1. Передумови та методичні підходи до аналізу і планування витрат обігу торгового підприємства

Витрати обігу як економічна категорія вимагають вивчення впливу процесів їх формування при здійсненні господарської діяльності, визна­чення тенденцій їх розвитку та закономірностей, кількісної оцінки фак­торів, що обумовлюють їх обсяг та рівень.

Інформаційною основою проведення аналізу витрат обігу підприєм­ства є матеріали бухгалтерської звітності ф. № 2 "Звіт про фінансові ре­зультати діяльності підприємства", ф. № І "Баланс", статистичної звітності ф. № 5 "Звіт про витрати обігу", № 3 торг "Звіт про надход­ження, реалізацію та залишки товарів", ф. № 5 "Звіт з праці", ф. № 1 кр. "Звіт про товарообіг", оперативного та управлінського обліку (первинні документи, пов'язані із здійсненням витрат, оборотні відомості з бухгал­терських розрахунків, на яких здійснюється аналітичний облік витрат).

Аналіз витрат обігу підприємства проводиться в декілька етапів, які передбачають проведення такої аналітичної роботи:

1. Загальної оцінки змін у розмірі та рівні витрат обігу, які відбулися порівняно з попередніми аналітичними періодами. Вона ведеться на базі розрахунку абсолютного відхилення в обсязі, рівні витрат та темпів зро­стання (приросту) окремих показників.

2. Аналізу змін в обсязі та рівні витрат обігу за статтями витрат, а також у структурі витрат обігу. Такий аналіз дозволяє виявити зміни в розмірі витрат за окремими статтями, а також зміни в структурі витрат. Дослідження структури витрат, питомої ваги окремих статей в їх загаль­ному обсязі дає змогу визначити найвагоміші та найкритичніші статті витрат, зміни в яких визначають тенденцію у розвитку витрат у цілому на підприємстві.

3. Аналізу змін в обсязі та рівні змінних і умовно-постійних витрат підприємства. Для виконання цього етапу дослідження проводиться гру­пування витрат залежно від їх еластичності до товарообороту. Отримана інформація надає можливість визначити зміни в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат, знання яких потрібне для управління не тільки витратами, але й обсягом товарообороту підприємства (визначен­ня "точки беззбитковості").

4. Аналізу змін в обсязі, рівні та складі витрат за іншими класифіка­ційними ознаками.

5. Кількісної оцінки факторів, що впливають на формування витрат обігу в цілому на підприємстві та за окремими статтями витрат обігу. У ході проведення цього етапу аналітичної роботи на базі різних мето­дичних прийомів аналізу проводиться оцінка впливу на обсяг та рівень витрат обігу таких факторів, як:

1. Обсяг товарообороту підприємства.

2. Рівень цін на товари, що реалізуються підприємством.

3. Чисельність працюючих.

4. Середня заробітна плата.

5. Швидкість обертання товарних запасів.

6. Асортиментна структура товарообороту.

7. Склад товарообороту за формами продажу товарів.

8. Продуктивність праці за окремими підрозділами підприємства.

9. Ефективність використання торгової площі за окремими підрозді­лами підприємства.

Методичним інструментарієм дослідження впливу факторів з 1 по 5 є метод ланцюгових підстановок, а факторів 6—7 — метод відсоткових чисел, факторів 8—9 — метод групування.

Для більш глибокого дослідження впливу окремих факторів на ви­трати обігу підприємства може також застосовуватися кореляційно-регресійний аналіз. Це, перш за все, визначення залежності між витратами обігу, товарооборотом, чисельністю працюючих, вартістю основних виробничих фондів та товарними запасами.

Кількісна оцінка впливу окремих факторів є необхідним етапом аналі­тичної роботи, оскільки вона дає можливість оцінити ступінь управління процесом формування витрат підприємства, його можливостей щодо ско­рочення обсягу та рівня витрат за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

Останній, 6 етап — це оцінювання ефективності управління проце­сом формування витрат обігу підприємства. Виконання цього етапу дос­лідження дає можливість визначити абсолютні та відносні зміни в розмірі показників ефективності управління витратами. Аналіз витрат обігу про­водиться не тільки за підприємством у цілому, але й за окремими йот структурними підрозділами, окремими видами витрат. Проведення та­кого поглибленого аналізу дає змогу визначити найбільш суттєві про­блеми, які заважають процесу оптимізації розміру витрат, не дають мож­ливості мобілізувати наявні резерви їх скорочення.

