8.2 Встановлення лабіринтного кільця

8.2.1 Лабіринтні кільця для їхньої посадки на передпідматочинну частину осі підбирають по натягу, який створюється за рахунок різниці діаметрів кільця та передпідматочинної частини. Для визна­чення натягу вимірюють мікрометричним або індикаторним нутроміром внутрішній діаметр лабіринтного кільця, а мікрометром – діаметр передпідматочинної частини осі. Вимірювання проводять у двох взаємно перпендикулярних напрямках. За результатами цих вимірювань визнача­ють середні діаметри лабіринтного кільця та передпідматочинної час­тини осі, по яких і проводять підрахунок натягу. Отримані середні арифметичні значення відхилень від номінальних пишуть на посадочній або боковій поверхні лабіринтного кільця, а для передпідматочинних частин осей – на зовнішній грані обода або на диску колеса.

Діаметр лабіринтного кільця повинен бути менше діаметра передпідматочинної частини осі на значення натягу, що допускається в межах, вказаних у пункті 9.4 (таблиця 11).

8.2.2 Лабіринтне кільце перед насадженням попередньо нагрівають в електропечі, ванні або за допомогою спеціального індукційного нагрівача до температури 125-150⁰С. При нагріванні кільця в електро­печі передпідматочинну частину покривають тонким шаром масла трансформаторного по ГОСТ 982-80, веретенного АУ по ТУ38.1011232-89 або індустріального И-12А по ГОСТ 20799-88.

При надіванні лабіринтне кільце повинне упертися в торець передпідматочинної частини осі. На шийку осі надівають монтажну втулку №1 (рисунок 26), торцем якої наносять удари по лабіринтному кільцю , які поступово підсилюють в міру його остигання, до отримання чисто­го металевого звуку. Дозволяється підпресовувати кільця гідравлічни­ми пристроями.

1- рукоятка; 2- корпус; 3 – кільце

Рисунок 26 – Монтажна втулка № 1

1- кутник; 2 – щуп

Рисунок 27 – Розміщення кутника та щупа при перевірці установки та щільності

насадження лабіринтного кільця

8.2.3 Після повного охолодження до температури цеха шийки осі та лабіринтного кільця лекальним кутником перевіряють в чотирьох діаметрально протилежних точках перпендикулярність торцевої поверхні лабіринтного кільця до посадочної поверхні шийки осі (рисунок 27). Щупом вимірюють зазор між торцевою поверхнею лабіринтного кільця та кутником. Пластина щупатовщиною 0,04 мм не повинна проходити в зазор. Тією ж пластиною щупа перевіряють прилягання лабіринтного кільця до торця передпідматочин­ної частини осі (щуп не повинен проходити). Після цього приступають до монтажу букс. Перед встановленням букси на шийку осі в лабіринтне кільце закладають мастило в кількості І00г, що рівномірно роз­поділяється по всьому периметру.

8.3 Встановлення двох циліндричних підшипників типу 232726 та 42726 нового виготовлення або після демонтажу зі зніманням внутрішніх кілець

8.3.1 Підготовка до монтажу двох циліндричних підшипників (ри­сунки 4, 5 та 6) ведеться у відповідності до вимог , викладених в пп. 7.1.1 – 7.9.8.

8.3.2 Закріплення внутрішніх кілець підшипників на шийці осі при встановленні двох циліндричних підшипників здійснюється "натягом", який створюється за рахунок різниці діаметрів кілець та шийки осі.

Для визначення натягу на посадку внутрішніх кілець вимірюють спеціальним електронно-механічним приладом (за спеціальною технологією) або важільною скобою діаметри шийок осей у двох перерізах, що відповідають серединам внутрішніх кілець підшипників, та в двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Шийки осей колісних пар, аналогічно внутрішнім кільцям, в залеж­ності від їхніх відхилень від номінальних розмірів, також можуть бути розбиті на чотири розміри і групи. Рекомендоване ділення шийок осі на розмірні групи по посадочному діаметру приведене в таблиці 9.

За результатами цих вимірювань визначають середні діаметри шийок осі. Одержані середні арифметичні значення відхилень від номінальних розмірів діаметра або номер групи пишуть на зовнішній грані обода колеса або профілі колеса.

