний метод;

  • метод техніко-економічних розрахунків, який базується на вико­ристанні норм, нормативів, лімітів;

  • метод прямих розрахунків витрат за окремими статтями, виходя­чи з базової величини з урахуванням особливостей формування окремих елементів затрат;

- економіко-математичне моделювання шляхом вияву впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на підпри­ємстві.

Важливим принципом розробки плану витрат обертання в торгівлі є оптимізація її показників. Відповідно до цього планові рівні та суми ви­трат повинні представляти собою величину раціональних розходів. Змен­шення витрат обертання є однією з умов зниження роздрібних цін і по­силення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. А тому при наяв­ності нераціональних розходів і витрат, їх розмір за рівнем і, відповідно, в сумі буде вищий планових показників. На практиці завищення плано­вого рівня і суми витрат не дає можливості при зіставленні з фактични­ми показниками дати правильну оцінку процесу витрачання коштів. Підприємства повинні виконувати розрахунки очікуваних змін витрат у майбутньому періоді. Такі розрахунки дозволяють пов'язати перспек­тивний розвиток матеріально-технічної бази, підготовки кадрів, досяг­нення високих якісних результатів з фінансовими ресурсами і служать основою для вдосконалення планування витрат обертання.

Підтема 3. Аналіз, прогнозування і планування витрат підприємства