Які ж передумови та методичні підходи до планування витрат? Оскіль­ки витрати обігу є одним із якісних показників господарської діяльності підприємства, основною метою їх планування є визначення загальної суми витрат обігу, потрібної для забезпечення нормальної роботи підприєм­ства, з урахуванням наявних резервів зниження витрат на придбання, доставку, зберігання товарів і реалізацію їх споживачам. Розрахунок пла­нових витрат здійснюється відповідно до угод про купівлю та продаж товарів, а також згідно із запланованими заходами щодо розширення обсягів товарообороту та поліпшення якості обслуговування споживачів. Для розрахунку плану витрат обігу використовують таку інформацію: об­сяг та структуру товарообороту, виробничу програму, штатний розклад, показники розвитку матеріально-технічної бази, місцезнаходження по­стачальників, види транспорту, яким транспортуватиметься товар, чинні на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розра­хункові показники, які використовує підприємство для внутрігосподар­ського планування, матеріали аналізу витрат обігу в цілому і за окреми­ми статтями поточного року, кварталу, місяця.

Обґрунтування плану витрат обігу підприємства може проводитися такими методами:

1. Методом прямих техніко-економічних розрахунків.

2. Факторно-аналітичним методом.

3. Економіко-математичним методом.

4. Методом імітаційного моделювання.

5. Методом оптимального моделювання.

Метод прямих техніко-економічних розрахунків є найбільш трудо­містким методом планування, який дає змогу отримати найбільш точний результат на основі мобілізації всіх можливих резервів скорочення обігу витрат. Оскільки кожна стаття витрат обігу є комплексною, планові роз­рахунки проводяться окремо за кожним елементом витрат, який вклю­чається до тієї чи іншої статті. Планування витрат обігу методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інформації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Більш простим та поширеним є використання факторно-аналітично­го методу оцінки планового розміру витрат підприємства. Розрахунок витрат обігу за загальною сумою за цією методикою базується на визна­ченні суми, виходячи з рівня змінних та обсягу умовно-постійних ви­трат, які фактично склалися у звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окремих факторів, що будуть мати місце в плановому періоді (А. Мазаракі). Дія цих факторів може бути обумовлена змінами у зовніш­ньому середовищі (що має враховувати підприємство в процесі розробки плану) або управлінськими рішеннями самого підприємства щодо мо­білізації можливих резервів скорочення розмірів витрат (на основі роз­робки плану заходів щодо управління окремими факторами, які залежать від діяльності підприємства).

Розробка плану витрат обігу на базі використання економіко-математичних методів передбачає встановлення та формалізацію залежності між розміром витрат обігу та обсягом окремих факторів. Використання роз­робленої економіко-математичної моделі на плановий період дає змогу визначити прогнозне значення витрат обігу залежно від часу або зміни факторів, які очікуються на базі використання комп'ютерної технології обробки інформації за допомогою стандартної функції Тренд.

Використання багатоваріантних планових розрахунків витрат обігу може проводитися шляхом комп'ютерного імітаційного моделювання. Стандартна функція імітації комп'ютерного імітаційного моделювання дає можливість розробити варіанти плану витрат обігу на основі зміни окремих факторів (обсягу товарообороту, чисельності працюючих, роз­міру основних фондів, товарних запасів та інших факторів).

У процесі планування витрат обігу підприємства може бути здійсне­на також розробка та реалізація оптимізаційних задач. Розв'язання цих задач може забезпечувати оптимальний підбір асортиментної структури товарообороту, його складу, ресурсного потенціалу підприємства, за якого з урахуванням інших існуючих обмежень і вимог забезпечується мініміза­ція витрат обігу або їх дотримання на певному рівні.