2. Методологічні засади наукової організації праці

Організація праці — упорядкування процесу праці у просторі і в часі.

Організація праці – це певний порядок побудови та здійснення трудового процесу, за якого забезпечується ефективне поєднання працівників із засобами виробництва та їх взаємодія між собою в процесі досягнення поставлених цілей трудової діяльності.

На всіх рівнях управління виділяються економічні, психофізіологічні та соціальні завдання організації праці.

Економічні завдання стосуються зменшення затрат праці на одиницю продукції.

Психофізіологічні завдання передбачають створення здорових та безпечних умов праці, як умови збереження високого рівня працездатності працівників.

Соціальні завдання полягають у створенні умов, які б сприяли професійному та духовному зростанню працівників та підвищенню рівня їх задоволеності своєю роботою..

Основні напрями наукової організації праці:

• розробка та впровадження раціональних форм розподілу та кооперації праці;

• раціональна організація і обслуговування робочих місць;

• підбір, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

• раціоналізація трудових процесів, вивчення і поширення передових способів та методів праці;

• удосконалення нормування праці;

• поліпшення умов праці, впровадження фізіологічно обґрунтованих режимів праці та відпочинку;

• удосконалення форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;

• зміцнення виробничої дисципліни і виховання у працівників добросовісного, творчого ставлення до праці.

3. Розробка та впровадження раціональних форм розподілу та кооперації праці

Розробка та впровадження раціональних форм розподілу та кооперації праці включає в себе:

1. поділ процесу праці на підприємстві за функціональною, технологічною, професійно-кваліфікаційною ознакою;

2. встановлення раціональних пропорцій між різними видами праці і на цій основі раціональний розподіл трудових ресурсів підприємства між різними його структурними підрозділами, завершуючи групами робочих місць та окремими робочими місцями;

3. забезпечення раціонального взаємозв’язку і взаємодії, раціональної спільної участі структурних підрозділів, груп працівників та окремих виконавців у єдиному трудовому процесі.

Поділ праці - це процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників на виконанні певного кола функцій, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповнюють одна одну.

Всередині підприємства виділяють наступні види розподілу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний та кваліфікаційний поділ праці.

• Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого проце­су за ознаками їх технологічної однорідності – за стадіями, фазами, виробничими операціями і т.п..

• Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівника­ми виконання окремих операцій для скорочення тривалості виробничого циклу.

• Функціональний поділ праці передбачає поділ персоналу підприємства на функціонально однорідні групи відповідно до тих функцій, які вони виконують. Усі працівники підприємства поділяються на такі функціональні групи: робітники (основні і допоміжні), службовці (керівники, спеціалісти, технічні виконавці), МОП та охорона.

• Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і за­лежить від застосовуваних знарядь і предметів праці, технології виробництва.

• Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні склад­них робіт від простих.

Кооперація праці — це об’єднання виконавців для скоординованої участі в одному або різних, але пов’язаних між собою процесах праці.

На рівні підприємства кооперація здійснюється у вигляді міжцехової, міждільничної і внутрішньодільничної кооперації.

Одним з основних напрямків удосконалення поділу та кооперації праці є розвиток суміщення працівниками професій і трудових функцій, розширення зон обслуговування.

Суміщення професій - це така форма організації праці працівника, коли він у свій робочий час виконує, поряд з роботами по основній професії (спеціальності), також роботи по одній чи декількох інших професіях (спеціальностях).

Суміщення функцій - це виконання поряд з обов'язками по основному фаху окремих функцій, які раніше викону­валися працівниками інших професій.

Розширення зон обслуговування відрізняється від сумі­щення професій тим, що тут відбувається суміщення робіт в рамках однієї професії.