21. Договори про відчуження майна

Торгівля, купівля-продаж, бартер, поставка – це діяльність у сфері товарного обміну, спрямована на реалізацію та придбання продукції виробничо-технічного призначення, виробів народного споживання, речей побутового призначення, житла тощо.

Договір купівлі-продажу – це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК). За загальним правилом, умови договору купівлі-продажу можуть бути визначені сторонами самостійно на багатьох сторінках договору, але звичайно сторони договору розраховують на загальні для всіх правила. Саме такі правила передбачені у ЦК на випадок, якщо сторони не вважають за потрібне встановити для себе інші умови договору.

Види договору купівлі-продажу. Поняття договору купівлі-продажу є родовим для ряду договорів. Наявність додаткових істотних умов купівлі-продажу є одним з критеріїв виділення її різновидів: договір купівлі-продажу у роздрібній торгівлі, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, публічні торги (конкурси, аукціони), біржові торги тощо. Відносини, пов’язані з окремими видами, будуть регулюватися загальними положеннями про договір купівлі-продажу, за винятком тільки тих випадків, коли спеціальними правилами про окремі види договору буде передбачене інше.

Форма договору купівлі-продажу нерухомості – нотаріальна та потребує держреєстрації. Якщо предметом купівлі-продажу є підприємство або його частина, то державній реєстрації підлягають ті об’єкти нерухомості, що входять до його складу (споруди, земельна ділянка тощо).

Предмет договору купівлі-продажу є істотною умовою (найменування товару та кількість). Предмет цього договору – це товар, що може бути на праві власності, товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Товар – це будь-який предмет цивільного обороту, призначений власником для відчуження, що є продуктом людської діяльності, має споживну вартість (тобто задовольняє потреби людини) та мінову вартість (служить для обміну або продажу). Речові права можуть бути предметом продажу, якщо продавець фактично володіє цією річчю або створить (купить, набуде) її у майбутньому. Так, продавець в офісі може продати товар, що знаходиться на складі, при цьому продавець отримує гроші та передає складську квитанцію, що є доказом речових прав покупця. Право вимоги або зобов’язальні права є предметом продажу покупцю, якщо річ знаходиться у третій особі (боржника продавця) та продавець має право вимагати цю річ у боржника, причому сам продавець виконав свої обов’язки перед боржником.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором, та передати його приналежності, документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо) у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений – то у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Ризик випадкового знищення, пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом, наприклад, з моменту оплати.