3. Оцінка соціальної ефективності

Слід відзначити, що зростання соціальної ефективності є кінцевою метою загальної виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на це, економічну ефективність відносно соціаль­ної треба вважати проміжною. Саме рівень економічної рентабельності функціонування підприємств є матеріальною і фінансовою базою розв'я­зання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї важливої обста­вини треба оцінювати соціальну ефективність. Об'єктивна оцінка соціаль­ної ефективності зараз стикається зі значними труднощами, пов'язаними з відсутністю наукового обгрунтування і загально визначеної методики встановлення її рівня. Такий стан зумовлений не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв'язання цієї актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Через ці умови спираються на дещо інтуїтивне й емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.

Для об'єктивної оцінки соціальної ефективності потрібно: по-пер­ше, виходити з того, що соціальна ефективність повинна визначатися на двох рівнях: локальному (тобто на тому чи іншому підприємстві щодо ступеня задоволення певної сукупності соціальних потреб своїх праців­ників) та муніципальному і загальнодержавному (тобто ступінь соціального захисту людей і рівня задоволення соціальних потреб різних верств на­селення з боку місцевих органів та держави в цілому). По-друге, важли­вим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників того чи іншого підприєм­ства за рахунок власних матеріальних і фінансових коштів, нагромадже­них ним внаслідок виробничо-господарської і комерційної діяльності, застосування нових форм господарювання. До соціальних потреб праців­ників, які можуть бути задоволенні підприємством, певною мірою (за­лежно від наявних можливостей) належать:

- збільшення розміру оплати праці понад встановлений державою мінімальний рівень заробітної плати;

— оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путі­вок до лікувально-оздоровчих закладів;

— дотації закладам підприємств громадського харчування;

• надання безповоротної позички на придбання кооперативного житла і будівництво дачних будівель;

• будівництво й утримання власного житлового фонду, баз відпо­чинку, будинків культури, поліклінік, дитячих дошкільних закладів, спортивних споруд;

• забезпечення нормальних (нешкідливих для здоров'я) умов праці та належної охорони навколишнього природного середовища;

• скерування на навчання до середніх спеціальних і вищих навчаль­них закладів молодих працівників з виплатою їм стипендії;

• підготовка потрібних для ринково-комерційних структур підприєм­ства спеціалістів у спеціальних навчальних центрах, стажування керів­ників і спеціалістів у зарубіжних фірмах.

По-третє, при загальній оцінці соціальної ефективності треба врахо­вувати також ряд соціальне важливих заходів, постійно здійснюваних за рахунок муніципальних (місцевих) і загальнодержавного бюджетів, що формується під безпосереднім впливом існуючої системи оподаткуван­ня виробничих та інших прибуткових підприємств, а також їх спон­сорської і благодійної діяльності.

Основними з таких заходів є:

— встановлення і регулювання мінімальної заробітної плати всім ка­тегоріям працюючих па підприємствах і в організаціях різних видів та сфер народного господарства;

• встановлення і виплата пенсій, стипендій, фінансової допомоги багатодітним сім'ям;

• індексація заробітної плати і пенсій відповідно до динаміки роз­дрібних цін на товари і регулювання продажних цін на певні види то­варів для населення і вартість комунальних послуг;

• бюджетне фінансування організацій і підприємств невиробничої сфери;

• реалізація загальнодержавних соціальних програм.

По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності по­винно охоплювати кількісне вимірювання й оцінку ефекту та витрат за всією сукупністю заходів, зміст та характер яких дозволяє це зробити, а також якісну характеристику і виявлення впливу на ефективність тих груп заходів, за якими кількісне вимірювання прямого ефекту є немож­ливим.

Кількісне вимірювання соціальної ефективності окремих груп здійсню­ваних заходів зводиться до обчислення непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням. Причому єдиної методики розрахунку такого ефекту не існує. Тому у кожному окремому випадку слід застосовувати специфічний спосіб його визначення, який став уже відомим з опублікованих наукових розробок.

Якісна характеристика ефективності певних груп соціальних заходів повинна передбачати більш-менш детальний словесний опис їх реаль­ного (можливого) впливу на результативність виробництва і життєді­яльність населення, його окремих верств. За різних інших умов резуль­тати кількісного вимірювання соціальної ефективності треба доповню­вати якісними характеристиками заходів, що впливають на неї, і на цій підставі формувати загальні висновки щодо її рівня і динаміки.