- •О.І. Шаповалова
- •Основи цивільного та господарського законодавства
- •Стислий конспект
- •Розділ перший. Основи цивільного законодавства
- •1. Публічне та приватне право як складові системи права
- •Приватне право має такі характерні риси:
- •2. Методи системи права
- •3. Предмет цивільного права
- •4. Метод цивільного права
- •Ознаки методу цивільного права:
- •Характерні ознаки предмету цивільно-правового регулювання:
- •5. Принципи цивільного права
- •6. Загальна характеристика цивільного законодавства
- •7. Поняття цивільних правовідносин
- •8. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •Види юридичних фактів:
- •Юридичні акти поділяються на:
- •9. Здійснення й захист цивільних прав
- •Підстави для захисту кожної особи свого цивільного права:
- •Класифікація способів захисту цивільних прав та інтересів залежно від результату, на який розраховано їх застосування:
- •10. Суб’єкти цивільних відносин
- •11. Об'єкти цивільних прав
- •12. Правочини
- •Залежно від наявності строку:
- •13. Представництво і довіреність
- •Суб’єкти представництва:
- •Представник зобов’язаний:
- •14. Строки та терміни. Позовна давність
- •Види строків позовної давності:
- •1. Поняття особистих немайнових прав
- •Ознаки особистих немайнових прав:
- •16. Право власності та інші речові права
- •Права власника:
- •Обмеження (обтяження) прав власника:
- •Види обмежень прав власника за підставами виникнення:
- •Принципи набуття права власності:
- •Цивільно-правові засоби захисту права власності можуть бути:
- •17. Право інтелектуальної власності
- •Спеціальні ознаки цих відносин:
- •Право інтелектуальної власності складається з таких інститутів:
- •Види особистих немайнових прав інтелектуальної власності:
- •Об'єктами авторського права є твори, а саме:
- •18. Загальні положення зобов'язального права
- •Залежно від підстав виникнення зобов'язання поділяються на:
- •Підстави припинення зобов'язання:
- •19. Правові наслідки порушення зобов'язань
- •20. Загальні положення про договір
- •Обмеження свободи договору вимогами законодавства:
- •Договори про користування майном;
- •Договори про виконання робіт;
- •21. Договори про відчуження майна
- •Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
- •22. Договори про користування майном Відносини майнового найму виникають у зв’язку з передачею у платне тимчасове користування індивідуально-визначених неспоживних речей.
- •23. Договори про виконання робіт
- •Сторони договору підряду
- •Якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.
- •24. Договори про надання послуг
- •25. Договір зберігання
- •Зберігач може бути:
- •26. Транспортні договори
- •27. Договори про надання повірених посередницьких послуг
- •28. Договір позики
- •29. Договори про надання фінансових послуг
- •Для надання послуг фінансові установи здійснюють різного роду операції:
- •30. Договори про створення об’єктів інтелектуальної власності та передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності та комерційного досвіду
- •Розділ другий. Основи господарського законодавства
- •1. Господарське право як галузь права, предмет регулювання та учасники відносин
- •Учасники відносин у сфері господарювання:
- •2. Господарська діяльність та господарські відносини Господарська діяльність – це:
- •Загальні принципи господарювання
- •Види господарських відносин:
- •3. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин Не є предметом регулювання Господарського кодексу:
- •4. Конституційні основи господарського правопорядку
- •Законодавчі основи господарського правопорядку
- •6. Державне регулювання господарською діяльністю
- •7. Основні напрями економічної політики держави
- •8. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
- •3Ахист прав суб'єктів господарювання та споживачів здійснюється шляхом:
- •9. Конкуренція у сфері господарювання та її обмеження
- •10. Недобросовісна конкуренція
- •11. Захист прав споживачів
- •12. Підприємництво як вид господарської діяльності, свобода та принципи
- •13. Загальні гарантії прав підприємців. Державна підтримка підприємництва
- •14. Некомерційне господарювання
- •15. Суб'єкти господарювання. Утворення суб'єкта господарювання
- •16. Припинення діяльності суб'єкта господарювання
- •17. Правовий статус підприємства. Види та організаційні форми підприємств
- •Види та організаційні форми підприємств
- •18. Об'єднання підприємств
- •Організаційно-иравові форми об'єднань підприємств за ступенем залежності
- •Промислово-фінансові групи
- •19. Поняття господарського товариства
- •20. Власність господарського товариства. Права учасників господарського товариства та управління діяльністю господарського товариства
- •21. Державне та комунальне унітарне підприємство
- •22. Казенні підприємства
- •23. Підприємства колективної власності
- •26. Підстава та межі господарсько-правової відповідальності
- •24. Відповідальність суб’єктів господарювання
- •25. Принципи та функції господарсько-правової відповідальності
- •Межі господарсько-правової відповідальності
- •27. Відшкодування збитків у сфері господарування
- •28. Штрафні господарські санкції
- •29. Оперативно-господарські санкції
- •Види оперативно-господарських санкцій:
- •30. Адміністративно-господарські санкції
12. Правочини
Правочин – це правомірна вольова дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є юридичним фактом, підставою для виникнення зобов’язань, речових прав тощо.
Форма правочину – це спосіб фіксування волевиявлення учасників.
Конклюдентна форма – воля учасників правочину не висловлюється, однак їх поведінка засвідчує їх волю до настання певних правових наслідків та розуміється однозначно (наприклад, оплата проїзду у транспорті).
Шляхом мовчання воля може бути виражена тільки у випадках, передбачених у законі або договорі (наприклад, якщо орендатор продовжує користуватися майном після спливу строку договору при відсутності заперечень орендодавця).
Усна форма правочину полягає у тому, що воля учасників висловлюється безпосередньо словами. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, якщо недотримання іншої форми не має наслідком їх недійсність.
Письмова форма – це фіксація змісту волі в одному чи кількох документах: листах, телеграмах, за допомогою електронного або інших технічних засобів зв'язку, де учасники власноручно ставлять підпис, скріпляють печаткою. Допускається факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису тощо. Проста письмова форма застосовується у правочинах, щодо яких законодавством вимагається така форма, а також у правочинах між юридичними особами. У випадках, вказаних в законі, або за погодженням сторін, недотримання простої письмової форми тягне недійсність правочину (наприклад, правочин щодо неустойки).
Нотаріальна форма правочину здійснюється нотаріусами за домовленістю сторін та є обов’язковою у випадках, встановлених законом (наприклад, правочини щодо нерухомості).
Державна реєстрація правочинів – це публічно-правовий засіб забезпечення стабільності та прозорості обігу майна, що здійснюється у випадках, встановлених законом (наприклад, землі, нерухомості, приватизаційних договорів, зовнішньоекономічних договорів тощо). Правочин, який підлягає реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації.
Поділення правочинів на види здійснюється залежно від особливостей правового регулювання. Правочини поділяються на види за такими критеріями:
За числом сторін правочину, вияв волі яких є необхідним для його вчинення:
односторонні правочини – це є вольова дія однієї сторони, яка може бути представлена однією особою (наприклад, заповіт) або кількома особами (наприклад, заповіт, укладений подружжям). З них виникають права, як правило, в інших осіб (наприклад, право представника представляти особу, яка його уповноважила на це довіреністю). Обов'язок виникає лише для особи, яка його вчинила (наприклад, обов'язок особи, яка видала простий вексель). Для інших осіб односторонній правочин може створювати обов'язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До цих правовідносин застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
дво- чи багатосторонні правочини або договори, для вчинення яких необхідні не тільки вольові дії сторін, а й узгодження цих дій.