13. Економічна оцінка варіанту технологічного процесу і обґрунтування вибору технологічного оснащення

При оцінці варіанту технологічного процесу та обґрунтуванні вибору технологічного оснащення порівнюють технологічну собівартість та капітальні вкладення при кожному із варіантів.

Економічна оцінка варіантів технологічного процесу вклю­чає порівняльний аналіз по приведених витратах і вибір варіанту, який забезпечує їх мінімальне значення:

де С_mі - технологічна собівартість і-го виробу, грн./шт.;

Е_н - нормативний коефіцієнт дисконтування;

К_і – сума капітальних вкладень, грн. - рік/шт.

N – річна програма виготовлених виробів, шт.

Технологічна собівартість включає поточні витрати виробництва: вартість матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, витрати на оплату праці, обслуговування і ремонт обладнання, витрати на інструменти, амортизацію тощо.

Технологічна собівартість (С_m) одного виробу розрахо­вується за формулою:

де , - умовно-змінні та умовно-постійні витрати, грн.;

До капітальних вкладень відноситься вартість необхідних основних засобів, витрати на екологічні заходи, затрати на технологічну підготовку виробництва тощо.

14. Зміст та етапи організаційно-економічної підготовки виробництва

Організаційно-економічна підготовка виробництва – сукупність процесів організації, планування, обліку і контролю на всіх стадіях і етапах комплексної підготовки виробництва, в результаті яких забезпечується готовність підприємства до освоєння і виготовлення виробів заданого рівня якості при встановлених термінах і обсягах їх випуску та найменших затратах.

Етапи організаційно-планової підготовки виробництва:

• розробка і впровадження проекту організації та технічного обслуговування основного виробництва;

• формування нормативної бази для техніко-економічного і оперативно-календарного планування;

Оперативно-календарне планування – календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

• розробка проекту матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції;

• розробка і впровадження системи організації оплати праці усіх категорій працівників;

• організація переходу на випуск нового виробу;

• організація ефективного використання і обслуговування нових виробів у споживача.

15. Організація промислового освоєння нової продукції.

Освоєння нової продукції складає собою сукупність різних процесів і робіт, в процесі яких здійснюється перевірка і відпрацювання конструкцій і технологій до встановлення типових вимог, освоєння нових форм організації виробництва.

Під час освоєння нової продукції досягаються намічені техніко-економічні параметри нової продукції, планові об’єми виробництва та економічні показники.

Освоєння випуску нових видів продукції включає в себе три види освоєння:

Технічне освоєння – досягнення технічних параметрів конструкції, яка визначеної стандартами або технічними умовами.

Виробниче освоєння – забезпечення виробництва встановлених об’ємів продукції при заданій якості і необхідній стійкості виробництва.

Економічне освоєння нової продукції – це досягнення основних проектних економічних показників (доведенням витрат матеріальних ресурсів, трудомісткості, собівартості і т.п. до проектного рівня та наступне їх зниження).

Можливі три методи переходу на випуск нової продукції: послідовний; паралельний; паралельно – послідовний.

Послідовний метод характеризується тим, що виробництво нової продукції починається після повного припинення випуску продукції, яку знімають з виробництва.

При цьому розрізняють варіанти:

• перервно-послідовний перехід до виробництва нового виробу, коли виробництво виробу Б починається не одразу після припинення виробництва виробу А, а після певної перерви зумовленою необхідність перепланування і монтажу нового обладнання і т.п.

• безперервно-послідовний, коли виробництво виробу Б розпочинається без перерви одразу після припинення виробництва виробу А.

Паралельно-послідовний метод зводиться до того, що деякий час паралельно випускаються нові і старі вироби, проте обсяг виробництва перших нарощується, а других – скорочується.

Паралельний метод полягає в тому, що на підприємстві продовжують випускати старі вироби, паралельно створюючи додаткові потужності, освоюють нові технологічні процеси.

10. Організація технічного контролю якості продукції

16. Якість продукції та показники її оцінки.

17. Поняття системи управління якістю продукції на підприємстві.

18. Аудит якості. Сертифікація продукції і систем управління якістю

16. Якість продукції та показники її оцінки

Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби у відповідності із призначенням.

Показник якості продукції – це кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, які складають її якість, що розглядається стосовно певних умов її створення або споживання.

Під властивістю розуміється об'єктивна особливість продукції, яка може проявлятися при створенні продукції, її експлуатації або споживанні.

Показники якості можуть бути одиничні, комплексні, інтегральні (узагальнюючі).

Одиничні характеризують одну властивість продукції - швидкість, потужність, стійкість.

Комплексні - сукупність декількох об'єднаних властивостей, наприклад надійність, довговічність.

Інтегральні (узагальнюючі) показники якості відображають загальний рівень якості продукції чи рівень якості роботи підприємстві в цілому.

Рівень якості – співвідношення інтегрального показника якості оцінюваного виробу до інтегрального показника якості виробу, вибраного за еталон.

Для визначення рівня конкурентоспроможності продукції важливими є показники якості продукції, які характеризують продукцію як об'єкт експлуатації. До таких показників якості продукції слід віднести експлуатаційні, обмежувальні показники і показники додаткових (сервісних) функцій.