Таблиця 9

Розмірна група	Відхилення від номінального розміру, мкм	Середнє значення діаметра шийки осі, мм
1	від52 до43	130,052 - 130,043
2	від42 до34	130,042 - 130,034
3	від33 до25	130,033 - 130,025
4	від24 до16	130,024 - 130,016
5	від15 до5	130,015 -130,005
6	від4 до-4	130,004 -129,996
7	від-5 до-13	129,995 -129,987
8	від-14 до-22	129,986 -129,978
9	від-23 до-31	129,977 -129,969
10	від -32 до-40	129,968 -129,960

Відхилення від діаметра шийки або номер групи заносять в монтажний журнал форми ВУ-90 (додаток Б). Для підрахунку натягу приймають середні арифметичні значення вимірів в кожному перерізі шийки осі та внутрішнього кільця підшипника.

Рекомендоване поєднання розмірних груп осей та розмірних груп підшипників приведене в таблиці 10.

8.3.3 Підбір, встановлення та перевірку лабіринтного кільця на передпідматочинній частині осі проводять у відповідності до вимог, вказаних в пунктах 8.2.1 – 8.2.3. Перед встановленням лабіринтного та внутрішніх кілець на різьбову частину шийки осі накручують напрямний (запобіжний) стакан №2 (рисунок 28) із зовнішнім діаметром 129 мм.

Таблиця 10

Шийка осі		Роликовий підшипник		Поєдна-ння розмір-них груп	Натяг, мкм
Розмірна група	Діаметр, мм	Розмір-на група	Діаметр отвору внутрішнього кільця, мм		най-біль-ший	най-мен-ший
1	130,043–130,052	І	129,992–130,000	1 – І	0,060	0,043
2	130,034–130,042	ІІ	129,983–129,991	2 – ІІ	0,059	0,043
3	130,025–130,033	ІІІ	129,975–129,982	3 – ІІІ	0,058	0,043
4	130,016-130,024	IV	129,968-129,974	4-IV	0,056	0,042
5	130,005-130,015	V	129,960-129,967	5-V	0,055	0,038
6	129,996-130,004	VI	129,952-129,959	6-VI	0,052	0,037
7	129,987-129,995	VII	129,944-129,951	7-VII	0,051	0,036
8	129,978-129,986	VIII	129,936-129,943	8-VIII	0,050	0,035
9	129,969-129,977	IX	129,930-129,935	9-IX	0,047	0,039
10	129-960-129,968	-	- -	-	-	-

Рисунок 28 – Напрямний (запобіжний) стакан №2

8.3.4 Після встановлення лабіринтного кільця на шийку осі встановлюють внутрішні кільця підшипників, які попередньо нагрівають в електропечі до температури 100-120⁰С, при цьому внутрішні кільця першої групи встановлюють на шийку осі першої групи, кільця другої групи – на шийку осі другої групи і т.д. На праву та ліву шийки осі однієї колісної пари можуть бути встановлені кільця різних груп.

Внутрішні кільця підшипників можна нагрівати в індукційній установці "нагрівник-демагнітизатор" або масляній ванні з електропідігрівом до температури 100-120⁰С з обов'язковим її контролем.

Шийки осей перед встановленням внутрішніх кілець (якщо їх нагрівали в електропечі або індукційній установці) покривають тонким шаром веретенного АУ, ТУ38.1011232-89 чи індустріального И-12А по ГОСТ 20799-88 або трансформаторного мастила по ГОСТ 982-80.

8.3.5 Нагріте внутрішнє кільце заднього підшипника 3 (рисунок 29,а) бортом вперед надівають через напрямний (запобіжний) стакан №2 на шийку осі та за допомогою монтажної втулки №1 (поз. 1) доводять до лабіринтного кільця 4.

8.3.6 Після встановлення внутрішнього кільця заднього підшипника на шийку осі вручну встановлюють внутрішнє кільце переднього підшипника 5 (рисунок 29, б). При цьому звертають увагу на щільність його прилягання безпосередньо до внутрішнього кільця заднього підшипника. Внутрішнє кільце переднього підшипника встановлюють так, щоб його сторона із скосами була повернута до середини шийки, а плоский торець – до торця шийки осі.

8.3.7 Після знімання напрямного (запобіжного) стакана №2 на шийку осі надівають плоске упорне кільце 2 (рисунок 30), потім за допомогою гайки 1 всі деталі, що надіті на шийку осі, затягують в осьовому напрямку із застосуванням ударного інструмента – молотка масою 3-5кг. Допускається затягувати та робити наступне підтягування гайки інерційним ключем або підтисненням гідравлічною установкою зусиллям не менше 200 кН (20 тс).

8.3.8 При торцевому кріпленні тарілчастою шайбою та болтами М20 підтиснення здійснюють тарілчастою шайбою та чотирма або трьома болтами М20, які потім можуть бути застосовані в торцевому кріпленні цієї букси. Момент затягування кожного болта повинен бути в межах 230-З00 Нм (23-З0 ). Допускається застосування технологічних шайб та болтів М20.

