29. Організація енергетичного господарства

Енергетичне господарство – комплекс технічних засобів та спе­ціалізованих підрозділів, що забез­печують підприємство усіма необ­хідними видами енергії та енер­гоносіїв відповідних параметрів.

Енергетичне господарство підприємства включає в себе сукупність генеруючих, перетворювальних, передавальних та споживчих енергетичних об’єктів.

Основна мета енергетичного господарства – надійне та безперебійне забезпечення потреб підприємства усіма видами енергії встановлених параметрів при оптимальних затратах.

За характером використання споживана енергія поділяється на:

• силову (що приводить у дію технологічне устаткування);

• технологічну (що призначена для зміни властивостей і стану матеріалів);

• виробничо-побутову (що витрачається на освітлення, вентиляцію, опалення та інші цілі).

Енергетичне господарство підприємства підрозділяється на дві частини — загальнозаводську і цехову.

До загальнозаводської належать генеруючі та перетворюючі споруди, установки, пристрої, відповідні споруди і загальнозаводські мережі, що об’єд­нуються в ряд спеціальних цехів (дільниць): електросиловий, теплосиловий, газовий, слабкоструменевий, електромеха­нічний.

Цехову частину енергогосподарства складають первинні споживачі енергії – печі, верстати, підйомно-транспортне устаткування і т. д., цехові перетворювальні установки і внутрішньо-цехові розподільчі мережі.

На великих підприємствах енергогосподарство може бути підпорядковане головному енергетику чи головному механіку. Відділ головного енергетика (ВГЕ) може складатися з окремих функціональних бюро або груп (електричне, електроконструкторське, вентиляційне, теплотехнічне, планово-економічне, ПЗР і т. д.), лабораторій (електрична, теплова), інспекції інженерних мереж і споруд та ін.

Відносини ВГЕ з підрозділами підприємства будуються на основі діючих стандартів, положень та інструкцій.

Види, обсяг і структура споживаних енергоресурсів залежать від потужностей підприємства, виду продукції, що випускається, характеру технологічних процесів, а також від зв’язків підприємства із регіональними енергосистемами.

30. Організація транспортного обслуговування виробництва

Транспортне господарство – комплекс технічних засобів та спе­ціалізованих підрозділів, призна­чених для переміщення сировини, матеріалів, продукції та інших ван­тажів всередині підприємства та за його межами.

Основними завданнями транспортного господарства підприємства є:

• забезпечення переміщення вантажів відповідно до вимог виробничого процесу та узгодженості технологічних і транспортних операцій;

• постійна підтримка транспортних засобів у робочому стані;

• ефективне використання транспортних засобів і працівників;

• зниження собівартості транспортних операцій.

Матеріальною базою транспортного господарства є об’єкти загальнозаводського призначення (гаражі, депо, ремонтні майстерні, рейкові і безрейкові шляхи) та різноманітні внутрішньо- та міжцехові транспортні засоби, що класифікуються за різними ознаками.

Раціональна організація перевезень вимагає вивчення вантажопотоків і вантажообігу у масштабах підприємства та його окремих цехів і складів.

Вантажний потік – обсяг вантажів, що переміщуються за певний період між окремими вантажно-розвантажувальними пунктами або через певний пункт. Вантажопотоки розраховуються, як правило, за ходом технологічного процесу.

Вантажообіг підприємства – основний умовно-натуральний по­казник роботи транспорту, що ви­значається як сума добутків ваги вантажів на відстань їх перевезен­ня на підприємстві за розрахунко­вий період.

Вантажні потоки та вантажообіг поділяється на змінний, добовий, місячний, квартальний, річний.

Перевезення вантажів мають разовий (за окремим замовленням) або постійний маршрутний (за твердим розкладом) характер.

Для скорочення порожніх пробігів і простоїв розробляються внутрішньозаводські маршрути руху транспортних засобів.

Маршрутизація перевезень – організація використання внутріш­ньозаводського та внутрішньоцехового транспорту на основі систе­ми стійких маршрутів із закріп­ленням за кожним з них постійних виконавців та транспортних машин.

На промислових підприємст­вах використовується кільцева та маят­никова системи маршрутизації переве­зень.

Кільцева система перевезень передбачає послідовне транспортування вантажів між трьома і більше вантажно-розвантажувальними пунктами із поверненням у початковий пункт.

Маятникова система перевезень застосовується для транспортування вантажів між двома постійними пунктами обслуговування. За організацією руху вона може бути простою (зі зворотним порожнім пробігом), повною (зі зворотним навантаженим пробігом) та змішаною (зі зворотним неповним навантаженим пробігом).

Радіальний маршрут — це комбінування різних маятникових маршрутів.

Рейсом називається процес руху транспортного засобу від початкового пункту до кінця даного маршруту..