Експлуатаційні показники якості продукції включають показники призначення, надійності, ергономічні, естетичні, екологічні показники, показники безпеки, показники уніфікації та ін.

Показники призначення визначають і характеризують основні функції, для виконання яких продукція виготовляється і споживається. До показників призначення відносяться:

класифікаційні показники, що характеризують приналежність продукції до певного типорозмірного чи параметричного ряду;

конструктивні показники, які характеризують основні проектно-конструкторські рішення, зумовлені призначенням продукції;

показники функціональної і технічної ефективності, які визначають корисний ефект від експлуатації продукції.

Показники надійності визначають і характеризують спроможність продукції виконувати необхідні функції в заданих умовах протягом заданого періоду часу. Цю групу показників складають:

показники безвідмовності, які характеризують властивості продукції безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу або деякого напрацювання;

показники довговічності, які зумовлюють властивості продукції зберігати працездатність до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування, ремонтів;

показники ремонтопридатності, котрі характеризують властивості продукції щодо запобігання, виявлення та усунення пошкоджень шляхом проведення технічного обслуговування та ремонтів;

показники збережуваності, які визначають властивості продукції зберігати працездатний стан протягом і після зберігання і/або транспортування.

Важливим показником надійності є коефіцієнт готовності, що визначається як відношення середнього напрацювання на відмову до сумарного часу напрацювання на відмову і часу усунення відмови.

Ергономічні показники характеризують систему "людина-продукція" і враховують комплекс властивостей людини, які проявляються у виробничих процесах.

До ергономічних показників відносять:

гігієнічні показники, які характеризують відповідність продукції гігієнічним умовам життєдіяльності й працездатності людини при її взаємодії з продукцією в конкретному середовищі;

антропометричні показники, що визначають відповідність розмірів і форм продукції та окремих її елементів розмірам, формі і масі людського тіла та окремих його частин;

фізіологічні і психофізіологічні показники, які характеризують відповідність властивостей продукції фізіологічним можливостям людини і особливостям функціонування її органів чуття;

психологічні показники, за допомогою яких оцінюється відповідність продукції психологічним особливостям людини.

Естетичні показники характеризують чуттєве сприйняття обслуговуючим персоналом зовнішнього вигляду та оформлення продукції. До естетичних показників відносять:

показники інформаційної виразності, що характеризують спроможність форми продукції відображати усталені естетичні уявлення та культурні норми;

показники раціональності форми, які визначають відповідність форми продукції гармонічному поєднанню її призначення та конструктивною рішення ергономічним вимогам і особливостям експлуатації;

показники цілісності композиції, котрі характеризують гармонічність взаємозв'язку елементів форми продукції та її узгодженість з комплексом інших елементні технологічного процесу і вимогами споживача;

показники зовнішнього вигляду продукції, що характеризують ступінь довершеності та стабільності виробничого виконання зовнішнього оформлення продукції та дозволяють оцінити естетичне сприйняття форми продукції.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів (хімічних, світлових, звукових, радіаційних тощо) на оточуюче середовище, які виникають при використанні продукції.

Показники безпеки характеризують особливості продукції, що зумовлюють заходи і засоби захисту людини в умовах аварійної ситуації.

Показники уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими та оригінальними складовими елементами, а також рівень уніфікації з іншою продукцією.

Показники технологічності характеризують властивості продукції, що зумовлюють величину всіх видів ресурсів (матеріальних, енергетичних, паливних, трудових, фінансових, ресурсів часу тощо), що витрачаються при виготовленні продукції.

Обмежувальні показники характеризують продукцію на етапі її реалізації та визначають її спроможність бути представленою на певному ринку збуту. Забезпечення нормативних значень таких показників є обов'язковим і носить примусовий характер щодо певного ринку збуту.

До обмежувальних показників відносяться показники транспортабельності, патентно-правові показники та показники, що відображають узгодження властивостей продукції із зовнішніми умовами її використання.

Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до процесу транспортування (переміщення в просторі), яке не пов'язано з її використанням.

Патентно-правові показники зумовлюють патентний захист і патентну чистоту продукції.

Показники патентного захисту характеризують ступінь захисту нових технічних рішень, втілених у продукції, власними патентами та іншими свідоцтвами виключного права на об'єкти промислової власності в межах даної країни і в країнах прогнозованого експорту продукції або продажу ліцензій.

Показники патентної чистоти характеризують можливість безперешкодної реалізації продукції як в даній країні, так і за кордоном.

Продукція є патентно чистою відносно даної країни, якщо вона не містить технічних рішень, що під­падають під дію патентів та інших свідоцтв виключного права третіх осіб, які зареєстровані в цій країні

Показники зовнішніх умов використання продукції характеризують можливість продукції бути використаною у певних кліматичних та інших експлуатаційних умовах зовнішнього середовища.

Додаткові (сервісні) функції не змінюють основного призначення виробу, але вони можуть спро­щу­вати процес експлуатації, розширювати кількість отримуваних вигод від використання виробу та ін.