8.3.9 В міру остигання внутрішніх кілець гайки М110 та болти М20 підтягують, для забезпечення щільного прилягання їх одне до одно­го, а також до лабіринтного кільця. Кільця залишаються затягнутими до повного остигання. Допускається примусове охолодження кілець трансформаторним маслом з температурою від +15 до +20⁰С. Після ости­гання кілець до температури оточуючого середовища гайку або шайбу, а також упорне кільце, знімають. Щільність прилягання внутрішніх кілець одне до одного та до лабіринтного кільця контролюють щупом при різниці температур між кільцями та оточуючим середовищем не більше 3°С. Пластина щупа товщиною не більше 0,04 мм може ввійти в зазор між цими деталями на ділянці довжиною не більше 1/3 окружності.

1-монтажна втулка №1; 2 – напрямний (запобіжний) стакан №2;

3 – внутрішнє кільце заднього підшипника; 4- лабіринтне кільце;

5 – внутрішнє кільце переднього підшипника

Рисунок 29 – Розміщення пристроїв при встановленні внутрішніх кілець:

а – заднього підшипника ;

б – переднього підшипника

1 – гайка; 2 – плоске упорне кільце

Рисунок 30 – Розміщення деталей при затягуванні внутрішніх кілець

в осьовому напрямку

8.3.10 В корпус букси після покриття його посадочної поверхні тонким шаром циліндрового мастила по ГОСТ 6411-76 послідовно вручну вставляють блок (зовнішнє кіль­це з роликами) заднього підшипника 1 (рисунок 31) так, щоб сторона кільця з маркуванням була повернута до лабіринтної частини букси, та блок переднього підшипника 2 так, щоб його торець з маркуванням був повернутий до передньої частини корпусу. Не допускається встановлю­вати в корпус букси підшипники з поліамідними сепараторами без розтискної втулки, показаної на рисунку 32 (для запобігання руйнування сепаратора). Забороняється постановка в букси однієї колісної пари підшипників із сепараторами з різних матеріалів.

Перед встановленням блоків підшипників у корпус букси ролики, доріжки кочення та борти зовнішніх кілець змащують мастилами, вказаними в пункті 3.3.3. Змазування блоку підшипників виконують за допомогою маслянки з наступним багаторазовим провертанням сепаратора з роликами у зовнішньому кільці.

8.3.11 Роликові підшипники, встановлені в буксі, і проточки лабіринтної частини букси або лабіринтного кільця повністю заповню­ють по всьому периметру мастилом. При цьому в підшипникові блоки та вільний простір між заднім підшипником та лабіринтним кільцем закладають 0,5-0,6 кг мастила, а в лабіринтне ущільнення - 0,1 кг.

8.3.12 Корпус букси із встановленими блоками підшипників насовують на внутрішні кільця, що розміщені на шийці осі (рисунок 33). Туге переміщення корпусу букси означає, що були допущені порушення в підбиранні радіальних зазорів. Корпус букси з блоками підшипників на внутрішні кільця повинен встановлюватися вільно, без особливого зусилля. При цьому забороняється встановлювати на одну колісну пару букси, корпуси яких виготовлені із алюмінієвого сплаву та сталі.

Перед надіванням корпусу букси 3 (рисунок 32) з блоками підшип­ників необхідно розсунути ролики 2 втулкою 1. При переміщенні корпу­су 2 (рисунок 34) втулка 1 вийде із букси.

1 - задній підшипник; 2 – передній підшипник

Рисунок 31 – Розміщення корпусу букси при встановленні блоків підшипника

1 – втулка; 2 – ролики; 3 – корпус букси

Рисунок 32 – Розтискна втулка, що встановлюється в блоці підшипників

Рисунок 33 – Розміщення корпусу букси при встановленні

на шийку осі

1 – втулка; 2 - корпус букси

Рисунок 34- Розміщення букси з підшипниками при встановленні

на шийку осі з розтискною втулкою

8.3.13 Після встановлення корпусу букси на шийку надівають плоске упорне кільце переднього підшипника маркуванням, повернутим до передньої частини корпусу букси, на передню частину осі накручу­ють гайку М110 4 висотою 51 мм. Гайки попередньо підбирають за різьбою шийки осі для забезпечення найменшого зазору в різьбовому з'єднанні.

