8. Види норм праці

Норма праці – вираження міри праці на кожному підприємстві.

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу.

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норми затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості поділяються на технічно обґрунтовані й дослідно-статистичні.

Технічно обґрунтовані норми праці розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.

Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних.

8. Організація комплексної технічної підготовки виробництва

9. Суть та стадії організації технічної підготовки виробництва

10. Науково дослідні роботи та конструкторська підготовка виробництва.

11. Технологічна підготовка виробництва.

12. Економічна оцінка ефективності інвестицій в освоєння виробництва нової продукції

13. Економічна оцінка варіанту технологічного процесу і обґрунтування вибору технологічного оснащення.

14. Зміст та етапи організаційно-економічної підготовки виробництва.

15. Організація промислового освоєння виробництва продукції.

9. Суть та стадії організації технічної підготовки виробництва

Технічна підготовка виробництва (ТПВ) – система науково-технічних та організаційно-економічних заходів, спрямованих на розробку та освоєння нових та удосконалення існуючих видів продукції та технологічних процесів.

Організація комплексної технічної підготовки виробництва включає в себе наступні стадії:

1. науково-дослідна підготовка виробництва;

2. конструкторська підготовка виробництва;

3. технологічна підготовка виробництва;

4. організаційно-економічна підготовка виробництва;

5. освоєння виробництва нових виробів.

10. Науково-дослідна та дослідно-конструкторська підготовка виробництва

Метою проведення науково-дослідних робіт є підтриман­ня на належному рівні науково-технічного потенціалу підприємства.

Науково-дослідні роботи – це діяльність, спрямована на генерування та обґрунтування науково-технічних ідей і підготовку їх до комерціалізації.

Основними видами НДР є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Фундаментальні дослідження – дослідження, спрямовані на виявлення невідомих раніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які розширюють і поглиблюють відомі знання про процеси, пов’язані із створенням і експлуатацією нової продукції.

Прикладні дослідження, опираючись на результати фундаментальних досліджень (теоретичні знання), вишукують можливості і галузі їх практичного застосування.

Результатами наукових досліджень можуть бути відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції.

Відкриття – виявлення невідомих раніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять корінні зміни в рівень пізнання (аж до зміни парадигми).

Винаходи – це нове (або яке має суттєві відмінності) більш ефективне вирішення будь-якого завдання в сфері виробництва. Вирішення повинно бути істотно новим, тобто принципово відрізнятися від відомих рішень аналогічного завдання у світовій практиці.

Раціоналізаторською пропозицією визнається технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства в якому вона подана. Рацпропозиції відрізняються від винаходів тим, що вони не вносять принципових змін в раніше освоєнні на даному підприємстві технічні рішення, а тільки доповнюють їх і дають певний позитивний ефект.

Проведення науково-дослідних і дослідно конструкторських робіт зосереджується, як правило, у науково-дослідних установах при підприємстві, спеціальних конструкторських відділах або відділах головного конструктора, або може бути розосереджена по всіх підрозділах.

Погоджені і прийняті до реалізації науково-технічні ідеї за відповідною схемою передаються па стадію конструк­торської підготовки виробництва.

Конструкторська підготовка виробництва – су­купність робіт і процесів, спрямованих на розроблення нових кон­струкцій виробів і формування конструкторської документації для їх серійного виготовлення, модернізації та удосконалення існуючих виробів.

Виконується конструкторська підготовка з застосуванням вимог Єдиної системи конструкторської документації, яка складається із наступних документів.

1. Технічне завдання – документ, що встановлює основне призначення виробу, його технічні характеристики, показники якості, технологічні, організаційні та економічні умови виробництва, вимоги до конструкторської документації. Технічне завдання формує замовник для виконавця проекту.

2. Технічна пропозиція містить техніко-економічне обґрунтування найбільш доцільних варіантів розробки виробу на основі аналізу технічного завдання замовника та всесторонньої оцінки усіх можливих рішень з урахуванням сучасного стану проблеми.

3. Ескізний проект – це сукупність конструкторських документів, що розкривають принципові конструктивні рішення, і які дають загальну уяву про будову і принцип роботи виробу, дані, які визначають параметри і габаритні розміри виробу та його основних складових одиниць.

Проект розробляється в декількох варіантах, інколи виготовляється модель (макет) виробу, після цього обговорюється спеціальною комісією і затверджується прийнятий варіант. Узгоджений і затверджений ескізний проект стає основою для розробки технічного проекту чи робочої документації.

4. Технічний проект – документ, який містить кінцеві технічні рішення, які дають повну уяву про конструкцію та принципи роботи виробу, а також вихідні дані для розробки робочої документації.

5. Робочий проект характеризується формуванням повного комплекту конструкторської документації на виріб. Тут подаються креслення усіх деталей, де вказані розміри, проекції, види, розрізи і зрізи, матеріал, чистота поверхні, допуски і посадки, технічні умови, термообробка. Всі робочі креслення проходять нормоконтроль, тобто перевірку на відповідність стандартам, метрологічну і патентну експертизу.

Дослідно-конструкторська підготовка виробництва завершується:

А) Виготовленням і випробуванням дослідного зразка;

Б) Коректуванням робочого проекту і випуском установочної партії виробів.

Надалі відбувається перевірка, внесення змін, затвердження і розмноження робочого проекту, передача документації у відділ головного технолога для розробки технологічних процесів і інших стадій технологічної підготовки виробництва.

Конструктор має підтримувати тісний зв'язок з технологами для забезпечення технологічності виробу. Забезпечення технологічності конструкції виробу – функція процесу підготовки виробництва, що передбачає взаємозалежне вирішення конструкторських і технологічних завдань, які спря­мовані на зниження трудомісткості, матеріалоємності і собівар­тості виробництва продукції.