4. Розподіл та використання прибутку підприємства. Планування розподілу прибутку

Використанню прибутку передує його розподіл. Це важливий еко­номічний важіль, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкта ринку, його трудо­вого колективу. Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, формами власності й організаційно-правовим статусом підприємства.

Отриманий підприємством прибуток направляється на виплату по­датків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утво­рення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціаль­ного розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ри­зику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фонд фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціо­нерних товариств).

Діючий порядок розподілу прибутку підприємства виглядає таким чином:

Балансовий прибуток

Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства (чистий прибуток)

Податкові платежі, що сплачуються з прибутку

На виробничий розвиток

На соціальний розвиток

На матеріальне заохочення

На виплату дивідендів

На інші цілі

До резервного фонду

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організацій­но-правової форми господарювання. Так, якщо торгове підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає по­треба формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду в обся­гах, визначених законодавством. Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури акціонерного капіталу, кон'юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку про­водить торгове підприємство. В підприємствах з участю іноземного ка­піталу передбачається поділ чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно з умовами установчого договору. Для під­приємств споживчої кооперації одним із напрямів використання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески. В орендних підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а та­кож може створюватися фонд викупу. Основною метою планування розпо­ділу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообороті коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби у прибутках за напрямами його використання.

2. Формування цільової структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямами використання.

4. Збалансування потреби в прибутку за напрямами його використан­ня з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансовоі діяльності підприємства.

Розрахунок потреби в прибутках за напрямами його використання здійснюється за окремими елементами його складових:

•—фінансуванням розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

• фінансуванням приросту власних оборотних коштів (авансування власного оборотного капіталу);

• фінансовим резервом (фонд розвитку чи фонд регулювання цін);

— погашенням довгострокових і середньострокових кредитів банків; — погашенням інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплатою відсотків з них;

- придбанням кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

• фінансуванням діяльності об'єднань, асоціацій, концернів й інших господарських структур, членом яких є підприємство;

• здійсненням соціального розвитку і заохоченням трудового колек­тиву;

• виплатою дивідендів власникам підприємства;

• сплатою податків, інших обов'язкових платежів і внесків, перед­бачених законодавством.

Потреба в прибутках для авансування власного оборотного капіталу визначається, виходячи з суми власних оборотних коштів, потрібних підприємству при плановому обсязі діяльності. Розрахунок суми цих коштів можна здійснити за методом техніко-економічних розрахунків або спрощено — на основі даних про наявність оборотних коштів на поча­ток планового періоду, прогнозних темпів зміни товарообороту, зміни часткової участі власних оборотних коштів у кредитуванні товарно-матеріапьних цінностей і частки кредитованого товарообороту в його загальному обсязі. Потреба у формуванні резервного фонду може бути ви­значена як відсоток відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством, виходячи з фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростання обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості.

Потреба в прибутку для погашення середньо- і довгострокових кре­дитів банків, а також інших видів кредитних зобов'язань та виплаті відсотків з них визначається, виходячи з умов і термінів надання цих коштів.

Використання прибутку на придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств визначається експертним шляхом з урахуванням цілей, які ставить перед собою підприємство.

Потреба в прибутку для фінансування діяльності об'єднань, асоці­ацій та інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається, виходячи з умов договорів і статутів цих структур в абсо­лютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяль­ності підприємства.

Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних заходів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовуються на за­охочення працівників за принципом "участь у прибутку", повинна ви­значатися, виходячи з умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат.

Розмір необхідних дивідендних виплат визначають так, щоб рівень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну зацікавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприєм­ствах, рух позичкової ставки та відсотка за депозитними вкладами. Су­марна потреба в прибуткові за всіма напрямами його використання може бути прийнята як один з варіантів плану цільового чистого прибутку підприємства. Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямами його використання здійснюють формування цільової струк­тури розподілу прибутку. При проведенні цієї роботи потрібно врахову­вати значну кількість факторів, найважливішими з яких є:

— стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку; — темпи зростання товарообороту, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

• наявна структура капіталу підприємства та ступінь її оптимальності, можливість залучення капіталу з альтернативних джерел;

• потреба здійснення реального інвестування з метою раціональної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширення, оновлен­ня та модернізація основних фондів;

• потреба здійснення проектів фінансових інвестицій з метою отри­мання додаткових, у тому числі спекулятивних, доходів, перелив капіта­лу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу;

• прийнята на підприємстві система матеріального заохочення пер­соналу, потреба у використанні різних форм участі персоналу в капіталі підприємства — обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її по­точному фінансуванні та подальшому розвитку;

• економічні інтереси власників підприємства на короткострокових та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснювати ранжування потреб у використанні прибутку при його формуванні.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства. Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямами його використання, то слід перегля­нути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визна­чення пріоритетів у розвитку підприємства.