8.3.14 Затягнути гайку до зіткнення з плоским упорним кільцем переднього підшипника та туго підтиснути із застосуванням стенда або вручну за допомогою гайкового ключа та молотка масою 3-5 кг дво­ма - чотирма ударами, що прикладаються на плечі 0,5 м, до отримання чистого металевого звуку.

Потім в паз осі вставляють стопорну планку, не вводячи її хвос­товик в шліц гайки. Планку встановлюють в таке положення, щоб при наступному затягуванні гайки для вводу хвостовика планки в шліц гай­ка повернулась би від половини до однієї коронки. При застосуванні гайкового ключа із стрілкою (рисунок 35, б) після встановлення гайки вручну до зіткнення з плоским упорним кільцем її попередньо затягу­ють одним ударом молотка масою 3-5 кг по рукоятці ключа. Потім, підтримуючи однією рукою ключ, другою рукою на ключ встановлюють планку із стрілкою 4 в різьбові отвори паза осі.

Виставляючи стрілку на нуль (риска на торці ключа) та ударяючи по рукоятці ключа , затягують гайку на кут 16° (риска на торці ключа). Знявши планку із стрілкою, в паз осі встановлюють стопорну планку, не вводячи її хвостовик в шліц гайки. Вкрутивши один болт стопорної планки, роблять остаточне затягування гайки для вводу хвостовика стопорної планки в шліц гайки; при цьому гайку затягують на розмір, рівний половині коронки (приблизно на кут не більше 8^о).

Затягування гайки проводять тільки поворотом за годинниковою стрілкою. Поворот гайки в зворотному напрямку, тобто ослаблення її затягування, забороняється.

а

б

1 – головка; 2 – хвостовик; 3 – ключ, 4 – стрілка

Рисунок 35 – Гайкові ключі:

а – типовий;

б – зі стрілкою, що показує затягування гайки

При затягуванні гайки буксу злегка повертають для того, щоб впевнитися у відсутності заклинювання підшипників. Після цього встановлюють та закріплюють болти стопорної планки. Болти та отвори під них змащують мастилом. Під болти встановлюють пружинні шайби. Бол­ти зв'язують м'яким (відпаленим) дротом (після відпалення він повинен бути очищеним) діаметром 1,5-2мм (ГОСТ 3282-74), що проходить через роззенковані отвори в їхніх го­ловках, незалежно від встановлення пружинних шайб. Дріт ув'язують по формі цифри 8.

8.3.15 При торцевому кріпленні підшипників шайбою тарілчастою, останню, після встановлення плоского упорного кільця переднього підшипника, надівають на шийку осі. Тарілчасту шайбу прикріплюють до торця шийки осі чотирма або трьома болтами М20х60.4.8 по ГОСТ 7798-70, ГОСТ 1759.0-87 з головкою, виконаною з несправжньою шайбою на опорній поверхні (рисунок 25). Під болти правої та лівої шийок осі встановлюють стопорні шайби, на які у відповідності до пункту 5.1.5 набивають клейма (рисунок 7). При торцевому кріпленні тарілчастою шайбою болти М20 стопорять стопорною шайбою (рисунки 22, 23). Затягувати болти М20 тарованим гідравлічним або динамометричним ключем (рисунки 36, 37) зусиллям з крутильним моментом 230-250 Нм (23-25 кгс.м). Затягування болтів повинно бути рівномірним. Для цього закручування трьох болтів проводять двічі по периметру, а чотирьох - за схемою в наступному порядку: 1-2-3-4-3-4-2-1. Потім пелюстки стопорної шайби загинають спеціальними кліщами (рисунок 38) на грань головки кожного болта та доводять до щільного прилягання пелюстків шайби до граней головки болта.

1 – гайка М20.5; 2 – манометр; 3 – прокладка; 4 – подовжувач;

5 – корпус; 6 – кільце 0.25-0.31-36-2-4; 7 – вісь; 8 – корпус ключа;

9 – шайба швидкознімна; 10 – шплінт 4х32; 11 – шайба 20.5;

12 – головка ключа

Рисунок 36 – Ключ гідравлічний для закручування болтів М20

тарілчастої шайби

1 – кришка; 2 – фланець; 3 – вісь; 4 – ролик; 5 – вилка; 6 – державка;

7 – труба; 8 – пружина; 9 – вставка; 10 – шарик 14 мм; 11,12 – пробки;

13 – гвинт М5х12.58; 14 – гвинт М5х20.58; 15 – головка; 16 – стопор;

17 – кулачок

Рисунок 37- Ключ динамометричний для закручування болтів М20

тарілчастої шайби

1,9 – кліщовини; 2 – отвір; 3 – важіль; 4- бонка; 5 – гайка; 6 – гвинт;

7 – упор; 8 – пружина

Рисунок 38 – Спеціальні кліщі

8.3.16 Після закріплення підшипників у осьовому напрямку про­вадять встановлення буксових кришок.

