7.4 Вимірювання осьового зазору в підшипнику

7.4.1 У циліндричних підшипниках вимірюють та записують в графу 18 журналу форми ВУ-90 (додаток Б) осьовий зазор між торцями роликів та бортами зовнішніх кілець.

7.4.2 Осьовий зазор в підшипнику, як правило, визначати в складеному виді на приладі або на пристрої (рисунок 15). Для цієї цілі на плиту приладу встановлюють бортове внутрішнє кільце 6 (бортом униз). На кільце встановлюють блок вимірюваного підшипника, а на його ролики - притискне кільце 5, яке закріплюється гайкою 2. За допомогою важеля 7 піднімають та опускають зовнішнє кільце, штифт індикатора, який упирається в торець зовнішнього кільця, виз­начає осьовий зазор. У цьому випадку за осьовий зазор у підшипнику приймають найменше значення із трьох вимірів при повертанні зовнішнього кільця на 120⁰ навколо осі.

Осьовий зазор в підшипнику дозволяється вимірювати щупом, який уставляють між торцем одного із роликів та бортом зовнішнього кільця після розбирання блока підшипника.

Вимірювання проводять в трьох місцях при повертанні зовнішнього кільця навколо осі. За ось­овий зазор приймають мінімальне його значення.

7.5 Підбір парних підшипників

7.5.1 Парні підшипники, що встановлюють на одну шийку осі, підбирають по радіальних зазорах. Різниця радіальних зазорів у двох парних підшипників повинна відповідати нормам, вказаним у пункті 9.2 таблиці 11. Парні підшипники повинні забезпечувати зміщення корпусу букси по відношенню до шийки осі в осьовому напрямку в межах осьового розбігу.

7.5.2 Осьовий розбіг двох циліндричних підшипників, які вста­новлюються на одну шийку осі, вимірянню не підлягає і забезпечується конструкцією підшипників, за умови правильної постановки двох підіб­раних підшипників в буксу, та знаходиться в межах 0,68-1,38 мм.

7.6 Вимірювання діаметра внутрішнього кільця підшипників

7.6.1 В циліндричних підшипників внутрішні кільця підбирають на шийку осі по натягу, який утворюється за рахунок різниці діаметрів внутрішніх кілець та шийки осі (діаметр кільця повинен бути менше діаметра шийки на величину натягу).

Рисунок 14 – Подовжувач для ніжки індикатора при вимірюванні

радіальних зазорів з використанням сідлоподібного

пристрою

1 –стояк штатива; 2 – гайка; 3 – індикатор; 4 – напрямний конус;

5 – притискне кільце; 6 – бортове внутрішнє кільце вимірюваного

підшипника; 7 – важіль; 8 – плита; 9 – основа; 10 – стояк

Рисунок 15 – Пристрій для вимірювання осьового зазору між торцями

роликів та бортами зовнішнього кільця

Для визначення натягу вимірюють діаметр отвору внутрішнього кільця підшипника електронно-механічними приладами або приладами 289 (рисунок 16), 289М, УД-1В, УД-2В у двох перерізах на відстані 10 мм від торця. Перед вимірюван­ням прилад повинен бути настроєний по еталонному кільцю (еталону), яке в установленому порядку атестується Державним повірником. При настроюванні приладу еталонне кільце встановлюють базовим торцем на наконечники трьох упорів (або на упорну поверхню приладу) таким чи­ном, щоб вимірювальний рухомий упор торкався кільця в секторі, відзначеному кислотою. У цьому положенні кільця стрілку вимірювальної головки встановлюють на розмір відхилення (від номінального розміру внутрішнього кільця діаметром 130мм). Це відхилення визна­чають по маркуванню, вказаному на еталонному кільці. Наприклад, при маркуванні 129, 988 мм стрілка вимірювальної головки виводиться лі­воруч від нуля на "мінус" 12мкм, а при маркуванні 130,010мм стрілка виводиться від нуля на "плюс" 10мкм. Триразовим введенням еталона на прилад перевіряють стійкість останнього, при цьому від­хилення стрілки вимірювальної головки не повинно бути більше 1/2 поділки шкали. При цьому еталонне кільце не повертають. Після настроювання на прилад встановлюють кільце, яке контролюється. При плавному обертанні кільця в одному напрямку на упорах стрілка вимі­рювальної головки буде показувати відхилення розміру кільця, яке вимірюється. Відлік відхилень виконують від нульового значення.

