Тема 10. Матеріальні ресурси торгових підприємств.

Підтема 1. Основні фонди торгового підприємства. Класифікація, оцінка, аналіз.

1. Поняття основних фондів та їх економічна характеристика.

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, потрібні предмети праці, тобто матеріаль­но-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні засоби, що ви­користовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періо­ду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуа­тації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням. Таким чином, характерними особливостями основних фондів є:

1. Використання їх у натуральному вигляді впродовж тривалого часу.

2. Схильність до зношування, яка виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням ре­зерву потужності (матеріальне зношування) або з втратою доцільності паралельної експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральне зношування).3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості че­рез механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відра­хувань на поточні витрати підприємства, і відповідно вартість продукції (робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечувати належні мате­ріальні умови для здійснення господарської діяльності торгового підприєм­ства, забезпечення необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, пакувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку працівникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективного господарювання всього підприємства. Рішен­ню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

'

2. Класифікація основних фондів та їх структура

Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використову­ють різні ознаки класифікації.

Класифікація основних фондів підприємства.

За характером ви­користання виділяють основні виробничі та невиробничі фонди:

1. Основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства.

2. Основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не по­в'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням по­слуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробниц­тво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслугову­вання тощо).

3. Невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяль­ністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-кому­нальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охоро­на здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення тощо).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують гос­подарську діяльність підприємства, створюють умови для її успішного здійснення, наявність у торговельного підприємства невиробничих ос­новних фондів призначена для вирішення соціальних завдань: створен­ня належних умов для проживання та відпочинку робітників підприєм­ства та членів їх сімей, підтримки стабільності трудового колективу, по­кращення умов праці та морального клімату.

Оскільки в торговельних підприємствах переважають жінки та мо­лодь, рішення цих питань актуальне та злободенне.

За цільовим призначенням виділяють: будівлі та споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, інструменти.

1. Будинки — архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, сортування та підготовку товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди — інженерно-будівельні об'єкти, потрібні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткуван­ня, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади, апарати та устаткування для виготовлення і прода­жу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Механізований інструмент, немеханізовані засоби праці та закріп­лені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначен­ня; устаткування з охорони праці, ємності для зберігання рідких та сипучих товарів тощо.

7. Транспортні засоби пересування, призначенні для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар — предмети конторського та господар­ського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежмо від участі у виробничому процесі розрізняють пасивні та активні основні фонди:

1.Пасивна частина —будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створю­ють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

2. Активна частина — машини, обладнання, інструменти та інші еле­менти основних фондів, які використовуються для безпосереднього впли­ву на предмети праці.

У галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливість підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персо­налу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги актив­ної частини основних фондів у їх загальному обсязі.

Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів — торгових та складських приміщень. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення (зберігання товарних запасів), інтенсивність потоків покупців, й, відповідно, рівень продуктивності праці робітників торговельного підприємства.

Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктив­ності праці тільки окремих категорій робітників, які виконують вироб­ничі функції— фасувальників, вантажників, наладчиків. Для інших ка­тегорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує належні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

Залежно від форм власності розрізняють власні основні та орендо­вані основні фонди:

1. Власні основні фонди.

2. Орендовані основні фонди, передані у використання підприємству на основі угоди про оренду приміщень, споруд або лізинг машин, облад­нання на визначений часовий термін за визначену плату з правом (фінан­сова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартісна оцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінан­сову оренду, вартість цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, взятих в оренду, відображаються у балансі підприємства.

Вартість окремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в опе­ративну оренду (крім приміщень)обліковується на позабалансовому

рахунку "Орендовані основні фонди", виходячи з експертної оцінки їх вартості, відображеної в угоді про оренду (лізинг).

Залежно від джерел фінансування виділяють основні фонди, що вне­сені до статутного фонду підприємства; ті, що придбані за рахунок влас­них коштів; придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших по­зикових коштів, а також безоплатно отримані основні фонди:

1. Основні фонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акції).

2. Основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за ра­хунок власних коштів.

3. Основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів.

4. Безоплатно отриманні основні фонди (в порядку спонсорської, без­ платної фінансової допомоги тощо).

Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства на склад основних фондів.

Залежно від стану фактичного використання основні фонди поділя­ють на ті, що використовуються в основній господарській діяльності; здані в оперативну або фінансову оренду (лізинг); такі, що тимчасово не вико­ристовуються:

1. Основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства.

2. Основні фонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову).

3. Основні фонди, що тимчасово не використовуються у зв'язку з пе­реходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезон­ними коливаннями в обсязі попиту.

4. Основні фонди, подальше використання яких у діяльності підприєм­ства не планується.

Характеристика основних фондів підприємства за станом їх викори­стання дозволяє визначити коло завдань, що потребують вирішення:

• щодо основних фондів, що використовуються в господарській діяльності підприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їх використання;

• за орендованими — вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;

— за фондами, зданими в оренду — контроль за зберіганням та до­триманням правил експлуатації, визначення оптимальних умов оренди, підбір орендаря, контроль за своєчасністю сплати орендної платні;

- щодо фондів, які тимчасово не використовуються — скорочення періоду їх простою та якнайшвидше включення до виробничого проце­су (за рахунок скорочення термінів монтажу, наладки, ремонту).

Якщо підприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не вико­ристовуються, то основним завданням є пошук можливостей їх альтер­нативного використання шляхом перепрофілювання, здавання в оренду або продажу, максимізації отриманих унаслідок цього доходів.

Розглянута класифікація основних фондів використовується для ана­лізу їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій.

Структура основних фондів підприємства характеризується пито­мою вагою їх різних груп у загальному обсязі основних фондів, її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, дати характеристику змінам в їх складі.

Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства, незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято називати матеріально-технічною базою підприємства.