Між кріпильною та оглядовою кришками при їх складанні ставлять нову гумову прокладку товщиною 3 мм. Внутрішні поверхні кріпильної та оглядової кришок, а також циліндричну посадочну поверхню кріпиль­ної кришки та відповідну поверхню корпусу букси, болти М20 та М12 та отвори під них змазують тонким шаром мастила ЛЗ-ЦНИИ (ГОСТ 19791-74). Кришки скріплюють між собою чотирма болтами М12, під які встановлю­ють пружинні шайби, при цьому забороняється встановлювати болти з різними розмірами головок. Болти затягують із застосуванням стенда або із застосуванням гайкового ключа крутильним моментом 10-12 .

Мастило масою 0,2 кг укладають на зовнішню поверхню гайки по всьому периметру і на передню видиму частину підшипника та ущільню­ють пальцями так, щоб мастило проникало між сепаратором і бортом зовнішнього кільця. Загальна кількість мастила, що закладається в букси, повинна бути в межах норм, вказаних у пункті 9.4 (таблиця 11), при цьому мастило можна дозувати мірною ємністю замість зважу­вання.

Між торцем корпусу та фланцем кришки встановлюють нове гумове кільце, що має переріз діаметром 4 мм, фланцеву поверхню кришки змащують мастилом із розрахунку заповнення всього зазору між цією поверхнею та торцем корпусу букси після затягування болтів. Після цього буксу закривають кришками, що прикріплюються до корпусу болтами М20, під які також встановлюють пружинні шайби. Під два болти (або під один болт, якщо це передбачено конструкцією) кріпильної кришки букси правої шийки осі з лівої сторони встановлю­ють бирку. Встановлювати додаткову бирку після монтажу букс у колісних пар пасажирських вагонів з внутрішніми кільцями із сталі ШХ4, на якій наносити клейма 4РП, дату установки внутрішніх кілець, умовний номер, присвоєний пункту, що проводив установку кілець. На цю ж бирку наносять цифри <<160>> у колісних пар пасажирських вагонів, призначених для швидкостей руху більше ніж 140км/год.

Зусилля затягування всіх болтів кришки повинно бути рівномірним. Категорично забороняється встановлювати болти з різними розмірами головок.

Гумові прокладки або гумові кільця, які були в експлуатації, незалежно від їхнього стану, замінюють на нові. При монтажі букс із застосуванням кріпильних кришок із алюмінієвого сплаву під кожні два болти М20 встановлюють прокладки (рисунок 24) для попередження пош­кодження кришок від врізання пружинних шайб.

8.3.17 Правильність складання букси контролюють за наявністю зазору між фланцевою поверхнею кріпильної кришки та торцевою поверх­нею букси і по легкості обертання на шийці осі, яке повинно бути абсолютно вільним (букса обертається вручну). Допускається нерівно­мірний зазор по всій окружності, при цьому мінімально допустимий за­зор 0,3 мм повинен знаходитися в зоні розміщення вушок.

Причинами важкого обертання може бути надмірне заповнення букси мастилом, випадкове потрапляння в буксу сторонніх тіл (метале­ва стружка, ганчірки та інше), особливо небезпечна відсутність ось­ового розбігу букси, тертя сепаратора об борт внутрішнього кільця заднього підшипника або об плоске упорне кільце переднього. Ці при­чини повинні бути негайно з'ясовані та усунуті.

Вручну перевіряють осьове зміщення букси. Букса повинна вільно переміщуватися вздовж шийки осі в межах осьового розбігу. Не допус­кається затиснення роликів в осьовому напрямку.

8.3.18 Букси після монтажу підшипників фарбують чорною фарбою. Старанно повинні бути пофарбовані місця з'єднання лабіринтного кіль­ця з передпідматочинною частиною осі , а також передпідматочинна час­тина між

лабіринтним кільцем та колісним центром для запобіган­ня корозійних пошкоджень.

8.3.19 Дані монтажу заносять у журнал форми ВУ-90 (додаток Б). У цьому випадку в графі 19 належить писати посадочний діаметр внутрішніх кілець заднього (чисельник) та переднього (знаменник) підшипників, у графі 20 - натяг на посадку внутрішніх кілець заднього (чисельник) та переднього (знаменник) підшипників.