Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
господ та цив зак-во.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
226 Кб
Скачать
☆

Права власника:

  • Право на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном.

  • Право на рівні умови здійснення своїх прав.

Обмеження (обтяження) прав власника:

  • Дії власника щодо свого майна не повинні суперечити закону, моральним засадам суспільства, наносити шкоду;

  • Власність зобов'язує (власник несе тягар та ризик утримання).

  • У випадках і в порядку, встановлених законом діяльність власника або його право власності може бути обмеженим або припиненим.

Види обмежень прав власника за підставами виникнення:

  • Обмеження, встановлені законами (ч.3 ст. 13 ЦК, ч.7 ст. 41 Конституції);

  • Обмеження, встановлені індивідуально-правовими актами (актом санепідемстанції, судовою постановою тощо);

  • Самообмеження, встановлені договором, наприклад, договором оренди власник встановлює для себе заборону користування орендованою річчю на період дії договору, обмеження, встановлені заставою.

Право власності виникає у суб'єктів на підставі юридичних фактів (дій та подій), з якими норми права пов'язують встановлення правовідносин власності (смерть, купівля-продаж, виявлення скарбу тощо).

Принципи набуття права власності:

  • Презумпція законності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

  • Невичерпаність переліку підстав правомірного набуття права власності – це підстави, не заборонені законом (ст. 328 ЦК).

Якщо майно належить не тільки однієї особі, а двом або більше особам, то між ними виникає спільна власність на один об'єкт – кондомініум. Це право не є самостійною формою власності. Підставами виникнення права спільної власності можуть бути будь-які юридичні факти, не заборонені законом: договір, рішення суду, закон.

Суб'єктом права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Законом не обмежується склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, за винятком земельної ділянки.

Приватна власність юридичних осіб – це майно, передане їй як вклади (внески) засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і набуте нею у процесі діяльності. Юридичні особи мають право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та не порушують охоронювані інтереси інших осіб. Здійснення повноважень юридичних осіб відбувається через їх органи або через своїх учасників, що діють відповідно закону, інших правових актів, установчих документів.

Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном. Засновник (учасник) не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи та навпаки, за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами.

Існує три моделі відносин власності юридичних осіб:

  • Юридична особа (господарське товариство, кооператив) є власником майна, яке передали їй засновники, та майна, набутого у процесі господарської діяльності. Засновники товариства втрачають право власності на передане юридичній особі майно та набувають зобов’язальних прав (мають право на дивіденди, на свою частку при ліквідації юридичної особи тощо).

  • Юридична особа (державні, комунальні унітарні підприємства, а також установи, які фінансуються власниками) набувають похідне речове право на закріплене за ними майно – право господарського відання або право оперативного управління. Таким чином речове право на одне й те саме майно мають як засновники (право власності), так і титульні володільці – підприємства та установи.

  • Юридична особа (некомерційні організації) є власником майна, але засновники втрачають будь-які права на це майно, не набуваючи зобов’язальних прав і не можуть претендувати на свою частку при ліквідації юридичної особи тощо.

Захист права власності та інших речових прав – це комплекс правових заходів, спрямованих на забезпечення реалізації та відновлення порушеного суб'єктивного права власності. Держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України, ст. 386 ЦК).