Примітки

1 При настроюванні рухомий наконечник повинен встановлюватися в зоні, відміченій на еталонному кільці.

2 Еталонне кільце підбирають із наявних внутрішніх кілець із сталі ШХ4 нових підшипників типу 2726. Встановлені розміри наносять на кільце з відзнакою Держповірника та вказуванням дати повірки в пас­порті. Термін дії еталонного кільця до наступної повірки встанов­люється за узгодженням з Держповірником.

3 Для забезпечення правильності настроювання приладу необхідно мати не менше трьох еталонних кілець.

1 – рукоятка; 2 – вимірювальний упор; 3 – мініметр; 4 – радіальні упори;

5 – торцевий упор; 6 – плита; 7 – корпус; 8 – підставка; 9 – гвинт

Рисунок 16 –Прилад 289

7.6.2 Для підрахунку натягу приймають середнє арифметичне зна­чення відхилень стрілки вимірювальної головки при вимірюванні у двох перері­зах кільця. Наприклад, якщо при вимірюванні в одному перерізі стріл­ка мініметра відхилилась від нульового значення на 9 та 13 мкм, це означає, що в цьому перерізі кільце має овальність 4 мкм, а середнє значення відхилення складає 11мкм. При вимірюванні в другому пере­різі відхилення склало 12 і 18 мкм. В цьому випадку овальність скла­де 6 мкм, а середнє значення – 15 мкм. Таким чином, середнє арифме­тичне значення відхилення від номінального розміру кільця складе (11+15) /2 = 13 мкм. Середня овальність кільця в цьому випадку буде (4+6) /2=5 мкм і конусність кільця 15-11=4 мкм. В нових підшипниках граничне значення непостійності діаметра і конусності складає 10 мкм та 8мкм, допустимі відхилення посадочного діаметра кільця 0 – 70 мкм.

7.6.3 Для полегшення підбору підшипників по шийці осі в межах допустимого натягу, при використанні приладів УД-1В, УД-2В, 289, 289М, внутрішні кільця підшипників можуть бути розділені на групи І, II, ІІІ та ІV в залежності від відхилення посадочного діаметра від номінального розміру: в першу групу входять внутрішні кільця з відхиленнями діаметра отвору від 0 до -8 мкм, в другу - з відхиленнями від –9 до –17 мкм, в третю – з відхиленнями від –18 до –25 мкм, а в ІV – з відхиленнями від – 26 до –70мкм. Таким чином, внутрішнє кільце, розглянуте в приведеному вище прикладі, із середнім арифметичним значенням відхилен­ня 13 мкм повинне бути віднесене до другої групи. За результатами вимірів на посадочній поверхні внутрішнього кільця відмічають кольо­ровим олівцем середнє арифметичне значення відхилення від номіналь­ного розміру або номер групи, до якої дане кільце віднесене по ре­зультатах вимірювань.

В журнал ВУ-90 (додаток Б) в графу 19 заносять посадочний діаметр. Ділення на розмірні групи, що рекомендується, по середньому значенню внутрішнього діаметра внутрішнього кільця приведене в таблиці 8.

Таблиця 8

Розмірна група	Відхилення від номінального розміру, мкм	Середнє значення внутрішнього діаметра внутрішнього кільця, мм.
І	від 0 до - 8	130,000 - 129,992
ІІ	від -9 до -17	129,991 - 129,983
ІІІ	від -18 до -25	129,982 - 129,975
ІV	від -26 до - 32	129,974 -129,968
V	від -33 до - 40	129,967 -129,960
VІ	від -41 до - 48	129,959 - 129,952
VІІ	від -49 до - 56	129,951 - 129,944
VІІІ	від -57 до - 64	129,943 -129,936
ІХ	від -65 до - 70	129,935 - 129,930

Кільця розміщуються в комірках стелажа по групах.

7.6.4 Підшипники, виготовлені на автоматичних лініях, можуть мати на внутрішніх кільцях вказане вище маркування груп, тому при встановленні нових підшипників, вказану вище перевірку можна не проводити.